На Лисянщині фермер створює робочі місця для селян
- 1-06-2017, 10:00
- Черкаси та область / Суспільство
- опублікував Віктор Мельник
- 0
- 2264
Фермер Володимир Бондарчук дав роботу 20 жителям Ріпок, Винограду, інших навколишніх сіл. Хоча міг би, як це роблять у великих агрохолдингах, обмежитися 7-8 найнятими робітниками, сіяти культури, які завжди приносять чималий прибуток без особливих затрат праці, і бути при цьому досить забезпеченою, шанованою людиною, однак, каже, як при цьому дивитися в очі односельцям, які їздять світами в пошуках якогось заробітку, аби прогодувати себе і свої родини. Сьогодні його підлеглі мають достойну зарплату, про рівень якої красномовно свідчить фраза керівника: "Ви помітили, що майже всі наші працівники приїжджають на роботу власними автівками…"
Володимир Бондарчук береться за будь-яку справу, яка, як вважає, принесе в наш нелегкий час, користь громаді. Відновив знаменитий в окрузі виноградський млин, де нині мелють борошно вищого гатунку, олійню. Він — єдиний у районі фермер, який вже кілька років послідовно займається овочівництвом, забезпечуючи вітамінною продукцією дитсадки, школи, центральну районну лікарню. Прибутку від того, зізнається, як кіт наплакав, але він задоволений тим, що на сезон близько 20 людей забезпечені роботою і не доводиться установам району шукати картоплю й цибулю в інших районах і областях.
— Фермерські господарства, які міцно стали на ноги, вже можуть конкурувати з великими, потужними господарствами щодо урожайності сільськогосподарських культур, — каже Володимир Васильович. — При цьому вони знаходяться найближче до селянина, свого орендодавця, бо живуть тут і переймаються життям кожного з них. Разом з іншими орендарями і громадою вирішуємо, як ремонтувати школу, організувати відпочинок молоді, допомогти воїнам АТО і навіть захиститися від всіляких спритників, які сьогодні розробляють будь-які схеми, щоб заволодіти єдиним багатством селянина — землею, місцевими природними копалинами, як це у нас сталося з покладами бентонітових глин під Ріпками. Мене радує, що деякі з односельців вже повертаються з міст, заводять господарство, народжують дітей. Краще, ніж дома в цей непевний час, не буде ніде. Багато це вже розуміє, як і те, що майбутнє села — в їх руках.