Таємниці Холодного Яру: чому в СРСР боялися українських селян? (відео)

До середини 70-х років у Радянському Союзі діяв цілий відділ спецслужб, який займався виключно лише кількома селами на Черкащині, так званою республікою Холодний Яр. У чому таємниця цієї республіки, і чому радянські керманичі відчували загрозу своїй владі з боку простих українських селян – про це йдеться у сюжеті телеканалу ICTV.

1919 рік. Урочище Холодний Яр на Черкащині. Схований у лісах Мотронинський монастир тривожно б’є у дзвони. Третій удар дзвону служить командою для мобілізації: зі знаменами в руках «Воля України або смерть» миттєво збираються тисячі добровольців. Вони піднімають повстання проти більшовиків і проганяють червоних зі своєї землі. Через кілька місяців Україну захоплюють уже білогвардійці Денікіна. Проте і вони безсилі проти місцевих повстанців. Холодний Яр залишається неприступною фортецею для російських загарбників.

Після державного перевороту більшовиків у жовтні 1917 року на теренах колишньої Російської імперії розгорілася кровопролитна громадянська війна. Влада в Україні переходила з рук в руки. Лише у Києві у наступні чотири роки вона змінювалася 14 разів. Проголошена на початку 1918 року незалежна Українська Народна Республіка владу у регіонах не контролювала. Тому місцеве населення почало самоорганізовуватися, аби боронити власні села та міста від терору російських окупантів. Так на Черкащині виникли загони добровольців, які заснували власну республіку – Холодний Яр – із центром у давній козацькій столиці Чигирин. Повстанці сформували 30-тисячне селянське військо, яке неймовірним чином успішно протистояло регулярним арміям ворогів.

Холодний Яр здавна вважався сакральним місцем, яке, як магніт, притягувало борців за українську державу. Тут у XVII столітті народився Богдан Хмельницький, звідси почалася національно-визвольна боротьба козаків проти Речі Посполитої. У середині уже XVIII століття ці райони Черкащини стали епіцентром руху гайдамаків під проводом Максима Залізняка проти свавілля польської шляхти. Тому не дивно, що під час революційних подій початку ХХ століття тут утворилася унікальна селянська республіка Холодний Яр. Саме вона найдовше в Україні, а саме – до кінця 1922 року, відчайдушно опиралася більшовикам.

Восени 1920 року повстанці Холодного Яру контролювали кілька районів Черкаської області. Вони з нетерпінням чекали наказу від влади УНР йти визвольним походом на Київ. Але тодішня політична та військова еліта України їхнього запалу не помічала. Лідер УНР Симон Петлюра зробив ставку на Польщу. Країни підписали Варшавський договір, який тоді досить неоднозначно сприйняли в суспільстві. В обмін на військову допомогу у війні проти більшовиків Петлюра пообіцяв віддати Польщі Галичину. Однак тодішній польський президент Юзеф Пілсудський Петлюру зрадив, таємно домовившись із Леніним. У підсумку, за Ризьким договором 1921 року, Польща та Росія поділили між собою територію України.

Зрада поляків і бездіяльність центральної влади деморалізувала значну частину повстанців Холодного Яру. Але рух опору російським окупантам продовжувався. Аби назавжди покінчити із відважними повстанцями, більшовики вдались до хитрощів – пообіцяли амністію тим бійцям, які добровільно складуть зброю. Частина повстанців, втомлених багатолітньою війною та складним партизанським побутом, піддалися на цю спокусу більшовиків, розпорошуючи сили селянської республіки.

Республіка Холодний Яр припинила своє існування наприкінці 1922 року. Більшовики тоді обманом запросили лідерів повстання начебто на переговори, які закінчилися арештами та кривавими розправами. Тим не менш, радянські керманичі продовжували відчувати загрозу своїй владі від жителів цього бунтівного регіону. До 1974 року спочатку при НКВС, а потім при КДБ діяв спеціальний відділ у справах Холодного Яру. Його працівники пильно стежили, аби чоловіки, які мешкають у навколишніх селах, знову не взялися за зброю та не підняли повстання.

Детальніше дивитесь у відео