Національному природному парку «Гірський Тікич» - бути!

У долині річки Гірський Тікич запропоновано створити Національний природний парк, що дозволить забезпечити належною охороною найцінніші компоненти біологічного та ландшафтного різноманіття й історико-культурні пам'ятки та одночасно сприятиме розвитку туризму, рекреації та зростанню інвестиційної привабливості регіону

Підписання угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом поставило перед нашим суспільством багато завдань. У природоохоронній сфері таким є розширення мережі природно-заповідного фонду та формування Смарагдової мережі України, відповідно до критеріїв Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, більш відомої як Бернська Конвенція.

Черкаська область характеризується невеликими площами добре збереженої природної рослинності через давню історію використання і трансформації ландшафтів. У першу чергу, це стосується західних та південних районів області, що відзначаються надзвичайно низьким відсотком лісистості та майже суцільною розораністю. Природна та напівприродна рослинність цього регіону зберіглася лише у долинах річок.

Багаторічний світовий досвід свідчить, що найефективнішою формою охорони природи є створення природно-заповідних територій, а різноманіття їхніх категорій і форм дозволяє приділити увагу як окремим видам, так і їхнім угрупованням. Створення таких об’єктів дає можливість мінімізувати антропогенний вплив на цінні природні об’єкти, створити оптимальні умови для охорони, збереження і відтворення біорізноманіття, а також здійснювати просвітницьку діяльність, сприяти розвитку туризму, рекреації та завдяки цьому – підвищенню економічної привабливості регіонів. Сучасні підходи до функціонування мережі природно-заповідних територій забезпечують баланс між природоохоронними аспектами та ефективним економічним розвитком.

Особливо цінними природними територіями західної частини Черкащини є ландшафти долини річки Гірський Тікич, які характеризуються унікальною геоморфологічною будовою, зумовленою виходами на земну поверхню порід Українського кристалічного щита, різноманітним рослинним покривом із поєднанням степової, лісової, лучної, болотної, водної, петрофітної рослинності, а також численними локалітетами видів рослин і тварин, які підлягають охороні на міжнародному, національному та регіональному рівнях. Усе це зумовлює необхідність надати цій унікальній території відповідного охоронного статусу.

На території долини Гірського Тікичу виявлено локалітети 71 виду судинних рослин, які потребують охорони різного рівня. Серед них 2 види занесені до Резолюції Бернської конвенції, 18 видів – до Червоної книги України і 55 видів потребують охорони у Черкаській області. У складі степових фітоценозів знайдено найбільшу кількість рідкісних видів рослин: занесені до Червоної книги, України сон лучний, шафран сітчастий, ковили волосиста  i пірчаста, а також цілий ряд регіонально рідкісних видів – ломиніс цілолистий, анемона лісова, півники карликові, гострокільник волосистий, барвінок трав’янистий, залізняк колючий, юринея верболиста, льон шорстковолосистий, ферульниця смолоносна тощо. Угруповання формації ковили волосистої, ковили пірчастоїі мигдалю низького занесені до Зеленої книги України. Значні площі лучної рослинності збереглися у верхів’ях річки між селами Шуляки, Адамівка та Зарубинці Монастирищенського району, на Шуляцькому лучно-болотному масиві, де було знайдено численну популяцію занесеної до Червоної книги України орхідеї пальчатокорінниці м’ясочервоної. У лісових фітоценозах зустрічається ряд рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України: лілія лісова, підсніжник білосніжний, коручка чемерникоподібна, гніздівка пташина, любка дволиста. Лілії і підсніжники щороку знищуються у декоративних та комерційних цілях,тому їх популяції потребують особливої уваги.

У долині Гірського Тікичу мешкає багато рідкісних видів тварин, які охороняються Червоною книгою України та Міжнародними природоохоронними документами. Найбільш чисельними і дослідженими з них є комахи. Серед жуків, для збереження яких потрібні старовікові дерева і природні ділянки лісів, поширені жук-олень і великий дубовий вусач. Степові схили населяє вусач земляний-хрестоносець, у заплавних лісах і рідколіссях на старих вербах біля води трапляється вусач мускусний. Рідкісні метелики можуть траплятися всією територією проектованого парку, оскільки легко долають великі відстані: махаон, подалірій, бражник дубовий, сатурнія велика, стрічкарка блакитна, совка розкішна. Серед земноводних та плазунів найбільший інтерес становлять тритони гребінчастий і звичайний, кумка червоночерева, часничниця звичайна, ропухи звичайна та зелена, квакша східна, жаби гостроморда, ставкова, їстівната озерна, а також черепаха болотна, ящірка прудка та вуж звичайний. Більшість цих  видів занесені до переліків Бернської конвенції. Орнітофауна представлена декількома комплексами, її цінність полягає у високому видовому різноманітті, обумовленому широким спектром і мозаїчністю біотопів. Два види птахів занесені до Червоної книги України: шуліка чорний та канюк степовий. Серед водно-болотних птахів найчисленнішими єлиска, курочка водяна, крижень, очеретянка велика. Регулярно зустрічаються чаплі сіра таруда, чепура велика, квак, бугай, бугайчик, лунь очеретяний, лебідь-шипун, мартини, крячки та інші птахи. На узбережжі відмічаються набережники та пісочники малі. На деревах біля води гніздиться ремез. У глинястих урвищах мешкають рибалочки, бджолоїдки та ластівки берегові.

На території Монастирищенського району найбільшу природоохоронну цінність мають вже створені гідрологічні заказники «Шуляцьке болото» і «Цибулівський», а також лісовий масив поблизу с. Антоніна.

Враховуючи сучасну структуру природно-заповідного фонду України та рекреаційну привабливість регіону, а також результати наукових досліджень щодо рослинного, тваринного та ландшафтного різноманіття, у долині р. Гірський Тікич було запропоновано створити Національний природний парк, що дозволить забезпечити належною охороною найцінніші компоненти біологічного та ландшафтного різноманіття й історико-культурні пам'ятки та одночасно сприятиме розвитку туризму, рекреації та зростанню інвестиційної привабливості регіону.

Національні природні парки є природоохоронними, культурно-освітніми, рекреаційними та науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів і об’єктів, які мають особливу природоохоронну, історико-культурну, наукову, освітню й естетичну цінність. Вони є універсальними установами, і дозволяють ефективно поєднувати різні форми діяльності завдяки державному фінансуванню, наявності адміністрації та зонуванню території. Охорона природних комплексів із закриттям доступу відбувається у заповідній зоні, створення якої заплановане у важкодоступних заболочених масивах і ділянках лісу у природному стані. Більшість території розподіляється між господарською зоною та зоною регульованої рекреації, у межах яких можливе створення туристичних маршрутів і місць відпочинку та обмежені і науково обґрунтовані форми природокористування -випас худоби, сінокосіння, збір рослинної та лікарської сировини, санітарні заходи. Залучення інвестицій і розбудова інфраструктури відбувається у зоні стаціонарної рекреації та на суміжних з територією парку ділянках. Мальовничі ландшафти долини Гірського Тікича приваблюють як прихильників сімейного відпочинку, так і шанувальників активного – альпіністів і веслувальників, тому найбільш туристично перспективні місця майбутнього парку мають увійти до його рекреаційної зони, що буде вимагати відповідної туристичної інфраструктури та дозволить повною мірою розкрити туристичний потенціал цієї території.

При належній організації та розбудові інфраструктури територія Національного парку задовольнятиме рекреаційні потреби мешканців і гостей Черкаської області у відпочинку без шкоди навколишньому середовищу. Відродження національно-патріотичної свідомості українців і необхідність розуміння власної історії та культури останнім часом забезпечили сталу цікавість і привабливість території для відвідування туристами як зі всієї України, так і з-за кордону.

Проектований Національний природний парк «Гірський Тікич» має стати єдиним національним парком України, що включатиме всю річкову долину від витоку до гирла і дозволить охопити охороною найцінніші природні ландшафти, з’єднані в єдине ціле річково-долинним екокоридором. Такий системний підхід до охорони річки дозволить вирішити проблеми збереження водних та біотичних ресурсів, запобігти їх втратам в умовах тотальної трансформації довкілля.