Така древня і вічно молода професія

В третю неділю червня в Україні відзначають День медичного працівника. Ми всі дуже шануємо це свято, бо певною мірою причетні до медицини, особливо останнім часом, коли захворюваність людей висока, з’явилось багато різних раніше невідомих хвороб. А здоров’я нації в руках лікарів - людей найдревнішої професії, найбільш потрібної людям.

Наш земляк кардіохірург професор Руденко Анатолій Григорович каже, що багато хвороб «помолоділи». Наприклад, раніше від серцево-судинних захворювань страждали, переважно, люди похилого віку, а сьогодні – 20 - 25-річна молодь має цю проблему, їх багато опиняється на лікарняних ліжках, хворими на цю недугу переповнені кардіологічні центри, терапевтичні відділення лікарень.

І сьогодні, в день вшанування медиків України, хочу сказати добре, щире слово про нашого головного районного кардіолога Петра Олексійовича Лисенка. До речі, він раніше був головним лікарем славнозвісного лікувально-оздоровчого центру «Колос». Петро Олексійович своєю працелюбністю, бажанням досягти більшого і кращого, умінням і творчими задумами перетворив його в один з кращих серед оздоровчих центрів України, який своєю лікувальною базою не поступався відомим курортам. В ньому поправляли здоров’я з різних областей нашої держави.

Про те, що Петро Олексійович прекрасний керівник, організатор, або як сьогодні кажуть менеджер, говорить його робота на посаді завідувача районної поліклініки. Вона серед когорти зразкових в області. Тут спокійна атмосфера, доброзичливість, уважне ставлення до хворого, затишно. На обох поверхах біля кожного кабінету стільці-крісла, на вікнах тюлеві гардини, на підлозі килимові доріжки і гарні квітучі вазони. Все це справляє позитивне враження. Лікарі працюють в кабінетах від першої до останньої хвилини робочого дня. Петро Олексійович приходить на роботу дуже рано, іде з роботи пізно. Цей режим порушується лише тоді, коли він відлучається у справах. Петро Олексійович висококваліфікований лікар-кардіолог з великим стажем. Він систематично підвищує свою кваліфікацію в Києві при кардіологічному центрі. В своїй роботі застосовує нові методи лікування, нові препарати, адже медицина не стоїть на місці: він іде в ногу з часом. В усьому розбирається зосереджено і неквапливо. Він усім однаково допомагає - багатим і бідним, молодим і старим. Я проста сільська жінка-пенсіонерка і відчула його ставлення на собі: він весь час тримає зі мною зв’язок, приписує різні препарати, дзвонить, цікавиться, як організм сприймає, запрошує на прийом, направляє періодично на стаціонар. І так він чинить з десятками своїх пацієнтів. Я це точно знаю, бо спілкуюся в лікарні з такими як я, що стоять у нього на обліку і всі з вдячністю відгукуються про цього лікаря,багато людей хочуть лікувати свої серця саме в Лисенка. Петро Олексійович каже, що він повинен щоденно підтверджувати свою майстерність. Це - закон. Це марафонський біг, коли не можна зупинятися на перепочинок. При цьому наголошує, що він просто робить свою справу, яку дуже любить і якій присвятив своє життя.

А що на ці слова сказати нам?

Звичайно, висловити йому велику, щиру вдячність і глибоко в душі і зверху бажати йому довго жити при доброму здоров’ї, бо життя - це діяльність, робота, можливість бути корисним людям, піклуватися про їхнє здоров’я.

У терапевтичному відділенні центральної районної лікарні цілий рік багато лікується людей. Тут працює дружний колектив медиків, яких об’єднала завідувач відділення Шлапаченко Тетяна Іванівна. Я багато разів тут лікувалась і спостерігала за роботою чергових медсестер. Прийшла до висновку: яку важку ношу несе медсестра. Вона за зміну намотує кілометри шляху: весь час ходить по палатах, ставить крапельниці, носить штативи, робить уколи, міряє тиск, оформляє документи при поступленні і виписці хворого, відправляє пацієнта на УЗД, рентген, веде журнали. Дуже великий об’єм роботи. А держава так низько оцінює їх працю, а шкода! Вони заслуговують на високу платню.

В цьому жіночому колективі працює і фельдшер Накльока Ігор Васильович. Дуже хороша молода людина, прекрасний спеціаліст, в роботі відповідальний, старанний, уміє підтримати хворого добрим словом, вселити   надію на одужання. В нього можна багато що запитати за свою хворобу і він культурно, толерантно на все відповість. Видно, що не даремно присвятив себе медицині, любить її.

А ще Ігор Васильович наділений гумором від природи, а гумор, як відомо, це ступінь людського інтелекту, ознака розуму людини. Мабуть так легко він іде на контакт з людьми, з ним приємно спілкуватись, він завжди вміє налаштувати людину на мажорний лад, йому віриш і піднімається настрій і все це позитивно впливає на здоров’я, на лікування.

Медсестра-пенсіонерка Бала Ніна Миколаївна дуже шанована в молодому колективі своїх колег. До неї прислухаються, з нею радяться, її запитують. Ніколи і нікому в цьому вона не відмовляє, завжди може підмінити будь-яку медсестру, якщо її просять, хоч би це було в ущерб її особистим справам. Вона медсестра знаюча, любить свою роботу, терпляче ставиться до всіх “вибриків” хворого, що інколи проявляють таке. Живе Ніна Миколаївна в Кинашівці, до неї часто звертаються за допомогою, вона також нікому не відмовляє - тому тиск поміряє, тому укол зробить, того в лікарню відправить, тому пігулку дасть…і так щодня, щомісяця, все життя. Їй спокій і не сниться. Вона активна в громадському житті, живе турботами і планами на майбутнє своїх односельців. Відвідує всі заходи, які проводяться в селі, її хвилює забрудненість ставка і річки, забруднені вулиці, негідна поведінка молоді чи літньої людини, хоче, щоб між людьми була взаємоповага і взаємодопомога. Ось така вона, Ніна Миколаївна Бала, медсестра, жінка, мати, бабуся.

То ж шановні Ніно Миколаївно, Петре Олексійовичу, Ігоре Васильовичу і всі медпрацівники Маньківщини, вітаємо вас із вашим професійним святом, шануємо вас і цінуємо ваш талант, працелюбність, жертовність і подвиг, який ви щоденно здійснюєте заради найдорожчого на землі - життя людини.

Життя… Скільки ж тобі літ? Багато. Але немає тобі ні кінця, ні краю.

Євдокія Семенівна Постоловська, с. Мала Маньківка