Новий проєкт від Ukraїner та PR Army про історію депортаційних процесів, проведених Росією

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну правозахисники зафіксували масові депортації українців із Київського Полісся, Слобожанщини, Донеччини, Приазов’я, а також Подніпров’я та Запоріжжя. У звіті правозахисної коаліції «Україна. 5 ранку» за січень 2023 року йдеться про кількість депортованих українців від 2,8 до 4,7 млн осіб, з яких 260-700 тис. – діти. 

17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової за їх участь у насильницькій депортації українських дітей до Росії. Львова-Бєлова відверто вихвалялася своєю здатністю «трансформувати» любов українських дітей до рідної країни в «любов до Росії».

Ордери МКС є підтвердженням злочинів і мають важливе значення для майбутніх судових процесів, проте цей ордер не досягне найголовнішого — повернення депортованих українців.

«Злочин такого масштабу неможливо вирішити без участі міжнародної спільноти, адже ми не можемо зараз поїхати всередину РФ і масово вивезти звідти людей. Повернення всіх депортованих повинно бути однією з умов закінчення війни, а сама депортація сприйматися як спланована і системна політика історичного масштабу.» — Анастасія Марушевська, співзасновниця ГО PR Army та проєкту Where are our people?, шеф-редакторка Ukraїner International. 

Сучасні примусові депортації українців відповідають сталінській і царській історичній політиці, спрямованій на перебудову цілих суспільств як засобу соціального та фізичного контролю.

«За період існування СРСР (69 років), комуністичні карально-репресивні органи провели близько 110 депортаційних процесів, унаслідок яких було примусово переселено майже 6 мільйонів невинних людей. Окупація територій вільних країн, знищення національної еліти, поневолення й геноцид  народів — ось результат створення “радянського народу”» — історик та дослідник проєкту “Where are our people?” Владислав Гаврилов 

Під час дослідження депортацій українців команда отримала низку наукових рекомендацій а також масив архівних документів, фото і відео матеріалів, що засвідчують депортаційні процеси радянської доби, а саме: документи про організацію депортаційних процесів, особисті документи депортованих зі спецпоселень, фото на примусових роботах у депортації. Частина з цих даних отримана завдяки Галузевому державному архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) та Галузевому державному архіву Українського інституту національної пам'яті (ГДА УІНП).

Водночас при дослідженні депортацій з кран Балтії отримані документи від Естонського інституту історичної пам'яті та автора проєкту Kogu me Lugu Ельмара Гамса, який надав документи окупації балтійських країн радянськими військами у 1940-році, а також свідчення очевидців. Отримано також наукові консультації від литовського колеги Сімонаса Джазавіта.

Злочини насильницької масової депортації з боку Росії ніколи не були до кінця досліджені, а винні не були покарані. Історична тяглість злочину демонструє, що сучасні депортації — це не випадкова жорстокість, а цілеспрямована насильницька система.

Про те, як Москва депортувала людей за часів Радянського Союзу, та як цю політику продовжує втілювати його правонаступниця — сучасна Росія, дивіться у відео «Як Росія знищувала ідентичність народів»

Додаткові матеріали:

Енциклопедія депортацій від Where are our people?

Історії очевидців сучасних депортацій

Сучасні депортації українців