Кримінальні справи по фальсифікаціях виборів у 2012 році “загубились” (документи)
- 29-04-2015, 21:29
- Черкаси та область / Суспільство
- опублікував Сергій Корнелюк
- 0
- 1301
У Генеральній прокуратурі та прокуратурі Черкаської області не можуть дати відповідь, хто розслідує і з якими успіхами справи по фальсифікаціях виборів у 2012 році, коли два черкаських округи було проголошено “проблемними”, бо на них нібито не можливо було встановити результат голосування.
На 194-му окрузі тоді, нагадаємо, влада намагалась проштовхнути у Верховну Раду ставленицю Дмитра Фірташа Валентину Жуковську, а на 197-му – Богдана Губського. На Канівсько-Золотоніському ОВК у 2012-му було найбільш гаряче, бо бригада “виборчих” рейдерів сфальсифікувала протоколи ДВК із 18 дільниць, підсумковий протокол, розгромила “Беркутом” окружком, вкрала печатку, а потім пограбувала архів, де зберігались виборчі бюлетені.
Кримінальна справа по цих безчинствах два з половиною роки мандрувала із Канівського райвідділку міліції через слідче управління обласного УМВС в слідче управління МВС України, “заходила” у прокуратуру Черкаської області та Генпрокуратуру. Певний час правоохоронців “стимулював” депутатськими запитами і через пресу народний депутат Леонід Даценко, який підтвердив свій мандат по вказаному окрузі у 2013 році на перевиборах. Згодом, нова влада після перемоги Революції Гідності піднімала її із темних шухляд і урочисто “погрожувала” вивести всіх на чисту воду, однак, як і слід було очікувати, справа десь “заблукала” у правоохоронних коридорах, адже зачіпала чимало осіб, які сьогодні представляють в області команду Петра Порошенка.
Тож, як можна зрозуміти із відповідей Генеральної прокуратури та прокуратури Черкаської області на інформаційні запити “Дзвону”, на сьогодні виборчі викрутаси ексгубернатора Сергія Тулуба ніхто не розслідує. Прокуратура Черкаської області пише, що справа знаходиться у Генеральній прокуратурі, а Генеральна прокуратура киває на прокуратуру Черкаської області. Словом, поважні правоохоронні відомства чітко дають зрозуміти журналістам, щоб не задавали їм дурних запитань. Мовляв, ви ж знаєте, що ми нікого карати і не збирались, то чого питаєте? Правда, відкритим текстом “правоохоронці” це поки що не говорять. Але це, як нам здається, лише поки що…
Тетяна Воронцова, Дзвін