Якою є історія фонтанів у Черкасах?

У Черкасах нині багато фонтанів, деякі із них не працюють. Але цікаво, який із них був першим? Як вони будувалися і чому?

Про це інформує Місто на Че.

Який найстаріший? Питання не з простих. Років 100 тому в котромусь із міських садів, найімовірніше, у Саду Ярової, на місці якого тепер Дитячий парк, можливо і струменіла якась ваза чи амурчик на кшталт брюссельського хлопчика, але ні наявною краєзнавчою літературою, ні світлинами тих часів це не доведено. Та зрештою, якщо й були такі, то давно зникли. Натомість, світлини вже першої половини 1960-х зберегли пам'ять про фонтани у Першотравневому парку. Старожили кажуть, що їх було два чи три і вони мали форму кількаярусних цукерниць. Вода перетікала з верхньої "таці" на нижні і дарувала відвідувачам море задоволення та можливість увічнитися на фото. На жаль, вже немає тих ретрокаскадів.

За містобудівними вимогами часів Союзу, на кількадесят тисяч мешканців міста передбачався один фонтан. Звісно, на яку саме кількість люду, залежало від багатьох чинників, але така норма існувала і її намагалися дотримуватися. Тому коли Черкаси увійшли до фази найактивнішого планового будівництва, титульні споруди соціально-культурного призначення почали "доукомплектовуватися" водограями.

Один із найстаріших фонтанів міста існує і тепер, але, скажімо так, він поділився на складові. Його чаша, або навіть місце, лишилася там, де й була на початку 1960-х - у сквері за облрадою. А ось скульптура, що знаходилася у центрі того фонтану — "Дівчина з мушлею", - переїхала на територію Водоканалу. Все тому, що змінилася мода оформлення середовища і паркові скульптури довоєнного стилю поступилися місцем усілякій "геометрії". Тож замість місцевої Грації з'явилася простенька "Квітка" в мозаїчній оздобі, а давньогрецька красуня тепер фонтанує за ворітьми підприємства.

Слід сказати, що до зміни дизайнерських тенденцій в оформленні міського середовища скульптурні фонтани прикрашали території кількох підприємств міста, а одна з них, у колишніх володіннях "Хімволокна", навіть уціліла. Це теж дівчина, але тримає вона не дар морського царя, а рукотворну тканину власного виробництва.

Крім того у Черкасах два фонтани радянських часів проектувалися, як охолоджувачі перших громіздких ЕОМ. Один з них знаходився біля обчислювального центру облспоживспілки на Святотроїцькій (колишній Кірова) та, сумнозвісний нині, фонтан за драмтеатром. Передбачалося, що він добре впливатиме на температуру в машинній залі статуправління.

В 1960-х роках також було розроблено і розбито Ювілейний парк, де головною окрасою був комплекс водних об'єктів. Він став центральним архітектурним вузлом, навколо якого були сконцентровані решта елементів паркової композиції. Фоном для Верхнього ставу служив газон у вигляді амфітеатру. Він підкреслював мальовничість водного дзеркала, уквітчаного подекуди білими ліліями, окремими стеблинами рогозу, очерету, куги. Посередині ставу було встановлено фонтан зі скульптурою "Русалонька". З Верхнього ставу вода через тунель греблі потрапляла у Середній, а звідти у вигляді скляного струменя спадала в Нижній. Потім через гребінчасту кам'яну стіну з двометрової висоти вона падала чотирма струменями на кам'яні брили. Береги ставів були обрамлені ірисами, флоксами, гвоздиками, ромашкою, чебрецем, васильками та барвінком.

Справжній же фонтанний бум відбувся у 80-х роках XX століття: з'явилися фонтани біля ПК "Дружба народів", 9-поверхівки ДОСААФ, краєзнавчого музею, міськкому партії (тепер мерії), на площі 700-річчя. На 300-тисячне місто план по фонтанах був успішно виконаний, нехай вони й не претендували на вишуканість. Фонтан біля ПК "Дружба народів" на той час був таки особливим, адже позиціонувався як "водограй кольорової мушки". Тобто "танцював" в такт мелодії, а світильники по периметру прямокутної чаші "забарвлювали" воду. І відтоді саме "на Дружбі" закохані призначали побачення, не дивлячись на те, що то музика не грала, то лампочки не блимали, то часом фонтан більше ремонтувався, ніж працював. Нове життя для нього розпочалося аж у вересні 2012-го разом із відкриттям реконструйованої площі й самого Палацу культури.

Використані ретросвітлини Бориса Юхна