В Ірдині розікрали 132 метри рейок вузькоколійки, яка вела до торфзаводу

У селищі Ірдинь Черкаського району Черкаської області розібрали і вкрали 132 м рейок вузькоколійної залізниці, яка належить Державному підприємству «Черкаситорф». Про це інформує прес-служба нардепа Олександра Бригинця. Це унеможливлює вивезення торфу та зводить нанівець ідею використання вузькоколійки як шлях для туристичного маршруту.

До Олександра Бригинця звернулись активісти громадського руху «Українська справа» з проханням взяти під контроль хід розслідування справи.

1 березня активісти впіймали людей, які за допомогою газорізок вирізували залізничні колії малоколійки ДП «Черкаситорф». Вони встигли вирізати 132 м колії, а це близько 7 тон металу. На місце подій було викликано міліцію, відкрито кримінальну справу. Виконавці не називають людей, які нібито дали дозвіл на вирізання.

Відтак О. Бригинець разом з Д.Андрієвським звернулися до Черкаського РВ МВС з проханням повідомити, як відбувається розслідування справи крадіжки рейок.

«На жаль, розкрадання рейок залізничного полотна - це відома "схема": спочатку частину колії "крадуть", завдяки чому припиняють рух поїздів, а потім решту залізничних колій цілком офіційно знімають і здають на металобрухт. Саме цього і побоюються працівники торф’яного підприємства – закриття заводу під будь-яким приводом», - вважає Дмитро Андрієвський.

Торфозавод ДП «Черкаситорф» - єдине бюджетотворче підприємство в селищі Ірдинь, закриття якого з подальшим продажем активів на металобрухт фактично поставить хрест на існуванні селища, адже на підприємстві працює чи не половина працездатного населення Ірдиня. Крім того, вузькоколійка торфзаводу має унікальні перспективи як туристичний об′єкт - вона проходить в дуже мальовничих місцях, посеред озер та пагорбів.

Екологи давно планують створити на Ірдинських болотах, Мошногірському кряжі та Черкаському бору національний природний парк, який крім охорони унікальної природи зможе залучати потік туристів з Києва та Черкас. Місцевість дійсно унікальна - тут можливі піші, водні, велосипедні походи, рибальство, спостереження за птахами та інші види активного та екологічного туризму.

«Безперечно, лінія вузькоколійки була б у майбутньому справжньою туристичною "родзинкою" національного парку. А поки майбутні часи не настали і в країні енергетична криза, кожна тонна тепло- та енергоносія, яким в тому числі є і торф, вкрай потрібно державі. Тож, злочинці нанесли удар не лише по майбутній туристичній перспективі Черкащини, а й по нинішній енергетичній безпеці України», - обурений О. Бригинець.

Тому О. Бригинець разом з Д.Андрієвським звернулися також до Черкаської ОДА з вимогою вжити негайних заходів щодо нормалізації роботи торфзаводу в селищі Ірдинь, не допустити демонтажу лінії вузькоколійної залізниці в селищі Ірдинь та розпочати роботи з створення національного природного парку на масиві Черкаського бору, Мошногір′я та Ірдинських болотах.

Довідково: В 1931 році на Ірдинських болотах почався централізований видобуток торфу, були завезені нові машини і побудоване селище робітників торфобрикетного заводу, яке так і назвали – Ірдинь. Поступово Ірдинський торфзавод став одним з найбільших в Україні, болотом простягнулась мережа вузькоколійних залізниць загальною довжиною більше 50 км, а до станції Білозір’я прокладена спеціальна колія вже звичайної залізниці, щоб вивозити готову продукцію.

В часи Незалежності завод спіткала звичайна та сумна доля – видобуток торфу став нерентабельним, майно через незрозумілі схеми продавалось на металобрухт, скорочувалась кількість працівників, пустіли цехи та корпуси. Видобуток торфу скоротився до мінімуму. Врешті на металобрухт здали 30 кілометрів залізничних рейок до Білозір’я, вузькоколійна мережа скоротилась до 15 кілометрів і рух став нерегулярний. Ходять чутки про остаточне закриття заводу, демонтаж вузькоколійної залізниці та продаж всього рухомого складу. Тепер селище поступово вмирає, і місцеві мешканці лишаються перед сумним вибором – або кидати рідні місця і їхати на заробітки в Київ та Черкаси, або займатись браконьєрством.

Зі слів працівників заводу, проблема загострилася минулої осені – тоді з підприємства було вивезено чималу кількість техніки, у тому числі трактори та тепловоз. У цей період на підприємстві практично не виплачували зарплат, утворилися шалені борги за спожиту електроенергію. Як результат – з нового року виробництво не працює – відімкнули світло. Техніка стоїть, за нею потрібно дивитися, щоб не розграбували. Тому працівники заводу щодня ходять на роботу. Заробітної плати у 2015 році ніхто з працівників заводу не отримував.