Міський голова Віталій Войцехівський розповів про економіку Золотоноші

Яким видався для золотонісців минулий рік в економічному плані, чого досягнуто у комунальній сфері, а що стало каменем спотикання, чи варто чекати на оптимізацію в галузі освіти і яким, взагалі, буде 2015-й для містян – про це та інше розповів міський голова Золотоноші Віталій Войцехівський у інтерв’ю на шпальтах тижневика “Златокрай” (№6 від 5 лютого).

- Віталію Олександровичу, яким видався минулий рік для Золотоноші з економічної точки зору?

- Хоча 2014-й був надзвичайно важким не лише в економічному плані, а, мабуть, в усіх сферах життєдіяльності міста, однак усі місцеві підприємства зберегли обсяги виробництва. Незважаючи на складну політичну обстановку, що склалася в Україні, промисловці відшукують нові ринки збуту. У поточному році на вул. Обухова розпочнеться будівництво нового підприємства з переробки сої. На сесії міської ради депутати виділили земельну ділянку ще для одного підприємства. Гадаю, із введенням в дію нової адмінреформи вдасться розширити межі міста. Вагому роль в економічній стабільності Золотоноші відіграють підприємці. Моніторинг їхньої діяльності обнадіює, адже більшість з них з розумінням поставилася до змін у Податковому кодексі.

- Хоч і важкими, все ж упевненими кроками, міська влада наближається до того, аби Золотоноша стала чистим і ошатним містом. Що зроблено у комунальній сфері? 

- Минулого року для потреб комунального підприємства “Міський водоканал” придбано 2 одиниці нової техніки – екскаватор і самоскид. Плануємо провести реконструкцію площі Героїв Майдану, заручившись підтримкою інвесторів. Із районним споживчим товариством ми уклали соціальну угоду, в якій передбачена поява нового тротуару від ресторану “Весна” до Торгового центру. Радує, що активними учасниками змін у Золотоноші є не лише ті люди, яким це належить робити відповідно до посадових обов’язків, а й пересічні містяни. Вони телефонують на “гарячу лінію” 5-21-72 і дають слушні пропозиції та поради. До речі, днями ми прийматимемо делегацію з Переяслава-Хмельницького: наші сусіди хочуть перейняти досвід і напрацювання саме у комунальній сфері.

Великий об’єм робіт виконано на очисних спорудах, але запустити другу чергу ще й досі не вдалося. Причина – у локальних очисних центральної районної лікарні. Хоча усі роботи тут завершені, і споруди були готові до введення в експлуатацію ще минулого року, однак, відмовившись від послуг спеціалістів “Водоканалу” з обслуговування цього об’єкта, адміністрація ЦРЛ не змогла підготувати власних – немає коштів. Як результат – ми не можемо запустити на головних очисних спорудах міста бактерії, які відразу загинуть, бо основним забруднювачем є ЦРЛ, адже на всіх підприємствах діють локальні очисні. Нині в умовах холодної пори року специфічний запах не розповсюджується, а з настанням тепла жителі Деньгів та Хвилево-Сорочина будуть вимагати від міської влади пояснення, чому у них склалася екологічна катастрофа. Після попередньо взятих аналізів стоків ЦРЛ ми змушені були вручити припис її керівникові і, якщо не буде відповідної реакції, подати позовну заяву до суду. Ситуація дещо абсурдна, адже міська рада співфінансує лікарню разом з районною. Але екологічна прокуратура області звинувачуватиме у бездіяльності саме міську владу. Та процес іде, і я надіюся, що районна рада, на балансі якої стоїть ЦРЛ, ухвалить таки вірне рішення. До речі, нещодавно керівництво лікарні звернулося до нас з листом-проханням про виділення додаткових 1 млн. 700 тис. гривень, окрім субвенції з Державного бюджету. Аби задовольнити це прохання, депутати міської ради повинні прийняти відповідне рішення. У минулому році на потреби ЦРЛ з міського бюджету було виділено 18 млн. грн. – по 1,5 млн. щомісяця. Надіємося скоро побачити звіт про використання цих коштів. А всім “гарячим головам” я пропонував би все-таки гарно вивчити Податковий кодекс і порядок формування бюджету, перш ніж висувати претензії місту. Адже медична субвенція за особливим розрахунком затверджується Міністерством фінансів. Тож доцільніше свої пропозиції надсилати саме туди. До того ж, ми, зі свого боку, виділяли кошти на придбання медичного обладнання, нині за нашої фінансової підтримки встановлюються нові склопакети у неврологічному відділенні.

- Новим Бюджетним кодексом не передбачено виділення державної субвенції на капітальний ремонт доріг. Чи означає це, що віднині Золотоноша відмовиться від будівництва нових асфальтованих шляхів?

- Так. Ні з обласного, ні з Державного бюджетів таких цільових надходжень уже не буде. Але капітальне будівництво дорожнього покриття на вул. Горького обов’язково завершиться. У перспективі – запровадження одностороннього руху і на цій вулиці та Івана Богуна з метою розвантаження останньої, оскільки пішоходи і жителі мікрорайону потерпають від інтенсивного руху автотранспорту.

- У минулому році усі помітили тотальне обрізання дерев по вул. Шевченка. Чи не стануть ці заходи передвісниками інших змін на центральній магістралі міста?

- Саме так. Вулиця Шевченка – “обличчя” Золотоноші, тому виглядати вона повинна солідно, з перспективою. У цьому році плануємо розробити проект з її реконструкції відповідно до європейських стандартів: з велосипедними доріжками та заїздами для паркування автотранспорту. Від Новодмитрівки до Черкаської передбачаємо зробити капітальний ремонт вуличного освітлення. Є попередня домовленість з Міністерством оборони України щодо облаштування на території військової частини спеціальної стоянки для громадського транспорту з подальшим створенням автостанції.

- Віталію Олександровичу, відомо, що вже другий тиждень на цій території господарюють військові. То наша військова частина таки повертається до життя?

- Сьогодні військовики проводять підготовчі роботи для дислокації основного складу частини. Ми допомагаємо їм вирішувати комунальні проблеми. Члени Спілки офіцерів запасу, які частину свого життя віддали службі у Збройних Силах, з подвоєною енергією беруться за відновлення військового підрозділу, що сприятиме не лише розвитку нашого міста, а й дасть додаткові надходження у міський бюджет. Міністерство оборони виділяє мільярдні кошти на облаштування житла кадрових військових. Тому, сподіваюся, наші будівлі на Шевченка та Франка нарешті матимуть власників. До речі, представники оборонного відомства, які побували у Золотоноші 2 тижні тому, зацікавилися і приміщенням гуртожитку технікуму ветмедицини у центрі міста, вирішуватиметься і доля будівель військторгу по Шевченка.

- Чи передбачені ще якісь зміни у цьому, такому неспокійному і тривожному році?

- У перспективі плануємо провести реконструкцію нового стадіону, обладнати на його території глядацькі трибуни, об лаштувати адмінприміщення, тенісний корт, створити ще 1 майданчик для міні-футболу, провести освітлення, побудувати огорожу та стоянку для транспорту.

А цього року, зокрема, закінчити реконструкцію футбольного поля і, в залежності від наявності коштів, будемо здійснювати й інші задуми, адже я впевнений, що золотонісці повинні мати власний стадіон. До того ж, він розташований у низині, поруч з річкою: не треба витрачати кошти на поливання, а вечірня прохолода влітку, що йде від води, тільки на руку спортсменам. Взимку ж зручно заливати каток, використовуючи лише насос. Перші кроки щодо реконструкції футбольного поля вже зроблені завдяки працьовитості самих любителів спорту на чолі з приватним підприємцем, прихильником здорового способу життя Петром Міхновським, який витрачає на це не тільки час і сили, а й власні кошти. До речі, він і його дружина Оксана – активні волонтери, які віддаються справі допомоги воякам без будь-якого піару, на противагу тим “громадським діячам”, які потерпіли фіаско як у бізнесі, так і у волонтерстві, але не забувають зайвий раз похизуватися “своїм вкладом” та засвітитися.

- А як щодо спорткомплексу: у перспективі чи з’явиться він у Золотоноші?

- Проект з його будівництва вже готовий. Відрадно, що проектанти підказали примкнути кінотеатр до частини спорткомплексу, аби будівництво було менш затратним.

- Якою, на Вашу думку, є ситуація в освіті з оптимізацією та оплатою праці вчителів, адже у деяких містах вже цього року з’явилася заборгованість?

- Мережа навчальних і виховних закладів у місті буде збережена. Наповнюваність класів – достатня, а от садочки переповнені. Хотілося б відкрити ще один дошкільний заклад, аби розвантажити існуючі, та поки що це не реально. Заробітну плату золотоніські педагоги отримують вчасно, збережені усі надбавки. Проте це далеко не ті виплати, на які заслуговують вчителі, про досягнення яких відомо далеко за межами Черкащини. У цьому році збільшили вартість харчування, аби шкільне меню було збалансованим.

- Як Ви оцінюєте політичну ситуацію в країні, коли тільки 25 січня депутати Верховної Ради визнали Росію агресором?

- У велику політику і високі матерії, вважаю, заглиблюватися не варто. Пройде кілька років, й історія сама розставить усе по місцях. Кожен українець хоче миру та припинення безглуздої війни на Сході країни. І прикро, коли дехто намагається використати цю складну ситуацію заради власної вигоди, впадає у полеміку щодо дій президента чи прем’єр-міністра. Намагаюся власну думку тримати при собі, бо міський голова, перш за все, повинен працювати на благо міста, а не вести порожні балачки. Вважаю, що нам треба трохи потерпіти. Наш “добрий сусід” окупував інформаційний простір, найняв армію блогерів, які ведуть словесну війну, використовуючи брудні технології. Нестерпно, що дехто вплутує сюди ще й релігію. Намагатимуся робити усе від мене залежне, щоб у золотонісців таких питань не виникало, бо деякі “громадські діячі” радять, у яку церкву треба ходити, а в яку – ні. Трохи дивно стає від того, що деякі керівники-посадовці не розрізняють російську і старослов’янську мови і починають вчити інших.

- А, може, це – перші ластівки майбутньої виборчої кампанії, в умовах якої її учасники, прагнучи перемоги будь-яким шляхом, вдаються до так званого “чорного піару” і топлять у багні конкурентів?

- Можливо. Люди, яким нічого розказати про особистий внесок у життя міста, починають поливати брудом інших. “Я б зробив, та мені завадили”, – виправдання таких невдах. Однак, я щиро вдячний своїм недругам. Намагаючись очорнити діяльність міського голови на шпальтах нікчемних “газеток”, вони перелічують стільки здійснених справ, що я й сам не замислювався, як багато насправді вже зроблено і організовано. Якщо один з моїх попередників пішов на компроміс з нечистими на руку ділками і заробив швидкі кошти, то зі мною цей номер не пройшов, не вдалося цим спритникам домовитися. Ті, хто зараз займається плітками, приходили до мене із сумнівними пропозиціями. Та я не розмінююся на копійку і на цю посаду йшов не заради наживи. Не знаю, чи буду знову висувати свою кандидатуру на посаду міського голови, але впевнений в одному: таких горе-діячів золотонісці точно не оберуть. їхньому піару вже не допоможуть бігборди із зображеннями у колі діток чи пенсіонерів та ветеранів. Займатися проблемами міста треба щодня, зранку до вечора, а не тільки напередодні виборів. Одних лише криків про любов до Золотоноші – замало, необхідні конкретні справи. Адже виборці оцінюють нас за результатами роботи.

- Віталію Олександровичу, кілька слів щодо цьогорічного бюджету міста. Як виглядає саме бюджет розвитку?

- Бюджет розвитку у цьому році вдвічі менший. Якщо у минулому році 75% від податку на доходи фізичних осіб залишалося на місцях, то у нинішньому – лише 60%. Компенсації від держави не буде ніякої. Місцевий акцизний збір ще остаточно не врегульований. Якщо рівень життя населення буде низьким, то реалізація підакцизного товару впаде, а звідси – і наповнення місцевого бюджету. Тому купувати паливо та мастильні матеріали варто на АЗС, що розташовані у межах міста, як і підакцизні товари у місцевих магазинах і маркетах.

- Якими особистими здобутками ознаменувався для Вас минулий рік?

- У 2014 році мені підкорилися 2 вершини. Перша – Говерла у Карпатах, яку ми здолали разом з моєю командою напередодні Дня міста. До неї я йшов З години. На подолання іншої пішло 6 років: у грудні я захистив дисертацію на тему: “Особливості конкурентоспроможності регіонів Черкащини” і став кандидатом економічних наук.

До речі, у нас склалася добра традиція: 31 грудня ми збираємося всією командою і складаємо пункти майбутніх досягнень. Оскільки це відбувається напередодні Нового року, то деякі мрії і бажання здаються нереальними. Проте, як свідчить практика, вони виконуються процентів на 80.

- Де берете 25-у годину у добі?

- Просто прокидаюся на годинку раніше. А, взагалі, і вершини, і заняття волейболом – це своєрідний допінг, який дозволяє тримати себе в тонусі. Спілкування з людьми дає свіжу думку, нові ідеї, наштовхує на нові звершення.