Шполянка вишиває ікони

Минає третій рік, як до рук шполянки Олени Кононенко потрапив бісер для вишивання. Жінка раніше вишивала гладдю, хрестиком, а от бісером спробувала вперше. Нова справа так її захопила, що вже понад з півсотні робіт Олени Василівни прикрашають не лише власну оселю, а будинки і квартири дітей, друзів, а вишиту ікону Пресвятої Богородиці майстриня подарувала храму Різдва Пресвятої Богородиці, що в Шполі.

«Зібралася якогось дня на освячення ікон, що вишила, - розповідає Олена Василівна, - а заодно вирішила, що одну, з зображенням Пресвятої Богородиці, подарую церкві».

Жінка переконана, що хоч і вишивання бісером - справа не з легких, та те, що вишивати почала саме ікони, й полегшило оволодівання майстерністю і займає тепер ледь не кожну вільну хвилину.

А вільного часу у подружжя Кононенків не так і багато. Олена Василівна і Віктор Федорович - приватні підприємці. Торгують на сільських ринках, та й за товаром часто доводиться відлучатися. «А ніч для чого? - жартома каже майстриня. - На вишивання однієї ікони витрачаю кілька вечорів чи ночей. А от більш складні вироби - картини чи сорочки для дітей та онуків - забирають трохи більше часу. Зате задоволення від того, коли робота завершена, словами не передати». Нині до Великодня вона готує вишиті покривальця на святкові кошики - буде подарунок для доньки й сина, й для онуків.

Золоті руки має не лише господиня, а й господар. Біля багатоповерхівки на вулиці Піонерській, де проживають Кононенки, квітники обнесені плетеним тином, який виготовив Віктор Федорович, а у пеньочках влітку і восени буяють улюблені чорнобривці, за загорожею - іриси, ромашки, тютюн та інші невибагливі, але дуже красиві квіти.

Є у подружжя ще одне захоплення - люблять збирати гриби. І не лише опеньки (як для нашого краю), а й знаходять у шполянських лісах маслюки, білий гриб, інші диковинні їстівні гриби, які дехто з нас бачив лише у книгах на картинках. Спочатку займалися збиранням грибів, як то кажуть, для себе. А згодом і на продаж почали заготовляти. З ранньої весни, коли в лісі ще й зелень не вся з-під землі почала вибиватися, починають збирати сморчки. А закінчують свої поїздки до лісу глибокої осені. Навіть у минулому році, коли через посуху грибів майже не було, Кононенки на тихе полювання не скаржилися - запаслися на зиму грибними делікатесами.

Катерина Вальчиковська, газета «Шполянські вісті»