Історичні курйози: по уманському Хрещатику євреї та православні гуляли у різні дні

Умань хоч і не столиця, але свій «Хрещатик» мала. Саме так раніше називали у народі частину вулиці Миколаївської (згодом – Радянська, а зараз – Небесної сотні).

На рубежі ХІХ-ХХ ст. це була одна із найгарніших і найбагатших артерій міста. Широка, обсаджена деревами, з просторими цегляними тротуарами, з гасовими ліхтарями та охайними газетними кіосками. До 1917 року на вулиці зосереджувались різні державні установи, училища, аптеки, комерційні банки, готелі, найбільші крамниці і магазини того часу. Тому й не дивно, що саме тут активно кипіло «світське життя» Умані. А частина від Театральної площі (нині Соборності) до повороту на Садову, то взагалі була місцева алея слави, іменована «Хрещатиком», розповідає Умань туристична.

Кожну суботу і на свята «Хрещатик» заповнювала місцева еліта, переважно багаті євреї, що неспішно прогулювались вздовж всього «столичного» променаду з одного кінця в інший і по кілька разів за вечір. Гуляли цілими сім’ями, поважно вітались, ледь киваючи головами. Жінки хизувались обновками, чоловіки курили сигари, які продавали тут же у газетних кіосках. А в неділю склад мінявся. На «Хрещатик» виходили вже «православні», переважно з околиць і передмість, що гучно лаялись, базарували і нещадно лускали зернята…