Державний заповідник без права власності: чи довго Трахтемирів буде приватизованим?

Англійський Стоунхендж не рівня Трахтемирову. Так вважають ті, кому серце болить за черкаську землю, багату на археологічні, історичні, культурологічні та інші пам’ятки. Це земля державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів». У свій час вона була духовним та культурним центром, а в ХХІ столітті — ласим шматком наживи. Сумна історія Трахтемирова розпочалась із 1999 року і триває досі. Заглядаючи у минуле на 18 років тому розуміємо, що теперішнє творить майбутнє. Так само як три постаті, поєднані одним цілим — Трахтемировом… 

Отож,

минуле: Ігор Бакай – загарбник заповідника «Трахтемирів»

Історія офіційно зареєстрованого заповідника розпочалась у 1986 році. Тоді Трахтемирів було визнано заповідною територією площею 4500 га. У 1994 році було створено державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів». У 1999 році до складу заповідника офіційно мали передати 8 територій та 88 об’єктів (всього на території заповідника нараховується 99 об’єктів), але не склалося. Адже того ж року згідно розпорядження голови Черкаської ОДА А. С. Даниленка було врізано площу заповідника до 590 га. Землі від Трахтемирова до Григорівки були віддані в оренду аграрно-екологічному об’єднанню «Трахтемирів». Заповідник з площею 590 га змістився у Бучак. Таким чином, майже всі історико-культурні та інші пам’ятки залишились на приватизованій території.

Як пише Вичерпно, завідувачка наукового відділу заповідника «Трахтемирів» Ірина Воропай розповіла, що саме тоді проходило розпаювання земель, і сільська рада Григорівки Канівського району почала роздавати землі заповідника, які є адміністративними межами сільської ради, селянам нібито з резерву. Хоча люди не мали права отримувати ці землі. Аграрно-екологічне об’єднання «Трахтемирів», яке сформував славнозвісний екс-голова «Нафтогазу України» Ігор Бакай, створило декілька дочірніх підприємств та успішно керувало ними: ландшафтно-регіональним парком та лісомисливським господарством. АЕО «Трахтемирів» почало оформляти землі у селян без її вилучення. Люди розуміли, що земля залишається їхньою, але у довгостроковій оренді. Так державна земля заповідника стала приватною. Згодом людям, у яких взяли в оренду землю, почали забороняти випасати худобу, збирати гриби, ходити по сухостій. Згодом на території заповідника нові власники розвели диких кабанів, які почали шкодити на городах мешканців села, але і це поступово втряслось.

Мисливський будиночок Ігоря Бакая до пожежі

Фото із sjozya.livejournal.com

Мисливський будинок. Сучасний стан

На території заповідника розташовувався піонер-табір «Салют», в якому відпочивали діти із усього колишнього Радянського Союзу. Проте із приїздом нових господарів табір завершив своє існування. На його місці побудували мисливські будиночки для гостей. Сам Бакай побудував мальовничий власний маєток на місці трахтемирівської школи, яку довелося знести. А поблизу підготували місце для вертолітного майданчика.

Колишній кінотеатр піонер-табору «Салют». Сучасний стан

- Наразі невідомо, який стан справ із орендою землі. Говорять, оренду не продовжили. Але підтверджуючих документів у нас немає, — говорить Ірина Воропай. — Таким чином, в Україні був створений перший приватний заповідник «Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів».

Щоб розвинути лісомисливське господарство, на територію були завезені такі види тварин як дикий кабан, благородний олень, лань для розведення, щоб потім їх відстрілювати. Територія була повністю загороджена, на в’їздах зустрічали шлагбауми та охорона зі зброєю. Звичайним туристам на територію заповідника було зась. Доступ до багатої трахтемирівської землі був тільки для особливих гостей.

- Найганебнішим є те, що вони прикривалися благородними ідеями, — розповіла Ірина Воропай, — створенням ландшафтно-регіонального парку, у якому обіцяли налагодити туристичну, наукову діяльність, відтворення фауни. На початку своєї діяльності — в 2000 році, вони проспонсорували розкопки скіфського валу. Це єдине, що було зроблено, тільки, де знаходиться добутий матеріал, досі невідомо. Крім того, розкопки не законсервовано. Наразі розріз валу заріс деревами та кущами, та поступово розмивається.

Скіфський вал

Теперішнє: Скіф  — єдиний житель с. Трахтемирів

Перетворення свого часу Трахтемирова у приватний заповідник скоріше являло собою рейдерське захоплення території у приватну власність.

- Завдяки тому, що я тут живу, вони не змогли вигнати людей, тому що я по закону тут живу. Я єдиний прописаний тут. Доки є хоч офіційно одна людина в селі, населений пункт існує. Для них це стало несподіванкою. Ну, і, звичайно, вони хотіли мене звідси «подвинути», — розповів єдиний на сьогодні житель села Трахтемирів Олег Петрик на прізвисько «Скіф».

Літньому чоловіку довелося багато чого стерпіти та пережити, щоб залишитися жити в своїй хаті: і наклепи, і безпідставні звинувачення у перебуванні на «приватній» території, і неодноразові приїзди міліції із вилученням речей чоловіка…

Виїхати звідси Олегу Петрику пропонували і через тодішнього директора заповідника Йосипа Білокура, який ледь не знищив Трахтемирів вирубкою реліктових беріз, прокладанням дороги до Монастирка тощо.

- Тут було чоловік триста, техніки повно. Вони хотіли в мене півтори сотки купити. Але це моя земля, — говорить Скіф. – Я не збирався ні вікна гратувати, ні огорожу ставити. Якби захотіли, вони мене б все одно дістали.

Скіф говорить, що ця земля уціліє, не дивлячись ні на що. Крім того, чоловік впевнений, що ця земля має особливу енергетичну властивість.

- Вона вціліла при радянській владі. Уціліє і зараз. Ця земля – основне святилище Київської Русі. Як на нього не кидайтесь, нічого не вийде. Ця земля вічна, — вважає Скіф.

Ірина Воропай розповідає, що Скіф вніс велику частку у відстоюванні трахтемирівської землі, тому всі його тут цінують та люблять. У наступному році буде рівно 30 років, як київлянин Олег Петрик живе на півострові Трахтемирів та оберігає святі місця, і як називає сам Скіф, Монастирок – святилище, від ласих на цю землю загарбників.

Майбутнє: Тарас Теліженко — перший в Україні директор «віртуального» заповідника

Наразі на території заповідника нараховується 99 пам’яток: 81 археологічна, 9 історичних та 9 природничих. Серед них — стоянка часів мустьєрської культури (120–130 тисяч років тому), Трахтемирівське скіфське городище, залишки храмів літописного Трахтемирівського монастиря, багатошарове поселення на горі Городки, козацький цвинтар в селі Трахтемирів, пам’ятки природи: заповідні урочища Великі валки та Мушина гора, геологічна пам’ятка природи Веселий шпиль, гідрологічна пам’ятка природи Рожина криниця та інші.

Ці та інші пам’ятки нічим та ніким не захищені, адже працівники ДІКЗ «Трахтемирів» не мають на це права через приватизацію території АЕО «Трахтемирів». Ігор Бакай давно проживає в Росії із паспортом росіянина, огорожа та озброєна до зубів охорона зникли, мисливський будиночок згорів вщент, Скіф нарешті живе спокійно, а новопризначений директор ДІКЗ «Трахтемирів» Тарас Теліженко намагається розібратися в юридичній «оборудці», яка тягнеться другий десяток років, та мріє перетворити заповідну територію на повноцінний туристичний центр.

- Думок багато, що там можна зробити, але все впирається у конфлікт інтересів в плані приватної власності. Земля так і не оформлена, нічого так і не виведено в натурі. Для початку потрібно розібратися із юридичними проблемами. Адже це зупиняє все. Інколи я жартую, що я єдиний в Україні директор віртуального заповідника, — сказав Тарас Теліженко.

Тарас Миколайович розповів, що після вирішення юридичної плутанини у першу чергу взявся б за відновлення пам’яток.

- Потрібно археологію повертати, адже залишилось багато нерозв’язаних трахтемирівських загадок, які вимагають подальшого глибокого дослідження. А також дуже важливо налагодити інфраструктуру для туристів. При нормальному фінансуванні тут можна зробити гідний туристичний центр, — говорить Тарас Теліженко.

- І не обов’язково все реставрувати. Можна відтворити, наприклад, поселення давньоруського часу або хутір середньовічної доби, церкву побудувати, — розповідає Ірина Воропай. — Це наскільки намолена земля. Говорять, у давньоруський період на місці колишніх поселень — Трахтемирова, Зарубенців, Монастирка було до 90 церков. Тут була кузня духовних кадрів. Трахтемирів свого часу був столицею реєстрового козацтва. Тільки уявіть, яка це культурна та духовна спадщина!

На території заповідника археологи розкопали укріплення давньоруського часу – городище Х-ХІ століть. Наразі воно засипане землею. Однією з найцінніших пам’яток археології є скіфське городище Великі Валки. Площа пам’ятки становить 607 га і протяжність самого валу по гребеню близько 6 км. Крім того, досліджене місце знаходження та розкопаний Зарубський монастир.

Інших пам’яток архітектури в нинішньому с. Трахтемирів не залишилось. Місце знаходження козака війська запорозького Івана Мухи так досі і не знайдено. З пам’яток історії в Трахтемирові залишилось лише козацьке кладовище XVII століття, про яке говорять так: «Тут Україна в три епохи». Адже на кладовищі одночасно є могили козацької доби, Другої світової війни та сучасності. Наразі активісти хочуть привести до ладу старовинне кладовище та вшанувати похованих на ньому людей.

- Англійський Стоунхендж менше значить, чи та сама Кіліманджаро, чи Фудзіяма. Це Трахтемирів. Тут Сербина долина, де Сагайдачний ішов походом на Москву. Це Трахтемирів, який збирав посольство із європейських держав, де 400-500 років назад тисячі люду ішли на поклін ставати. А зараз 21 століття… Маємо те, що маємо, — розповів науковий співробітник Канівського природного заповідника Олег Петріченко, який теж приїхав оглянути кладовище.

Немає сумніву, що трахтемирівська земля – цінний подарунок історії, адже вона увібрала в себе численну кількість різноманітних пам’яток.

Дерево-тризуб

Наразі дирекція заповідника чекає відповідь від прокуратури на запит голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка про нинішній юридичний стан території заповідника. Працівники заповідника просять повернути межі території державного історико-культурного заповідника у власність державі за 1989 рік, адже тоді у них буде можливість зберегти історико-культурну та природничу спадщину України для нащадків.

Отож, питання чи довго Трахтемирів буде приватизованим досі залишається відкритим…

При написанні матеріалу була використана інформація, надана працівниками ДІКЗ «Трахтемирів», та інших джерел: uk.wikipedia.org, life.pravda.com.ua