Знищення українських пам’ятників на Черкащині

Черкащина хоч і козацький край, проте пам’ятники українській історії вандали постійно намагаються знищити. За останні роки замаху зазнали монумент Тарасу Шевченку у Каневі, пам’ятник Богдану Хмельницькому в Ірклієві, три пам’ятники Тарасу Шевченку на Звенигородщині, пам’ятні знаки в Холодному Яру, монумент “Борцям за волю України” в Черкасах… Постійне паплюження імпровізованого свободівцями монументу Степану Бандері і Роману Шухевичу….

Спаплюжений монумент козацькій шаблі в Ірклієві

Дзвін запитав думку авторитетних черкащан, щодо їхнього бачення причин постійних актів антиукраїнського вандалізму, інформують Новини Черкас.

Валентина Коваленко – письменниця, науковець, екс-голова Черкаської обласної ради. Вважає, що знищення українських монументів на Черкащині – частинка гібридної війни:

“Вважаю, що існує доволі хвороблива тенденція, яка набула чітких обрисів на Черкащині. Постійно відбувається спроба реанімувати комуно-радянську систему в Україні, через знищення українських символів, пам’ятників видатним українцям, видатним для нашої держави історичним подіям.

Є певний спротив усьому українському в нашому суспільстві. На жаль, не тільки від деяких політичних сил. Навіть наші черкаські освітяни подекуди чинять спротив декомунізації і вшануванню українських перемог, героїв.

У Каневі, зокрема деякі вчителі виступили проти того, аби школу назвали іменем українського героя Анатолія Чупилки. Депутата обласної ради з Канева, що пішов на фронт і загинув в бою за Україну…

Такі здавалося б дрібні речі в масштабах країни, несуть велику загрозу державі і єдності народу. Адже знищення українських пам’ятників – частинка гібридної війни Росії проти України. Намагання знищити духовне осердя нації.

Вандалізм – показує усю суть та справжнє обличчя “руського міра”. В’ячеслав Максимович Чорновіл колись говорив: “Держава сильна не наявністю патріотів, а відсутністю зрадників”.

Юрій Громовський – багаторічний керівник Народного Руху України на Черкащині. Вважає, що за вандалізм проти державних, знакових монументів, має бути окрема кримінальна стаття:

“Проблема комплексна, тому немає єдиного шляху її вирішення.

Низька культура породжує вандалів. Тому вважаю, що у школах мають викладати окремий предмет “Батьківщинознавство” про духовне коріння нації, про традиції поколінь. Сучасні українські діти вже не можуть навіть липу від берези відрізнити, що там казати про високі духовні чи ідеологічні матерії. Хоча освіта починається не зі школи, а з батьків.

По-друге, потрібно вносити зміни в законодавство, адже держава має жорстоко реагувати на акти вандалізму щодо українських символів. Наприклад в Грузії чи Данії в кримінальних кодексах передбачене довге ув’язнення за подібний вандалізм. За пошкодження датського прапора суд може дати до 16 років тюрми…”

Ярослав Нищик – депутат Черкаської міської ради. Вважає, що проблема більше в алкоголізмі, ніж має політичний чи світоглядний підтекст:

“В суспільстві сформувалася ціла каста маргіналізованого населення, перед яким стоїть завдання заробити на чергову пляшку оковитої. Для людей в такому стані соціального падіння не стоїть питання чи це пам’ятник Шевченку, чи героям-холодноярцям, чи огорожа на кладовищі. Більш цікавими в цьому плані є люди, які приймають брухт металів, і в тому числі і такі речі.

Боротися з цим можна – жорстко врегулювати ринок вторинної сировини, і як тільки власники пунктів прийому металобрухту матимуть загрозу кримінальної відповідальності за подібні речі, а головне  будуть приклади такої відповідальності,  значно буде знижено рівень побутового вандалізму”.