«Зберемо воєдино всю нашу родину» - родинне свято в Затишку

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає соціальний інститут сім’ї, родини. Адже вони стали джерелом любові, доброти та поваги. «Від родини йде життя людини», «Без сім’ї немає щастя на землі» - говорять в Україні.

Тож не дивно, що в календарі святкових дат 16 травня – Міжнародний День сім’ї – займає особливе місце. З нагоди цієї дати у селі Затишок Уманського району відбулося родинне свято «Зберемо воєдино всю нашу родину». У залі місцевого будинку культури зібралася велика, дружна громада Затишку та Малого Затишку – чудових куточків рідного краю, у назвах яких відображені і спокій, і добробут, і щира приязнь, і розкіш природи.

На захід були запрошені багатодітні сім’ї, ювіляри сімейного життя, талановиті родини, гості, представники місцевої влади. У фойє була представлена виставка виробів декоративно-прикладного мистецтва.

Ведучі свята Ольга Гербут та Аліна Мазурець (працівники районної бібліотеки) привітали всіх присутніх із Днем матері та з Міжнародним днем сім’ї.

Як водиться, в кожній оселі обов'язково є господар двору, від якого залежить, наскільки комфортно буде житися її мешканцям. То ж в ході урочистої частини з теплими словами привітань до присутніх звернувся сільський голова громади Віталій Іванович Абрамчук.

Під час свята присутні дізналися багато нового і цікавого про маловивчені сторінки з минулого

Головною берегинею родини завжди була мати. Вона - всьому початок. Все прекрасне в людині — від променів сонця й від молока матері. Батько ж споконвіку вважався господарем сім’ї. Батьків приклад, батьків наказ завжди були законом для родини.

А найбільш вартісною цінністю була потреба збудувати та прикрасити власний дім, захистити його, свою родину в часи незгод. Саме такими виховали своїх дітей родини Валерія Івановича та Надії Дмитрівни Баджураків, Марії Борисівни Івасюк, Ольги Станіславівни та Анатолія Петровича Панченків, Галини Михайлівни Циколенко, Любові Дмитрівни Павловської, Олени Володимирівни та Василя Павловича Морванюків. Їх сини були одними з перших захисників єдності матері-України на Сході держави, з честю виконали свій синівський обов’язок та живими повернулися додому.

Щирі вітання отримали родини, які понад півстоліття прожили в парі: Ніна Тимофіївна та Олександр Антонович Сеньки, Серафима Семенівна та Мифтодій Петрович Подоляни. В обох цих родин дуже багато спільного: голодне дитинство, жахи війни, дружини з обох сімей зазнали приниження й важкої роботи в Німеччині, одного року відгуляли весілля. Нині за їх плечима – по 66 років спільного життя, а це не мало, не багато - 24090 днів.

Кажуть, щоб родинне життя склалося, необхідні дві умови: кохання («То не сім'я — без любові») і дитина («То не родина, де не бігає дитина»). Завжди в українських родинах було багато дітей, тому що люди мали багато землі, на якій потрібно було працювати та добра наживати. Це чудово, коли в сім’ї є братики й сестрички. Як кажуть в народі, «Де діток сім — там щастя всім».

Не стихає дитячий гамір у родинах Галини Миколаївни та Володимира Корнійовича Яворських, які живуть в парі вже 48 років, зростили 4 доньок і сина. Родина поповнилася 9-ма внуками й 3-ма правнуками.

Галина Іванівна та Анатолій Данилович Бобровські виховали 5-ох дітей, тішаться 12-ма внуками та 3-ма правнуками.

Тетяна Миколаївни та Олексій Семенович Насальські прожили в парі 35 років, мають 5 дітей та 14 внуків.

Раїса Анатоліївна Демиденко багата на 5-ох дітей та 12-ох онуків; Ольга Степанівна та Анатолій Петрович Панченки зростили 5-ох дітей, мають 8 онуків.

Та найчастіше навідувався лелека до оселі Лідії Микитівни Кисіль. Все життя сумлінно працювала на фермі. В родині народилося шестеро дітей. У 41 рік залишилася вдовою й самотужки піднімала малечу.

Високе звання прабабусь несуть довгожителі громади. У Малому Затишку проживає Поліщук Євдокія Іванівна, якій цьогоріч виповнилося 94 роки. Євдокія Іванівна, яка прожила у щасливому шлюбі з чоловіком Павлом 67 років, народила доньку та сина, має 4 внуки, 4 правнуки та 2 праправнуки. Бабуся – колишня учасниця самодіяльного драмтеатру, цікавий співрозмовник, приємна у спілкуванні, любить пожартувати, хоча за плечима – поневіряння в гітлерівській Німеччині, розлуки з чоловіком, якого зустріла в невільницькому таборі в Бреслау, післявоєнні нестатки. Її життєздатності може по-доброму позаздрити кожен житель громади.

А Подолян Серафима Семенівна подолала 91-й рубіж.

Затишанська родина пишається династією художників–аматорів, які від роду до роду передають секрети майстерності. Це сім'я Івана Григоровича та Ніни Олексіївни Ковалів, які зростили 4-ох дітей. Талант батька-художника передався сину Івану та доньці Антоніні, яка, як і її покійна мама, ще й вправно вишиває. Здатність до малювання передалася й синові Антоніни – Вані.

Зворушливі слова про повагу й любов, про вдячність дітей за недоспані ночі й одвічну турботу, які були присвячені найдорожчим у світі – нашим мамам, прозвучали з уст наймолодших жителів громади – дітей.

Щирі слова вдячності пролунали людям, які мають безпосереднє відношення до громади, і словом і ділом допомагають вирішувати місцеві проблеми – спонсорам: Станіславу Васильовичу Хорохоньку – керівнику фермерського господарства «Хорста»; Анатолію Івановичу Кисілю – керівнику агрофірми «Ліга»; Любові Іванівні Задояновій – керівнику фермерського господарства «Дубок», а також односельцям-одноосібникам – Бобровському Сергію Анатолійовичу, Мельнику Володимиру Іллічу, Кошельнику Сергію Миколайовичу,Загорію Володимиру Петровичу, Чернайчуку Олегу Йосиповичу, Носичеву Віталію Леонідовичу, Салабай Альоні Миколаївні, Галясу Олегу, Шулянському Миколі Трофимовичу, Безносюку Руслану Васильовичу.

Глядачі із великим задоволенням слухали пісні – вітання у виконанні народного ансамблю української пісні «Горицвіт» РЦКіД.

Новини Черкас