На батьківщині Тараса Шевченка розпоряджаються державним лісом як своїм власним

Сьогодні село Моринці, що на Звенигородщині, нагадує розтривожений бджолиний вулик. Приводом для цього стало повідомлення у засобах масової інформації про гучне затримання директора і головного інженера ДП «Лисянське лісове господарство» під час отримання неправомірної матеріальної вигоди за реалізацію 30 кубометрів лісоматеріалів найвищого гатунку без укладання договору купівлі-продажу та участі в обов’язковому аукціоні.

Про це із посиланням на Альтернативу повідомляють Новини Черкас.

Водночас в поле зору правоохоронців потрапило й розташоване на моринських землях Шевченківське лісництво, яке є одним з виробничих підрозділів Лисянського лісгоспу, де діяла чітка схема незаконних рубок, а в самих Моринцях – і переробки деревини Що це дійсно так, ми мали змогу переконатися , відвідавши рідне село Тараса Шевченка, в якому ще не так давно відбувалися урочистості з нагоди 103-ої річниці від дня народження духовного батька нації, та зустрівшись з його земляками, які доводять, що долучилися до злочинного бізнесу на лісопродукції досить відомі тут особи.

– Пиляють дерево безперестанку, – чуємо від місцевих жителів. – І в лісі, і біля нього. Не гребують нічим. От і від посадок акації, що росли на території сільради, лише згадка лишилася…

Справді – лише згадка та ще пеньки, в чому пересвідчуємо на місці.

– Все, що було, спиляли, – каже Валерій Данильченко, який тривалий час був у Моринцях сільським головою і знає довколишні місця як свої п’ять пальців. – Тут 2,4 гектара, а он за бугром – ще один такий яр, де також шість гектарів посадки було.

«Зачистили» посадки, звичайно ж, не чужі – Валерій Володимирович впевнений, що це робота місцевих лісників. З болем розповідає він, що акацієва посадка завжди вважалася громадською, відповідних документів на право власності як у лісництва, так і в лісгоспу не було. Проте дерева вирізали і, вже як дрова, продали в сусідніх районах.

– Хоча б якийсь мізер дров комусь з малозабезпечених виділили, – обурюються люди.

Звідки взялася зовсім свіжа вирубка на околиці села Гнилець, що відноситься до Моринської сільської ради, ясно вже без коментарів. Хоч ліс і пеньки від столітніх дубів тут не марковані. Значить, вирубка ця, скажемо так, не «санкціонована»? Якщо так, то хто гріє руки на столітніх дубах?

Виявляється, для тамтешніх жителів і це не секрет, бо ж в селі все – як на долоні. За їх словами, «ліва» деревина надходить в основному на приватні пилорами у Моринцях, а звідти – на продаж.

Кажуть, розпилювали деревину, в основному дуб, три пилорами. Місце розташування їх шукати довго не треба – всі три знаходяться на території колишнього хлібокомбінату. На час нашого перебування в селі тут височів не один кубометр не маркованого, а значить, краденого лісу. Кажуть, що ще більша його кількість потрапила у поле зору журналістів каналу «Інтер», які ще раніше нас відвідали Моринці.

Кому належать пилорами, люди теж знають. Як і те, що затриманий нещодавно директор Лисянського лісгоспу – рідний батько сільського голови Моринців Євгена Штанька.

Якогось пояснення щодо господарів пилорам і їхньої законної чи незаконної діяльності почути від Штанька нам не вдалося, оскільки очільника моринської громади в сільраді не застали, а на наші дзвінки його телефон вперто не відповідав.

– А він і так нічого не сказав би, – остудив наш запал один з відвідувачів сільської ради. – Ви бачили вчорашній випуск «Подробностєй» на «Інтері»?

Так от, коли кореспонденти з «Інтера» запитали в Штанька про те, кому належать пилорами в нашому селі, він відповів, що не володіє інформацією.

Оскільки це дійсно так, то залишається лише дивуватися, що сільський голова «не відав», хто на ввіреній йому території займається деревопереробним промислом. Та зробити водночас припущення, що прокурор, попри таке от «незнання» Євгена Штанька, все ж матиме достовірну інформацію щодо власників пилорам. Як і про те, звідки надходила до них деревина.