Юрій Кабаненко з Чорнобаївщини врятував життя школяру на риболовліі

Життя – це найбільша цінність, але інколи через свою необачність ми ризикуємо ним. І як добре, коли в такі критичні моменти поряд з тобою виявляються небайдужі люди, які без хвилини сумніву і вагань прийдуть на допомогу. Житель с. Іркліїв Юрій Олексійович Кабаненко ніколи навіть не замислювався над тим, як це воно врятувати життя іншій людині. Та випадок на річці змусив його не думати, а діяти, пише «Нова Доба». Ця новина потрясла Чорнобай.

23 грудня 2014 рік – цей день назавжди закарбувався у пам’яті Юрія Олексійовича Кабаненка та Павла Гайші, місцевого десятикласника. Зранку Юрій Олексійович велосипедом поїхав рибалити на суднохідний канал. Там до того часу вже сиділи з вудочками і інші охочі порибалити. Серед них був і місцевий десятикласник Павло Гайша, який теж полюбляв цю справу. Була відлига, риба клювала погано. Спочатку всі сиділи ближче до берега, а потім пара рибалок вирішили пройти вперед, з ними взявши свій велосипед пішов і Павло. Згодом і Юрій Олексійович вирішив до них приєднатися. Сіли всі гуртом ловити рибу, періодично переходили з місця на місце.

«Тоді саме хвилин сорок ішов дрібний дощ, всі рибалки, в тому числі і я були у водонепроникаючому одязі, а Павло в звичайній куртці. Тому відчувши, що промок, хлопець вирішив відправитися додому. Він сів на свій велосипед і поїхав. Проїхав близько півкілометра в сторону берега і впав. Я спочатку подумав, що він посковзнувся і зараз підведеться, адже було дуже слизько на льоду після дощу. Але потім я почув крик про допомогу і зрозумів, що він провалився під лід. Я швиденько велосипедом під’їхав поближче. Від Павла мене відділяли двадцять метрів. Я пояснив йому, щоб він не сіпався, а обперся ліктями об лід і тримався. Глибина в тому місці була близько чотирьох метрів. А сам в той час, ліг на живіт, підповз до нього і кинув йому полотенце, нічого іншого під рукою на той час не було. Я взявся тягти хлопця, та вода почала виступати на лід і я теж провалився. Спробував вилізти, але лід все обламувався і обламувався. Павло вів себе весь цей час досить стримано, хоча я боявся, що він почне панікувати. Тоді я дістав ножа з кишені, завжди його з собою беру, інколи потрібно ліску підрізати чи ще щось. І почав ножем ламати кригу і просуватися до берега. Прорубав п’ять метрів льоду і лише тоді відчув під ногами грунт. Павло тоді ще в мене перелякано запитав: «Що земля, да?», − розповідає чоловік, який відчайдушно кинувся на порятунок школяра. Щойно вони опинилися на суші підоспіли інші рибалки, допомогли обтертися, дали сухий одяг.

Павло не зважаючи на свій зляканий стан, все таки згадав номер мобільного батька, бо телефон його як і велосипед залишилися у річці, там же напевно лишився і бур Юрія Олексійовича, який той лишив біля ополонки. Батько хлопця прибув на місце події через лічені хвилини, його хвилюванню не було меж, батьківське серце обливалося кров’ю при думці, що з сином могло статися непоправне.

Родина Паші Гайші безмежно вдячна Юрію Кабаненку за його сміливість і небайдужість. А товариші-рибалки, ще тоді сказали: «Тепер Павло, Юрій Олексійович тобі як другий батько». Та хлопець і заперечувати не став, адже завдяки цьому чоловікові, незважаючи на ризик для його життя, Павло дістався берега. Звісно, хлопець не на жарт перелякався, проте цим все й обмежилося. Без перебільшення він був на волосинці від смерті. Тому його рятівника Юрія Олексійовича по праву можна вважати хрещеним батьком, а той день для Павла Гайші − другим днем народження. Після того Юрій Кабаненко більше не бачив школяра на річці. Хоча сам навідується туди регулярно, бо риболовля є невід’ємною частиною його життя.

«Торік піймав коропа 12 кілограмів, ополонку розрубувати довелося», − хвалиться чоловік. Він має чималий досвід зимової риболовлі. Та все ж пам’ятає, що плюсова температура – небезпечний фактор при перебуванні на льоду, потрібно бути дуже обережним. А свій вчинок не вважає аж ніяк героїчним. Говорить, що по-іншому вчинити і не зміг, адже сам має дітей. Одне радіє з того, що тоді поряд був велосипед, це дало можливість швидше подолати відстань, а то пішки хто знає чи встиг би. В таких випадках секунди рятують життя.

За свій вчинок чоловік заслужив повагу всіх односельців, а на днях отримав Подяку від Чорнобаївського районного сектору управління ДСНС України у Черкаській області за активну громадську позицію та особисті мужність і героїзм проявленні під час порятунку людини.