На Шполянщині два жителі відзначили 95-річчя

28 травня 2015 року відзначив своє 95-річчя Олександр Васильович Колотило, житель села Ярославка.

З цим ювілеєм поважного ватерана привітали: керівник району Володимир Потапенко, сільський голова Любов Еленгаупт, директор сільськогосподарського підприємства «Лан» Алла Марцевич. Подякували за проявлену мужність і героїзм у роки війни, за невтомну працю у післявоєнний час, подарували квіти та пам’ятні подарунки, побажали здоров’я, бадьорості та добробуту і злагоди в оселі.

- Ви є яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню. Ви гордість нашого рідного краю, і наш обов’язок не забувати і піклуватись про Вас, - сказав голова райдержадміністрації.

Гості в невимушеній домашній обстановці поспілкувалися з ветераном, вислухали спогади героя-солдата про тривожні події його бойових буднів, подякували за небайдужість до сьогоднішніх проблем, готовність ділитися з молоддю своїм життєвим досвідом.

Колотило Олександр Васильович народився 28 травня 1920 року в с.Ярославка Шполянського району, вдівець, має троє дітей (дві дочки і син), працював зоотехніком, завідуючим фермою в місцевому господарстві, інвалід війни, учасник параду перемоги.

30 травня свій 95-ий день народження відзначив поважний ветеран, учасник бойових дій Другої світової війни Іван Васильович Погасій. До села Лебедин Шполянського району приїхали привітати славетного воїна-солдата заступник голови райдержадміністрації Ольга Шпиця, очільник спілки ради ветеранів війни та праці Володимир Пустовіт, радник голови районної ради Владислав Плосконос, а також сільський голова Олексій Рудас.

- Сердечно вітаємо Вас з ювілеєм, бажаємо міцного здоров’я, щастя, вклоняємося Вам за великий ратний подвиг у визволенні від нацизму України та цілої Європи, - звернулась до сивочолого ветерана заступник голови Ольга Шпиця.

В розмові Іван Васильович розповів про минувшину військових років.

- До лав радянської армії мене призвали в 1940 році, - зазначає І.В. Погасій, - Потрапив у військову частину, що в Ашхабаді (Туркменія). Там десять місяців ніс службу до початку в червні 1941 року Вітчизняної війни. Потім командирований до Ірану, де далі виконував військовий обов’язок в артилерійських військах. В 1943 році військова частина була переведена до України - далі бої за Харків.

Так, тяжкі дороги війни привели безстрашного солдата аж до Відня (Австрія). Там Іван Васильович отримав серйозне поранення, що призвело до втрати лівої руки. Велику перемогу зустрів у австрійському госпіталі. В післявоєнні роки працював обліковцем в сільській майстерні рідного Лебедина. Мав трьох дітей, але нажаль, долею судилось всіх пережити.