З кожним роком хасиди хочуть кращих умов, – як в Умані заробляють на прочанах

– Ви зараз не знайдете ні в кого туалету у дворі. Всі зробили ремонти. Але щоб провести воду чи врізатися в каналізацію, треба вибігати і заплатити. Бо чиновники знають, що ви в районі паломництва ­живете, — говорить 58-річний Петро Євтушенко. З дружиною Ларисою та сусідом Олександром Устенком, 47 років, чергує біля свого будинку на вул. Кулика в місті Умань Черкаської області. 15 вересня тут паломники-хасиди святкують другий день юдейського Нового року — Рош а-Шана.

Євтушенки 10 років селять у себе паломників. Для цього перебудували батьківський будинок. Зробили мансарду. Стіни з білої цегли ще не поштукатурені. Паркан доробити ­господар не встиг, є лише бетонний підмурок. На ньому складені паперові стаканчики з-під кави та чаю, пляшки з-під пива й води. П’ятеро паломників у білому одязі смажать шашлики на мангалі. Дим стелиться на всю вулицю. Їхні діти граються на порозі іграшковими пістолетами, пише Рідна Черкащина.

— Колись Азаров говорив, що ми тут маємо по 250 доларів із хасида за добу. Таку суму дають за п’ять днів, — каже Петро Євтушенко. — А я в цей час живу в спеціальному місці. Козлятнік називається, — сміється.

Підходить жінка, на вигляд років 60, із сумками з продуктами.

— Мої он включили котел і палять. Вікна навстіж, а газ горить, — каже.

— Колись одні прийшли, у взутті на кроватях спати лягли, — продовжує Євтушенко. — Я поїхав на роботу, гроші зразу з них не взяв, бо було жалко будити. Вернувся, а вони пішли й не заплатили. Ліжка і постіль — у болоті. На кухні постійно здуваються меблі. Ламінат раком став — це нормальне явлєніє. Все одно їх беремо, бо треба на щось жити. Хасид приходить і перше дивиться на кровать — тверда чи панцир. Дальше матрас — ортопедичний чи обичний. Якщо обичний — “вай-вай, плохо”. Зробив удома три душі і вісім туалєтів. Паломники хочуть ще.

Олександр Устенко з дружиною 44-річною Оксаною приймають паломників із 1989-го. Горище переобладнали під мансарду. У будинку встановили три душові кабіни, п’ять туалетів. Під час святкування господарі живуть у наметі в дворі.

— Наші затрати ніхто не рахує. На одного хасида треба — 260 гривень на постіль, кровать — 2200, подушка — 180, матрас — 730, ще електрика, газ, вода, каналізація, мусор. Плюс перестірати це все, — говорить Олександр Устенко. — 18 років назад брав сімох чоловіків на 12 днів. Платили по 3 долари за ніч. Було тоді три-п’ять тисяч паломників. До нас не хотіли йти. Не було дороги, освітлення, умов у будинку. Їм треба туалет, душ. Ми самі проводили по вулиці воду, каналізацію і газ. Через взятки і знакомих доводилося це пробивати. Зараз треба робити дорогу. З кожним роком хасиди хочуть кращих умов. Раніше спали на панцирних кроватях, фуфайках, розкладушках. Я брав кроваті у оренду в общежитіях, больніцах, солдатських казармах. Можна було договоритися. Давав 10 доларів за одну. Тепер купив ліжка по 2200 гривень дерев’яні. Вложив біля тисячі доларів. Знаю, що будуть служити, — показує на свій будинок із червоної цегли. З вікон видно бильця ліжок. — Усі кімнати пристосовані для хасидів. Треба купити ще додаткові холодильники. Світло в хаті горить цілодобово. Крани з водою не виключаються. Газ — чотири комфорки запалили, і вони горять п’ять днів. Накривають шматком заліза, щоб не було відкритого вогню. Кухня після хасидів дуже брудна. Але ми не робимо капітальний ремонт зразу. Міняємо, що важне. От зламали три крани. Купуємо деталі до них, так дешевше.

— Ми чергуємо біля своїх будинків позмінно — вдень і вночі. Двері ж не закриваються. Дивимося, щоб ніхто з місцевих не заходив, бо крадуть. Аби хата від свічок не загорілася, — додає Петро Євтушенко.

Сідає з дружиною у білий “Фольксваґен”, їдуть у справах. Олександр Устенко лишається чергувати на вулиці. Його дружина пішла в перукарню мити голову.

— У нас двоє дітей. Уже дорослі, треба помагати. Дочка квартиру в Києві знімає. Якби ми з жінкою мали зарплату хоч 16 тисяч гривень, я б хасидів не брав. А зараз тільки за газ у місяць зимою треба віддати 7200 гривень. Це тисяча “кубів”. Будемо закривати кімнати якісь. Раніше платили 600–800 гривень. 10 років тому мені попалися такі хасиди, що зразу сказали, щоб жінки не було у дворі. Молилися багато, не курили, не пили. Виходили на вулицю і ховали голову в рушник, щоб нікого не бачити. Після них у хаті було чисто. Сьогодні виніс 20 мішків сміття — одноразові стаканчики, тарілки, пляшки. На 750 гривень купив мийних засобів. Туалетної бумаги на 200 гривень. Позавчора по кісточки води було у ванні. За день треба протирати туалети до десятка разів.

29 490 хасидів приїхали цього року на святкування 5776 юдейського Нового року Рош а-Шана в Умань на Черкащині. Це рекордна кількість паломників. Більшість — з Ізраїлю. Серед них 64 жінки. Охороняли хасидів понад 400 правоохоронців та 15 ізраїльських поліцейських. Хасиди їдуть до Умані, бо так їм заповідав духовний наставник рабі Нахман. Він похований у цьому місті.

2400 гривень платили підприємці за встановлення торговельного намету в районі паломництва. Дозвіл на два тижні. Продавці працюють цілодобово.

15 доларів коштував пластмасовий автомат. Це найпопулярніша іграшка, яку цього року купували хасиди своїм дітям під час святкування Нового року в Умані.