Останню передачу землякам городищани доставляли під прицільним вогнем
- 28-01-2015, 09:22
- Черкаси та область / Суспільство
- опублікував admin
- 0
- 827
У зв’язку із загостренням конфлікту на Сході поїздки в зону проведення АТО стають особливо небезпечними. Остання подорож городищан, які вирушили в самісіньке пекло війни, стала особливою: і раніше доводилося чути канонаду пострілів та вибухів, але пробиратися до земляків під прицільним вогнем – такого ще не було.
«Заночували в комендатурі Слов’янська, потім побували в Дебальцевому (куди вирушили вперше), Новогригорівці, Ольховатці, -- розповідає депутат обласної ради Олександр Лупашко. – До речі, останній населений пункт фактично поділений між українцями й так званою «ДНР». Непростою видалася ця поїздка, бо відчули, як працюють «Гради» та міномети. Нашим бійцям потрібно низько вклонитися за їхній щоденний подвиг та мужність. Не дай, Боже, нам бачити таке лихо на нашій землі».
Олександр Вікторович дякує воєнкому Черкас Євгенові Коржу, який координував поїздку від початку до кінця, допоміг дістатися до земляків і передати їм необхідні речі, оскільки саме того дня ввели в’їзд за спецперепустками, яких городищани не мали.
Левову частку вантажу склала передача від районної державної адміністрації (голова Микола Дудник, керівник апарату Людмила Пащенко). На 8,5 тис. грн. вони придбали цигарки, чай, каву, яйця, яблука, курі тощо. Традиційно зробили свій внесок підприємці ринку (представник Людмила Василенко), ПТУ №14 надало ковдри. Волонтер Ірина Харенко підшила устілки, батьки теж наготували гостинці своїм синам, небайдужий городищанин передав мед. Приватні підприємці Лариса Нечитайло, Валентина Ляшко та Наталія Герасименко забезпечили смачною випічкою.
Олександр Лупашко, як завжди, не рахувався з витратами: відвіз хлопцям валянки, різноманітні продукти, супутникову антену, телевізор, тюнер, мобільний телефон Сергієві Тяглові, 500 комплектів одноразового посуду, обігрівачі, переноски, рукавички, шкарпетки тощо.
Бійці щиро дякували землякам за підтримку, за те, що, не рахуючись із часом, незважаючи на небезпеку, долають сотні кілометрів, аби допомогти їм.