Раду ветеранів працівників АПК створили колишні голови колгоспів

Поштовхом до такого кроку стала сумна подія: несподівано пішов з життя 65-річний Гордієнко Іван Миколайович, колишній голова колгоспу із села Кичинців Корсунь-Шевченківського району. Поминаючи його, колишні колеги з інших сіл згадували багатьох світлої пам’яті «стовпів» колгоспного руху: Осовича Івана Левковича із Заріччя, Антонюка Генія Федоровича з Деренківця, Коркішка Миколу Васильовича з Селища, Бащенка Івана Дмитровича з приміського колгоспу і багатьох інших, хто багато років життя віддав колективним господарствам і селам і залишив добрий слід на землі. Тут і виникла ідея зібрати всіх колишніх очільників колгоспів, поспілкуватися, дізнатися про життя.

«Зустрінемось у мене», – запропонував Микола Мірошник, колишній керівник ситницької «Ниви», а нині власник кафе «Харитя». Стеблівський голова Михайло Руденко взяв на себе організаторські клопоти, знайшов усі телефони і адреси. І ось 26 лютого - жадана зустріч: потиски рук, обійми, «скільки літ, скільки зим».

Першим привітав колег Валентин Вихристенко, який очолював колгосп у Сидорівці більше 30 років. Нагадав, що це був цілий пласт історії нашого народу, а 80-ті та 90-і роки минулого століття назвав періодом розбудови села: скільки в районі було збудовано об’єктів соціальної сфери, доріг, житла для простих людей. В той час, маючи найнижчої родючості ґрунти, район лідирував на Черкащині за врожайністю та продуктивністю худоби. Славилися учні Омеляна Парубка, які вирощували більше 500 центнерів цукрових буряків на гектарі, ширилися ряди послідовниць Валентини Левчик - доярок, які одержували на корову більше 4 тисяч літрів молока за рік.

Він зауважив, що праця на землі завжди була ризикованою, бо залежала від погодних умов та інших об’єктивних чинників. Не позавидуєш і сьогоднішнім аграріям: дорогі засоби захисту рослин, добрива, пальне, насіння, часом просто непосильні кредити - все це свідчить про відсутність державної підтримки села. Та він висловив побажання, щоб молодше покоління працівників АПК подолало ці труднощі і рухалося вперед.

На пропозицію Миколи Михайлюка, який очолював колгоспи у Кичинцях та Квітках, пом’янули тих колег, хто пішов з життя. Подякував долі, що звела його з присутніми на цій зустрічі, згадав, як разом їздили запозичувати досвід у Білорусію, Молдавію, Західну Україну, Чехословаччину, як регулярно підвищували кваліфікацію в Уманському сільгоспінституті – врешті, вів мову про ступінь відповідальності перед людьми кожного, хто хоч найменший період свого життя був у колгоспі головою.

Згадували й систему роботи з кадрами тих років: перш ніж висунути на керівну посаду, молодих спеціалістів ростили й перевіряли на нижчих щаблях. Михайло Руденко став головою господарства у Стеблеві, пройшовши шлях від водія, бригадира, заступника голови. На посадах секретаря комсомольської, а потім партійної організації у Селищі шліфувалися організаторські здібності Володимира Рябошапки, який став керівником господарства у рідному селі, а згодом до 2014 року очолював районну раду.

Цим людям було що згадати, адже як сказав Микола Мірошник, «кожен з нас на цій посаді зробив щось хороше». Але життя бере своє – багато хто вже в літах, відпочиває. І потреба у спілкуванні з колишніми колегами тільки зростає. Тому й вирішили, маючи статус ветеранів, створити свою раду, яка б знову об»єднала їх і допомагала долати проблеми осіннього віку. Головою ради одностайно обрали депутата районної ради Михайла Руденка із Стеблева, пообіцявши підтримувати словом і ділом, щоб зробити життя ветеранів колгоспного періоду цікавішим і змістовнішим.

Людмила Моренко

Черкаський край