110 років тому в Черкасах збудували будинок, де «помилково» перебував Шевченко

110 років тому, під осінь 1907-го, вправні черкаські мулярі і краснодеревщики здали власнику ошатний будиночок, який став окрасою першої від Дніпра горішньої вулиці міста з відповідною назвою Верхня Горова.

Розповів чергову черкаську історію краєзнавець Борис Юхно.

В радянські часи її перенарекли на честь Михайла Фрунзе, а будинок згодом став “історичним”. Бо на меморіальній дошці, яка висіла на куті фасаду з 1964 по 1995-й, зазначалося, що тут у липні 1849 року під наглядом поліції тут перебував Тарас Шевченко. Звісно, цього ніяк не могло бути, адже на час будівництва минуло вже понад 40 літ як Тарас полишив цей немилостивий до нього світ, та помилка настільки вкорінилася, що знайшла місце у “черкаському” томі наймонументальнішої праці “Історія міст і сіл УРСР”. Щоправда, згодом науковці з’ясували, що на цьому кутку Шевченко таки бував. Але хата та, у якій він гостював, ліворуч від вулиці Розкопної, не збереглася.

А цей будинок спочатку належав міщанину за статусом і юристом за професією Вацлаву Вікторовичу Кринському. Потім, аж до революції, більшу його частину орендувала філія Київського Земельного банку. Коли все пішло шкереберть, в особняку по черзі товклися борці за владу, кожен свою. Як вляглося, переможці організували там дитячий заклад. За німців у будинку була якась окупаційна контора, потім довго – господарська частина органів безпеки (тоді стайні стали гаражами, а окреме помешкання челяді – підсобним приміщенням). Ще пізніше сюди переїхало конструкторське бюро. Зрештою, перелічити усі організації, які базувалися в особняку Кринського відтоді і дотепер – забарне діло. Та й чи треба? Головне, що він є. Щоправда, вже стонадцять разів перепланований усередині та видозмінений на внутрішній території.