Що означає назва міста Черкаси?

На сьогоднішній день існують такі основні версії:

Згідно етимологічному словнику російської мови Макса Фасмера, назва міста походить не обов'язково від черкеських поселень; місто може бути названий по місцевим руським, які вперше проникли в Черкаські гори (Кавказ) (але не від самого слова «Кавказ»).

Старі історики (зокрема, В. Н. Татищев і О. І. Ригельман) дотримуються версії про те, що назва походить від черкесов - одного з екзоетнонімов народів Кавказу і особливо представників адигських народів, які, на думку В. Н. Татіщева, склали п’ятигорські хоругви Речі Посполитої, отримали землі і влилися в польську шляхту, що наслідували в одязі своїх господарів селян цих шляхтичів теж стали називати черкасами. Згодом, коли Стефан Баторій розселив «москвітян» (севрюків і великоросів), «волохів» (жителів Дунайських князівств, включаючи русинів) і «тих з наших підданих, кого Ми (колишні королі Речі Посполитої) страчувати хотіли» як реєстрових козаків навколо міста Черкаси, за назвою міста та Черкаського полку стали називати козаків.

Більш оригінальна версія, яку можна підлаштувати під теорії походження міста в домонгольський період - від осетинського зооетноніма черкасогі - орли. Це потім дало початок таким окремим етноніми, як черкаси і касоги.

Від тюркізмів виходить черкаський краєзнавець А. П. Знойко, який стверджує, що назва походить від чири киши або чири киси (залежно від діалекту), що означає люди сили або люди армії. Це визначення повністю доводить ідеї тюрксько-слов'янського єднання в боротьбі проти половців в домонгольський період. Оскільки слов’яни, жителі Київської Русі, під час боротьби проти половців часто об’єднувалися з тюрками-черкасами, які селилися в Подніпров’ї – на території, прилеглій до нинішньої Черкащини.

Г. В. Вернадський припустив, що ще задовго до появи відомого за літописами міста Черкаси, поселення на цьому місці з тією ж назвою було ще в XI столітті, коли могла бути реальна міграція з Кавказу в околиці Черкас, і називалося Черкасами від Чахар Каз - «чотири клану Каз». Але сучасні дослідження показали, що у козаків італійських колоній виявилися не черкеські, як думав Вернадський, а вірменські імена - тоді нащадки тісно пов'язаних з росіянами і хазарами, в тому числі, мабуть, і звичаями догляду в козаки «наших поганих» - половців - перейшли з Церкви Сходу в вірмено-григорианскую віру.

Стало зрозуміло, чому самі козаки завжди заперечували існування яких би то не було каз або черкасів як своїх предків, і розповідали, що першими козаками були хазарін Семен і його товариші-хазари «з Польщі» (тоді Правобережна Україна - була в складі Польщі, або малися на увазі поляки-русь, перейменовані сучасними істориками в «полян»). (А. І. Ригельман. Розповідь козаків про себе).

Додамо, що в жодних доступних історичних джерелах «черкасами» або «черкесами» українців не називали. Зате так іменували себе сусідні народи – росіяни (згідно з царськими грамотами 17 ст.) і татари (за словами Плано де Карпіні, італійського посла 13 ст.).