У черкаській школі відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО випускнику

У Черкасах відкрили меморіальну дошку загиблому в зоні АТО бійцю 128-ої гірсько-піхотної бригади Віталію Вергаю. Її встановили на фасаді спеціалізованої школи №28, у якій навчався чоловік. Його життя обірвалося на 46-ому році поблизу села Рідкодуб, що на Донеччині. Військовий загинув від кулі снайпера, коли виводив із оточення бойових побратимів.

Віддати шану загиблому в неоголошеній війні на сході країни черкащанину прийшли найближчі друзі та рідні загиблого, вчителі, нинішні учні школи та представники місцевої влади. Серед них – заступник міського голови Черкас Юрій Гончаров, секретар міської ради Олександр Радуцький.

– Ще рік тому ми навіть уявити собі не могли, що між Україною та Росією може бути війна, – сказав Олександр Романович під час пам’ятної лінійки. – У результаті цієї неоголошеної війни ми втрачаємо кращих земляків. Ми всі ходимо під Богом, тож я переконаний – справедливість візьме гору й кожен, причетний до такого розгортання подій на Сході, відповість за смерті наших співвітчизників.

На його думку, дошка на честь загиблого в АТО Віталія Вергая нагадуватиме наступним поколінням школярів про людину, яка віддала найдорожче – власне життя – заради мирну в Україні.

– Учні заходитимуть до школи й розумітимуть, що тут навчався Герой, – сказав він. – Людина, яка віддала життя за те, щоб вони могли навчатися, отримувати гарні оцінки і разом зі своїми батьками планувати майбутнє.

Чудовим товаришем та грамотним військовим – таким Віталія Вергая запам’ятають його близькі та бойові побратими. Посмертно чоловік нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

– Із Віталієм я познайомився 5 серпня минулого року в місті Мукачево. Він був чудовим другом, як військова людина – теж надзвичайно грамотний, – пригадує старший сержант 128-ої гірсько-піхотної бригади Олег Світличний. – Кажуть війна забирає найкращих, мабуть так і є. Віталій загинув поблизу села Рідкодуб, коли виводив піхоту. Першу партію хлопців, серед яких було багато поранених, він вивів, а коли поверталися за другою – куля снайпера обірвала його життя.

Рідні загиблого вдячні за таку ініціативу. Кажуть: допоки пам’ять про загиблих АТОвців житиме в наших серцях, доти вони житимуть і серед нас.