Митці з Черкас дали концерт у зоні АТО
- 20-11-2014, 18:04
- Україна / Війна РФ проти України / Культура
- опублікував Сергій Корнелюк
- 0
- 1401
Черкаські митці днями відвідали бійців батальйону «Айдар», які зараз воюють на Сході, інформують Новини Черкащини.
Черкаський поет Олексій Юрін, музикант Олексій Хуторний, актори театру Наталія Мамалига та Юрій Прокопчук вирішили відвідати «айдарівців» у зоні АТО, щоб розважити та підтримати бойовий дух.
«Командир батальйону мені сказав, що концерт треба робити оперативно, поки підрозділ перебуває в стадії очікування і не веде активних бойових дій. Я почав домовлятися з артистами. Це було непросто: одні не можуть фізично, інші бояться за власну безпеку. Крім мене, зголосилися троє: музикант Олексій Хуторний та актори театру Наталка Мамалига і Юрко Прокопчук. Крім того, командир попросив по можливості привезти священика Київського патріархату (там із цим проблеми). Я пішов до церкви, поговорив з отцем Василієм, який без вагань погодився», – розповідає Олексій Юрін.
На власному автомобілі черкащан відвозив на Схід і назад волонтер громадської організації «Громадський блокпост» на ім’я Володимир. Він – колишній податковий інспектор, який щотижня возить гуманітарну допомогу на Схід.
Солдати були дуже раді приїзду та вдячні за виступ і підтримку черкащан. Там їх зустрічали бійці різного віку – від 18 до 60 років – і професій. Переважно через професію бійці й отримують свої позивні: «Бухгалтер», «Механік», «Електрик», «Електронік», «Історик» і т.д. Основну частину підрозділу становлять активісти Майдану. Є бійці, що пройшли Афган, армію, а є такі, що ніколи до цього не тримали зброю. Приїхали із різних куточків України, говорять різними мовами.
«На стінах військової частини скрізь розклеєні дитячі малюнки, які привозять волонтери. Ми також привезли малюнки від черкаських та смілянських дітей. Для солдатів дитячі роботи мають велике значення. Вояки навіть у бій ідуть з дитячими листами та малюнками в кишені під серцем. На удачу, – каже Олексій Юрін. – Один солдат зі Львова сказав мені: «У мене трирічна донька. Я воюю за неї, хочу, щоб вона жила у вільній країні. А смерті не варто боятися. У кожного – своя доля». Дійсно, там усе сприймаєш по-іншому, переосмислюєш багато речей і розумієш справжні цінності».