Скеля Родіонова (Маньківський район)

Гранітна скеля висотою до 15 м знаходиться поблизу Буцької ГЕС.  Названа вона на честь бандуриста Родіона.

Було це під час війни козаків з ляхами. Облягли вороги береги Тікича. Шляхта обіцяла козакам дарувати життя, якщо здадуться. Та ті полягли, не випускаючи зброї з рук.

Лишився один козак-музика Родіон. Ратище поламане. Піхва без шаблі буланої, пістолі жодного набою. Тоді схопив він  косу і відбивав нею усіх, хто хотів його полонити.

Захоплений хоробрістю козацькою, король звелів крикнути, що він дарує йому життя, якщо складе зброю. Козак зневажливо відповів, що він уже не дбає про життя, а хоче вмерти, як справжній воїн. Струмувала кров козацька з ран глибоких. Німіли руки. Застеляв очі туман. І не угледів, як ззаду підкрався ворог і метнув у спину спис. Впав козак. І кинулися до нього вороги. Вирвали з грудей серце звитяжця і кинули у ріку.

«Кінець цій землі і цьому бунтівному роду-племені». – сказав ватажок завойовників.

Та на ранок люди побачили, що на тому місці, куди було кинуто серце запорожця, щось засяяло на високій хвилі. Коли війнув вітер, немов струни чиї зачепив – і вони сумно почали грати. Війнув сильніший вітер – і воно озвалося сильніше. Вчувалася і гроза, і дзвін криці, і туга полів козацького степу. То промовляло серце козаче.

Ішов старий запорізький козак. Вчув ту чарівну музику. На полі ратнім зібрав понівечену козацьку зброю – і склав нехитрий інструмент. А струнами його стало козацьке серце.

Відтоді козаків у їх звитяжних походах супроводжували бандуристи. Мужність, хоробрість, людську незламність і любов до рідної землі прославляли вони.

Джерело: Дзвін