Наша пісня гарна й нова: краєзнавчий музей досі колотить через непризначення нового директора

Директор КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради А. Кушнір та голова профкому КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» О. Шумейко направили відкритий лист голові Черкаської облради Олександру Вельбівця та депутатам Черкаської облради.

Текст листа нижче взятий з сайту Провінція, інформують Новини Черкас.

Шановні депутати!

Звертаємося до Вас з проханням ініціювати розгляд на сесії Черкаської обласної ради питання щодо законності результатів конкурсу на заміщення посади директора комунального закладу «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради. 

На превеликий жаль, депутати обласної ради, громадськість області не мали змоги побачити відеозапис засідання конкурсної комісії від 17 березня поточного року, бо матеріали відео- та аудіофіксації не були розміщені на офіційному веб-сайті Управління культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської облдержадміністрації, як того вимагає п.2 ст. 215 Закону України «Про культуру». Відомо, що краще один раз побачити, ніж кілька разів почути. І недарма закон передбачає цю норму як гарантію демократичних принципів гласності і прозорості влади, забезпечення права громадян на вільний доступ до інформації. Переглянувши відеозапис засідання конкурсної комісії, депутати мали б змогу оцінити програми розвитку музею, що їх презентували кандидати на посаду, виступи членів комісії, поведінку голови комісії, реакцію присутньої в залі громадськості, та, нарешті, просто побачити кандидатів. Зробити власний висновок щодо чесності та неупередженості при прийнятті рішення та, можливо, задати владі певні «незручні» питання. Саме для того, щоб таких питань не виникло, і був прихований від громадськості відеозапис засідання конкурсної комісії. 

З цією ж метою не було оприлюднено рішення конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу, чим порушено вимоги п.11 ст.215 Закону України «Про культуру». Понад два місяці пройшло, та й досі нас питають: як там конкурс? хто переміг? Телефонують колеги з усієї України: чому немає інформації? що там у вас? як же це сталося? Логіка влади зрозуміла: не оголошено ім’я переможця – у громадськості немає предмета для обговорення. Не виникне питань щодо критеріїв визначення переможця: високий професіоналізм? талант організатора? великі трудові досягнення? ну тоді, може, хоча б молодість, врешті решт? Коли не сформована громадська думка, владі легше затвердити свій вибір: витягти наприкінці сесії, останнім пунктом порядку денного - «Різне», «кота з мішка»: проголосуйте!

Але ці порушення, що призвели до обмеження доступу до інформації широкої громадськості, як і інші, численні процедурні порушення ( п.5 ст. 214, пп. 3,5,6,8 ст.215 Закону «Про культуру»), здаються дрібницею у порівнянні з порушеннями настільки принципових вимог закону, що виникає питання про законність результатів конкурсу взагалі.

Мова йде про персональний склад конкурсної комісії. Адже лише рішення легітимного органу може бути визнано легітимним. 

Управління культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації (а саме воно згідно з п. 3 ст. 212 Закону України «Про культуру» мало забезпечити організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії) в особі керівника О.А.Островського при формуванні персонального складу комісії знехтувало принципами неупередженості та незалежності членів конкурсної комісії. 

Закон України «Про культуру» вимагає:

- «Члени конкурсної комісії мають бути неупередженими та незалежними. Не допускається втручання в діяльність конкурсної комісії будь-яких органів влади, а також учасніків конкурсу (п. 7 ст. 213)».

О.А. Островський як керівник органа влади не тільки не забезпечив свого невтручання в діяльність конкурсної комісії, він зробив все навпаки: своїм наказом про затвердження персонального складу конкурсної комісії включив самого себе (!) до її складу. 

Ігноруючи закон, О.А. Островський затвердив у складі комісії і інших представників влади: головного спеціаліста підпорядкованого йому управління, начальника управління майном виконавчого апарату Черкаської обласної ради. Мало того, потім ще й головував на засіданні комісії(!).

При відведенні собі такої ролі О.А. Островський мав усі можливості впливати на рішення конкурсної комісії. Саме для запобігання цьому законодавець і провів чітку лінію розмежування між владою і конкурсною комісією, розробивши порядок формування конкурсної комісії. 

Згідно з законом «…по три кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління» (п. 3 ст. 213 Закону «Про культуру»). 

Закон не дає права органу управління в особі своїх чиновників входити до складу конкурсної комісії, але він надає органу управління право подати три кандидатури, як надає він це право і трудовому колективу, і громадським організаціям. Право подати кандидатури до складу комісії і право увійти до її складу – це різні речі. Як право обирати і право бути обраним – це різні права. Право обирати у органа управління є, а права бути обраним у його чиновників немає. Мало того, такого права немає навіть у близьких осіб та членів сім’ї працівника органу управління (п. 8 ст. 213 Закону «Про культуру»). Закон тим самим намагається якомога далі відвести владу, якомога надійніше позбавити її можливості впливу на рішення конкурсної комісії. 

З кого ж, якщо з свого складу не можна, мав обирати і подавати свої три кандидатури орган управління? Закон чітко окреслює коло тих, хто може бути членом комісії. 

«Членами конкурсної комісії можуть бути:

незалежні фахівці у сфері культури, публічного або бізнес-адміністрування;

члени професійних, творчих спілок, об'єднань, асоціацій, організацій у сфері культури, зареєстрованих відповідно до закону;

члени міжнародних об'єднань, асоціацій, організацій у сферах культури»(п. 7 ст. 213 Закону «Про культуру»).

Громадські організації також подають по три кандидатури до складу конкурсної комісії. Але, по-перше, таке право мали не всі існуючі в області громадські організації, а лише «громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування». Якщо конкурс на директора театру, то це громадська організація в театральній сфері, на директора музею – в музейній сфері, на директора бібліотеки – в бібліотечній сфері. Чи належать до таких Громадська рада при Черкаській обласній державній адміністрації, Громадська організація «Об’єднання воїнів-реформаторів”, ГО «ЄВРОЧЕРКАСИ»? Ні. По-друге, громадські організації, яким надано законом це право, подають по три кандидатури знову-таки не просто з своїх членів, а з числа перелічених у п. 7 ст. 213. Таким чином, кандидатури Т.М.Теліженка, А.І.Темченка були включені до складу конкурсної комісії з порушенням закону.

Настільки цинічне ігнорування закону можна пояснити лише абсолютною впевненістю у безкарності, в тому, що все зійде з рук. А вже на таку «дрібницю», як обмеження у часі, встановлені законом, і уваги не звернули. Якщо переможець конкурсу не призначений на посаду протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу, то результати конкурсу втрачають чинність. 

«Керівник органу управління зобов’язаний призначити переможця конкурсу керівником державного чи комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу» (п. 15 ст. 215 Закону «Про культуру»). Конкурс оголошено 28 грудня 2016 року! Тоді, може, закон дозволяє знов і знов, без ліміту у часі, оголошувати конкурс? Поки нарешті чиновники органу управління не відкриють закон, не прочитають та не виправлять порушень? Ні. Закон обмежує термін проведення конкурсного добору. Шість місяців з дня набрання чинності змін до Закону «Про культуру», прийнятих 06.10.2016.

«Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом» (прикінцеві положення, абзац другий п. 3 розділу ІІ Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури»).

Грубі порушення не лише роблять неправомірними прийняті рішення. Непрофесійними діями, відвертою зневагою до закону заплямовано в очах громадськості саму ідею демократичного оновлення влади, вистраждану на Майдані, посіяно зневіру у можливість подолання корупції у владі. 

Роботу з конкурсного добору провалено. Цей факт вимагає негайного службового розслідування, скасування неправомірних рішень і притягнення винних до відповідальності. Результати мають бути оприлюднені.