Золотоніські бійці АТО у відпустці зустрілись зі школярами

Бійці легендарної 128-ї бригади зустрілися із золотоніськими школярами та вчителями. Герої прибули на ротацію і вже 16 березня вирушають знову на передову, тому й хотілося їм приділити уваги якомога більшій кількості школярів. Починаючи з дев’ятої ранку хлопці відвідали одразу чотири школи – другу, третю, шосту та санаторну школу-інтернат, пише Золотоноша.

Воїни розповіли дітям про бойові будні та бої за Маріуполь, Дебальцеве, Волноваху, про патріотизм українських солдатів та допомогу волонтерів, відповіли на всі запитання дітей. Школярі із зацікавленістю слухали розповіді воїнів про всі події на Сході України, героїчні історії наших хлопців та цікавилися побутом мирних жителів на сході. Запитували, чи планують російсько-терористичні війська просуватися далі вглиб України. Із захопленням слухали історію поранення Віталія Кузнєцова, який, перебуваючи на посту, отримав поранення в руку: йому перебило дві кровоносні судини, а завдяки товаришам він отримав вчасну медичну допомогу, що його і врятувало.

Для Романа Кравченка візит до другої школи був особливим, адже саме в ній навчається його син Олексій. У третій школі здобуває знання син ще одного нашого героя Сергія Сафонова – Артем. Співами і музичною програмою зустріла наших бійців шоста школа. А директор інтернату Валерій Чамата передав від школярів маскувальну сітку і смаколики. Бійці, в свою чергу, подарували кожній школі прапори України з власними побажаннями.

З захопленням школярі слухали історії з передової від Романа Ржепницького та Сергія Чубіна. Учні почули вдячність від мужніх чоловіків за підтримку, яку молодші школярі і старшокласники нашого міста надають своїм героям: листи і малюнки, які передають в зону АТО, власноруч виготовлені обереги для бійців і теплі, по-дитячому щирі, слова підтримки.

- Ми хочемо подякувати всім небайдужим, хто підтримував нас всіляко, – підкреслив боєць Віктор Терещенко. – Допомога волонтерів на передовій досить важлива і відчутна. Без вас нам було б значно складніше.

Діти ж бажали нашим воїнам міцного здоров’я та передавали вітання всім на передовій.

За словами чоловіків, тільки тепер, приїхавши додому, починаєш розуміти, що немає в житті більшого щастя, ніж мир у державі, спокій на вулицях, мирна тиша наших сіл, містечок. Дитяча ж посмішка, наголошують бійці, – це дуже велика емоційна підтримка, люди її відчувають, вони за це переживають, люди за це воюють.