Лисянська громада хоче від Звенигородського району повернення 2,3 мільйонів гривень

До кінця року районна влада не спромоглася витратити на свої школи і лікарні мільйони, що увійшли до бюджету Звенигородського району, частиною якого стала і Лисянщина.

- Саме тому на останній сесії обласної ради я виступив із саркастичним клопотанням нагородити екс-керівника Лисянської РДА Володимира Гуню орденом Ярослава Мудрого - за «високі показники соціально-економічного розвитку  району, всебічне сприяння процесам децентралізації, створення передумов розвитку громадянського суспільства та, загалом, за економічний «прорив» за період його управління районом, - констатує депутат Черкаської облради, колишній очільник області Олександр Вельбівець. -  Таким чином я намагався донести гнів і обурення мешканців Лисянської громади, шокованих тим, що на кінець минулого року на рахунках РДА, яка припиняла своє існування, залишилося невикористаними 2,3 млн. грн.  І це – у той час, коли у Лисянській громаді дефіцит коштів на забезпечення захищених статей бюджету склав 3,6 млн. грн. Цей  борг утворився внаслідок небажання чи нездатності як керівництва району, так і попереднього керівництва громади – прийняти управлінські рішення щодо оптимізації мережі закладів соціальної сфери, відповідно до встановлених нормативів та можливостей місцевого бюджету. Разом з тим, ці заклади роками недоотримували фінансування.  Іншими словами, це була популістична бездіяльність, яка тепер дорого обійдеться для  Лисянської громади.

Хочу зазначити, що саме наприкінці року школам, що залишались у віданні району, якраз перед новим роком не вистачало твердого палива. Тендери на придбання енергоносіїв для забезпечення  життєдіяльності закладів району, не були проведені своєчасно – а на останній сесії райради,  гарячково, із порушенням законодавства, районна рада у одноосібному порядку, як тягар, «скинула» на плечі громади заклади освіти та медицини. У особливо складний період – наприкінці одного бюджетного року і на початку нового.

У один момент на плечі громади звалився тягар прийняття нових повноважень,  формування нового бюджету – і вирішення десятків питань, залишених їй у спадок владою району. Нині керівництвом громади знаходяться можливості через спрощені процедури провести закупівлі енергоносіїв на короткий період - щоб пізніше провести повноцінну закупівлю послуг на увесь період. Як депутату обласної ради, мені вдалося допомогти вирішити проблему заборгованості зарплат вчителям шкіл району – за рахунок 3,6 млн. грн., виділених із  обласного та 1,5 - із державного бюджету, питання  вдалося закрити своєчасно – і завершити рік без боргів перед освітянами. Щодо освіти, то сьогодні перед громадою постало гостре питання оптимізації шкіл - закриття або пониження рівня їх акредитації. Воно  теж виникло не з появою громади, а назрівало набагато раніше – проте, керівництво району свідомо уникало вирішення питань, що потребують «непопулярних рішень». Справлятися вчасно із такими проблемами – це було те, за що вони отримували зарплату - і сьогодні людей найбільше обурює той факт, що вирішувати всі ці питання громада повинна  не просто десятками, а  ще й «на позавчора». Люди,  які мали повноваження і обов’язки ці питання вирішувати, просто покинули їх напередодні ліквідації району. Особливий  цинізм - на останній сесії Лисянської районної ради, під час розподілу  бюджету,  основні статті, на які виділяли кошти, стосувалися  саме повного  забезпечення до кінця каденції і припинення функціонування РДА, районної ради та її апарату. На ці витрати  - виходячи зі схвалення депутатами пропозицій розпорядника коштів (Лисянської РДА) ніхто не скупився. А свідомий нерозподіл 2,3 млн. грн. особисто я розцінюю як своєрідну купівлю посади заступника голови Звенигородської районної ради з боку екс-голови Лисянської райради (такий собі своєрідний фінансовий «посаг», із яким він прибув на посаду).

Сьогодні частина колишніх депутатів районної ради та депутатів попереднього скликання Лисянської ОТГ, пробилась до складу депкорпусу громади – і наразі тут відбувається політичне протистояння, причиною якого є  земля, можливість керувати її використанням для розвитку свого бізнесу, за яку змагаються товаровиробники-депутати. Інша частина депутатів бачить у своїх обов’язках лише функцію контролю, не беручи на себе відповідальність за вирішення  проблем громади.

Підтримуючи конструктивну більшість депутатів Лисянської ОТГ, я - як депутат обласної ради - обстоюватиму нещодавно прийняте ними звернення до Звенигородської районної ради, стосовно повернення 2,3 млн. грн.  на соціально-економічний розвиток найважливіших для мешканців Лисянщини, сфер, та для вирішення найбільш наболілих проблем, які тут залишилися. Виконуючи свої передвиборні обіцянки, докладу максимум зусиль, аби Лисянська громада ставала успішною.