Суд не побачив криміналу у діях колишнього земельного чиновника з Черкас

У скоєнні кримінального правопорушення прокуратура області обвинуватила колишнього начальника Управління Держкомзему у місті Черкаси громадянина М.

Закон як дишло?

Із 2008-го по 2009-й наш герой обіймав посаду начальника Управління Держкомзему у м. Черкаси. Тоді він підписав і видав державні акти на право власності земельними ділянками у мікрорайоні «Дахнівка». Внаслідок цієї операції земельні ділянки загальною вартістю близько 233 тисяч гривень, які мали статус лісів першої категорії, перейшли із комунальної власності у приватну.

Щоправда, не підписати ті злощасні документи чиновник не міг. За посадовою інструкцією він у п’ятиденний термін зобов’язаний підписати Державні акти на землю, якщо виділення земельних ділянок пройшло всю передбачену законом процедуру. А папери пройшли процедуру цілком і повністю. Не підписав би М. акти, і претенденти на земельні ділянки «порвали» б його в суді як мавпа газету.

Ще при розгляді цього земельного питання той же громадянин М. – начальник управління Держкормзему у м. Черкаси, надав довідку, що на вказаних земельних ділянках ростуть ліси першої категорії. Сам по собі факт виключав можливість передачі земель у приватну власність без дозволу Кабінету Міністрів. Проте на посадових осіб контролюючих органів і служб Черкаської міськради довідка враження не справила — всі вони погодили відповідний проект рішення Черкаської міськради. Дружно проголосувала «за» і депутатська більшість. Міський голова Сергій Одарич, також не знайшов підстав не підписувати рішення, підтримане радою… Не бачив підстав для внесення протесту і тогочасний прокурор Черкас (всі рішення міськради у двотижневий термін в обов’язковому порядку рада передає у прокуратуру).

Запізніле прозріння чи призначення «цапа-відбувайла»?

Опротестувала рішення міська прокуратура чомусь аж через півтора роки після набуття ним чинності. Тобто тоді, коли земельні ділянки вже давно перебували у приватних осіб. На підставі вище вказаного прокуратура області порушила кримінальну справу, яку і вела довго й нудно.

У ході слідства всі ланки й посадовці міської влади Черкас, із чиєї легкої руки міська земля із лісом потрапила у приватну власність, чомусь відсіялись. Кримінальні справи щодо декого зі згаданих осіб закрили. А крайнім залишився тільки громадянин М.

У суді першої інстанції сторона обвинувачення просила визнати громадянина М. винним, зняти із нього статус держслужбовця і призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати владні посади.

Соснівський районний суд в діях екс-чиновника злочину не побачив. Прокуратура оскаржила рішення в Апеляційному суді в Черкаській області. Проте суддів Апеляційного суду аргументи сторони обвинувачення також не переконали. Дехто із суддів неприховано ставав на бік захисту, про це в ході засідання голові суду не раз говорив представник прокуратури. Та на суддів це не вплинуло. У ході засідання Апеляційного суду судді відхилили скаргу прокуратури і залишили виправдальний вирок Соснівського райсуду без змін.

Позиція суддів обурила присутніх у залі суду представників громадськості, журналістів, активістів.

Ще раз про аргументи

Знаючи недовіру суспільства до суддів, спробуємо ще раз навести для читача аргументи сторін:

Обвинувачення вважає, що гр. М. винен, бо підписав Державні акти на землю, завідомо знаючи, що рішення про їх видачу суперечить чинному законодавству.

Захист і судді апеляційного суду, які розглядали справу, вважають, що екс-чиновник не винен. Він не міг не виконати чинного на той час рішення сесії, і не може відповідати за те, за що, із логіки, відповідальність мала б лежати на мерові Черкас, депутатах міськради, та, власне, на посадовцях контролюючих структур.

Захист і судді так і не почули від обвинувачення, чому всі щойно перелічені посадовці, дія (чи бездіяльність) яких мала вирішальне значення для ухвалення незаконного рішення про передачу земельних ділянок, не притягнені до кримінальної відповідальності. А точніше, проти них обвинувачення чомусь зняті. Не відповіли представники прокуратури і на запитання захисту і суддів, чому рішення сесії Черкаської міськради, ухвалене у 2008 році, прокуратура опротестувала аж у 2010-му.

Про сумління служителів Феміди

У цій ситуації судді проявили принциповість і не допустили накладення покарання на особу за недоведеності її вини. Зате до автомайданівців ці ж судді благородства свого часу не виявили (двоє з трьох суддів Апеляційного суду, включно із головою під час подій революції Гідності «уславились» у справах проти учасників Автомайдану). І їжаку ясно, що виконувати замовлення влади для них було важливіше за дотримання справедливості. Жодний із цих суддів не відчуває докорів сумління, і у відставку не подав.

Загалом, у цій справі є, здається, лише один позитивний момент. У ході слідства прокуратура оскаржила рішення сесії і скасувала Державні акти на землю. Тож ласий шматок міської землі повернувся у власність громади. Але чи надовго?

Володимир Лимаренко, Черкаський край