Тетяна Дорошенко. Перша черкаська міліціонерка, яка служила в зоні АТО

Жінка працює в правоохоронних органах із 2000 року, має звання підполковника міліції. Каже, що це саме та робота, на яку тягне, як магнітом: «Можна було б обрати більш спокійну роботу, де немає людського горя та трупів, але кожна робота є прийнятною, якщо вона людині цікава. Я за характером така людина, що люблю допомагати іншим, для мене це важливо, напевно, у цьому й сенс життя».

Тетяна Дорошенко довгий час проводила експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та інших матеріалів. Як правило, ці дослідження пов'язані з розслідуванням злочинів проти життя і здоров'я людини, а також при ДТП. Однак «відсиджуватися» на робочому місці міліціонерка не хотіла, тому стала першою жінкою у складі зведеного загону черкаської міліції, що проводить службу в зоні АТО, інформує Громадське.

«Дуже цікаво було на власні очі подивитися, що відбувається на Сході. Тому що інформація у різних ЗМІ значно відрізняється. Тим паче інші працівники міліції йдуть туди, то чому не я? Просто не поїхати в зону АТО допомогти тим людям, які потребують нашої підтримки та допомоги, з моєї позиції було б неправильним.

У попередню ротацію мене не взяли, і я дуже хвилювалася та постійно питала себе: чому чоловікам підписують документи на участь в антитерористичній операції, а мені − ні? Тому особисто звернулася до керівництва, щоб мене включили до складу зведеного загону.

У зоні АТО ми займалися охороною важливих обʼєктів, зокрема Вуглегірської ТЕС, забезпеченням громадського порядку у Світлодарі, охороною інших обʼєктів у межах Артемівська та прилеглих територій. Перебували у відрядженні місяць. Прямих обстрілів саме нашого загону не було, тож відстрілюватися не доводилося. Але над нашими обʼєктами постійно стріляли, і це був не надто приємний «феєрверк», який можна спостерігати дуже близько.

Ми спілкувалися з місцевими жителями, які потребували нашої допомоги. Дуже відчувається, що людям, які пережили бомбардування чи інші військові дії, вкрай необхідна психологічна підтримка. Для них не так важливо, щоб їх слухали. Їм важливо просто говорити, заявляти таким чином про те, що вони є і що вони живі.

До нинішнього часу в складі загону були всі чоловіки. Коли я взяла участь у службі в АТО, всі роботи й обовʼязки лишилися, тільки розподілилися і на жінку також. Але я вважаю, що не повинно бути розмежування «жінка/чоловік», тому що службові завдання для всіх однакові».