Своїм — усе, чужим — закон? Як прокуратура «бореться» із корупцією в Черкасах

Напевне, говорячи про Черкаси, важко оминути тему соціальної апатії, яка тотально охоплює більшість населення міста, що пасивно ставиться до будь-яких політичних та соціальних пропозицій, натомість жваво реагує на будь-яку пропозицію політичної корупції. Чи то 500 гривень за голосування, чи то терпимість до будь-яких її проявів з боку влади. Бо від реакції населення мало що залежить — так, принаймні, вважає пересічний мешканець міста. Бо зміни неможливі, всяка влада злочинна і краде, депутати та керманичі всі рівнів — покидьки. Весь букет симптомів хвороби суспільства.

До цього всього додайте провалену реформу правоохоронних органів, незрозумілі реформи ЖКГ та медичної галузі, і головне — соціальні злидні, які в реаліях провінційного українського міста виявляються набагато більшими і гіршими, ніж увесь позитив статистичного офіціозу. Маємо те, що маємо. Так, принаймні, простіше вважати...
Загалом, дуже багато можна писати про причини цих явищ. Навіть робити пара-наукові дослідження на тему. Насправді ж головна причина всього вище згаданого зводиться до однієї одночасно простої і глобальної речі — наявності терпимості до корупції у суспільства і відсутності політичної волі подолати її — у влади. Черкаси не виняток, а скоріш гіпертрофована ілюстрація до цих правил.
Київ з її НАБУ, НАЗК, антикорупційними прокуратурами та судами доволі далеко від Черкас разом з їх гучними заявами про перемоги в подоланні корупції. В Черкасах суцільна «зрада» як у розумінні пересічних громадян, так і за визначенням. Хто в області очолює боротьбу з корупцією? Ну, звісно, прокуратура. Яка хоч і трохи кастрована за повноваженнями, але так само, як і раніше, впливова. Принаймні, прокурори і надалі дають вказівки правоохоронним органам, що і як розслідувати. Чи не розслідувати?
Ви можете пригадати хоч один випадок, коли за ініціативою обласної прокуратури було покарано хоч одного корупціонера? Я навіть не говорю за посадовий рівень? Крім дрібних злодюжок, крадіїв та шахрайчиків доволі мізерного ґатунку? Ні? Але давайте пофантазуємо, що було б у підсумках прокурорської роботи за 2017 рік, якби прокуратура області на чолі з прокурором паном Овчаренком таки виконувала свої службові обов’язки?
Список зовсім не претендує на вичерпний і його можна було б продовжувати до нескінченності. Але нагадаємо лише кілька гучних приводів, які могли б стати причиною розкриття доволі гучних антикорупційних справ.
«Справи Майдану» та злочинів часів влади Януковича. Гучні заяви прокурорів так і залишилися заявами. Злочинці не покарані, звинувачення зняті навіть із колишнього очільника області Сергія Тулуба. А стосовно побиття учасників протестів, то взагалі посміхнуло — покарання неможливе у зв’язку із неможливістю встановлення особистостей тих, хто бив. А відповідальність у нас, виявляється, персоніфікована. Не висунути ж звинувачення всьому особистому складу підрозділу «Беркут», що колобродив у лютому на центральній площі міста і на дамбі? Насправді шедевральне пустословство працівників прокуратури, за яким приховується банальне небажання будь-що реально розслідувати. Бо виходить, як у тому анекдоті: «Під час розслідування слід не дуже захоплюватися його процесом, бо можна і на самого себе вийти...»
Але майдан — то справи занадто далекі. Навіть із огляду на суспільні тренди і розчарування плодами революції. 2015 рік. Місцеві вибори. Фальшування в обласній виборчій комісії. Зафіксовані факти, проведене поліцейське розслідування і... А далі, як в анекдоті, що наведений наприкінці попереднього абзацу.
Ремонт черкаського мосту. Взагалі-то прокурорські працівники (далі — просто «прокурорські») зазвичай телевізійні новини не дивляться, газети не читають і інтернетом не вміють користуватися. Бо як їм вдалося не помітити десятки заяв про ймовірні корупційні злочини під час підготовки і проведення тендеру, нічим іншим пояснити просто неможливо. Збанкрутіла компанія з корінням в окупованому Донецьку, що перемогла в тендері, виявилася неспроможною дотримуватися графіку робіт із причин саме своєї фейковості. Звісно, прокурорським вказівка не надходила копати. Попри те, що на наради в ОДА, де мова йшла про багатостраждальний міст, у складі делегації силовиків прокурори були присутніми і тому, беззаперечно, в курсі подій. Але... Чи є їм справа до страждань десятків тисяч мешканців області і сотень мільйонів засвоєних коштів бюджету?
Забудова Соснівки. Здається, в Черкасах навіть бомжі завзято обговорюють тему. Але не в обласній прокуратурі. Там зовсім не помічають дивних оборудок із обласним комунальним майном, порушень природоохоронного законодавства й активних протестів громадськості.
Ну звісно ж, мабуть, не всі прокурорські ще отримали ділянки чи квартири в лісі?
  Півроку тому громадськість та ЗМІ (звісно, в особі «Антени») виявилиневідповідність майнового стану електронній декларації про майно і доходи високопосадовця обласного рівня. Ярослав Березань, заступник голови Черкаської ОДА, дещо заплутався на походженні і кількості нерухомого майна своєї родини. Крім того, спливли ще чимало цікавинок, на кшталт виконання держслужбовцем роботи, несумісної зі статусом державного службовця. І що? І знов нічого. Жодної реакції. Навіть імітації.
Заяви міського голови Черкас Бондаренка, інших посадовців та депутатів міськради стосовно зловживань у департаменті ЖКК також залишилися без реакції. Прокуратура не спромоглася навіть просто провести аудит матеріалів. Які, до речі, після вбивства в.о. директора департаменту ЖКК Михайла Бінусова вилучені правоохоронцями. За інформацією джерел «Антени», в наявності десятки договорів та актів виконаних робіт, які насправді є фікцією. І знову — тиша...
Врешті, передноворічна гучна справа про документально підтверджений корупційний злочин, що вчинив секретар Черкаської міської ради Олександр Радуцький. Мова про перепідписання в березні 15-го року договорів-суперфіцій на безкоштовну передачу третій особі понад 10 га землі в центральній частині міста. По-перше, секретар міськради перевищив свої службові повноваження, підписуючи ці документи, по-друге, скоїв суто корупційну дію на користь третьої особи. Збитки, що нанесені територіальній громаді, важко підрахувати. Але це земля під забудову, де могли би бути розміщені кілька сотень котеджів для захисників вітчизни — атовців. Попри те, що заяви про цей злочин лунали не тільки в медіасередовищі, про них з трибуни обласної ради заявив депутат Михайло Мушієк — жодної реакції, призначеної перевірки чи порушеного провадження. Навіть попри те, що левову частку роботи по доведенню цього зухвалого злочину виконав юрдепартамент міськради та журналісти з депутатами.
Ще можна нагадати про злочини проти журналістів — погрози на адресу антенівців лунали минулого року принаймні двічі. Обидва рази відкривали і... закривали провадження. Прокуратура не бажає або просто не вміє проводити подібні розслідування.
Але чим все ж прокуратура може пишатися?
Справа Сергієнка — вбитого у 2014 році журналіста та громадського діяча з у Корсунь-Шевченківського. В цьому випадку прокурори стійко підтримували звинувачення і намагалися запобігти звільненню виконавців злочину. Але чи було б так, якби разом із ними на всі судові засідання прибували сотні громадських активістів?
Повернення незаконно наданих чи наданих з порушенням земельних ділянок. Все було б «ок», якби прокурори хоча б розпочали слідчі процедури стосовно так званих «царських сіл» на околицях міста на березі Дніпра. Жодних навіть натяків на інтерес до капітальної забудови не лише на березі Дніпра, але й банально на палях або насипному ґрунті? Депутати міськради, журналісти та громадські діячи бігали, кричали, прокурорські і тут змовчали...
А от будмайданчик компанії «Шора» на Митниці, де майже завершеною стоїть багатоповерхова забудова, став политичною розмінною монетою. Розпіарена справа, зупинене будівництво, оскаржені дозволи. Вміють, скажете, прокурори, коли хочуть? Безумовно!
І ще одна цікава справа, в якій прокурори начебто виступають на боці територіальної громади міста, намагаючись підтримати  повернення місту кінотеатра «Салют». Триває все це вже багато років, що вселяє відчуття не то непоборності корупційних схем у місті, або наявності імітації самого процесу боротьби. Бо крім підтримки справ у суді, жодного іншого процесуального кроку.
Але тепер спробуємо проаналізувати, що споріднює всі ці справи? І ті, по яких прокуратура проявила спритність, і ті, де увімкнула режим «сніжинка»?!! Все просто — політична воля, вказівки з владних коридорів, зокрема, з Києва чи ОДА. Інакше ніяк? Плоди Революції гідності.
До усіх справ, по яких прокурорські увімкнули режим «сніжинка», іншими словами — «відморозилися», мають відношення депутати або можновладці, що пов’язані з пропрезидентською політичною силою — БПП. Причетність до партії в Черкасах спрацьовує не гірше за депутатську недоторканість!

І, замість післямови, поділюся інсайдерською інформацією. Джерело, наближене до прокурорських, розповіло про цікаве «замовлення», яке отримав дехто в обласній прокуратурі. Кажуть, навіть обіцяно Сергію Овчаренку генеральскі погони, якщо він зможе «щось накопати» на міського голову Черкас Бондаренка.
Вражає, але не дивує. Візантійщина в українській політиці і в принципах роботи правоохоронної системи була завжди. Її не викорінили ані революції, ані тиск західних партнерів. Загострюється це явище напередодні виборів та політичних криз у країні. Адже представники президенської політичної сили не тільки в Черкасах, але й в області програють котрі вибори ОТГ поспіль. Занепокоєність зростанням рейтингу батьківщинівців змушує їх вдаватися до знайомого інструментарію — політичних репресій. Бондаренко як очільник обласної партійної організації «Батьківщини» — дуже зручний об’єкт. Особливо, коли політичною мотивацією легко прикривається мотивація суто корупційна. Наприклад, «бепепіст» Радуцький вчинив корупційний злочин і йому за те нічого не було. Ярослав Березань, заступник очільника ОДА Ткаченка, крім своїх, суто сімейних, бізнес-справ надає юридичний супровід бізнес-оточенню голови ОДА. І навіть у справі Сергієнка прокурори залишаються сліпими по відношенню до ймовірного замовника вбивства — нардепа Геннадія Бобова — лише тому, що його голос у Верховній Раді рятує президентську більшість?
Своїм — усе, чужим — закон?
Але попри все прогнози на майбутнє доволі легко робити. Майбутнім президентом України за одностайними прогнозами майже всіх провідних соціологів України стане Юлія Тимошенко. Звісно, після її приходу хотілося б побачити справжні кроки в подоланні корупції в країні. Але, на жаль, і після чергової зміни влади візантійщина має шанс вижити. Бо вона — зручний та випробуваний ефективний інструмент утримання влади і збагачення для діячів будь-якого політичного режиму.

Ви не замислювалися, скільки часу минає з того моменту, як новообраний Президент, парламентарі в уяві пасіонарної частини населення знову стають «злочинним режимом»?

Валерій Воротник

Антена