У Смілі виступила Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. І. Майбороди

19 квітня у міському будинку культури сміляни і жителі району мали насолоду почути одну з дев’яти оригінальних програм Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.І. Майбороди. На Смілянщині прозвучав цей неймовірний колектив, який вишукано поєднує академічне звучання з етнічним, інформують Новини Черкас.

Концерти проходять з великим успіхом, не в останню чергу через те, що артисти в процесі безпосередньо спілкуються з глядачем, якого глибоко поважають та задля якого викладаються на повну. Так і у смілянській залі виникли щире взаєморозуміння і радість спілкування, за що від усіх глядачів, а їх з’їхалось із усього району, дякували артистів голова районної ради, заступник міського голови Осейко Л.С. та помічник народного депутата Зайва Л.Р. На згадку про Смілянщину голова райради Грошев В.В. подарував артистам вирізьблений на дереві герб Смілянського району.

Наступного року колектив відзначить сторіччя творчої діяльності. Характерно складалась доля капели – вона, як і національна пісня, і все українство, пережила гоніння і тиск тотолітарного режиму. Проте як і Україна не здавалась, та як птах-фенікс знову і знову відроджувалась із вогню, зберігаючи нашу ідентичність для майбутніх поколінь.

Капела відлічує свою історію з серпня 1918 року, відколи бандуристом Василем Ємцем був заснований «Кобзарський хор» з семи артистів, а згодом — капелу із дванадцяти. Та вже у березні 1919 року після концерту, присвяченому Т. Шевченкові, колектив змушений був припинити своє існування аж до 1923 року.

У 1935 році в рамках так званої «українізації» у період «загравання» сталінського режиму із українцями, які вже дуже загрозливо відреагували на колективізацію, з метою створення зразкової капели бандуристів об’єднали в один мистецький колектив Київську і Полтавську капели, утворена «Перша зразкова капела бандуристів Наркомосу України» з місцем перебування у Києві.

У 1941 році капелу, єдиний з усіх державних колективів, не евакуюють у зв'язку з початком війни, її артистів відправляють на фронт. Гинуть два її мистецькі керівники: Микола Опришко і Данило Піка, а також артист Олександр Булдовський. У 1942-44 роках в умовах німецької окупації капела відновлює свою діяльність.

На теренах звільненої від фашистів України з тих артистів, які залишились живими і не емігрували, створюється Державна капела бандуристів Української РСР.  Оркестровий склад капели поповнюється бандурами різних типів: бандура бас, бандура-контрабас, бандура альт,  бандура прима, кобза. У 1951 році капелі присвоєно почесне звання «заслуженої», 1962 році при капелі створюється студія з підготовки акторських кадрів.

У 1983 за видатні творчі досягнення капелу було відзначено званням лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, у 1995 колективу присвоєне ім'я видатного українського композитора Г. І. Майбороди,  1997 –  надано статус Національного колективу. Наразі вона іменується Національною заслуженою капелою бандуристів України імені Г. І. Майбороди.

13 вересня 2013 року генеральним директором-художнім керівником капели призначений Курач Юрій Володимирович. За його керування звучання капели характеризує вдумливість, потужний динамізм, відчуття часу та вимог сьогодення, унісонне монолітне звучання хору, глибоке відчуття особливостей виконання етнічних пісень різних регіонів України. Народні пісні виконуються з майстерною театралізацією, як вокально-виконавською так і інструментальною.

Капела плідно і професійно співпрацює з київським Будинком звукозапису, записано 6 компакт-дисків народних пісень, дум, колядок та щедрівок, до штату капели входить професійний звукорежисер.

НЗКБУ ім. Г. Майбороди неодноразово виступала з концертами у зоні АТО перед воїнами-оборонцями незалежної України.