Історія міста Канева

Спочатку – архівна стаття І. Сорокопуда, написана у ранні 70-і роки минулого сторіччя, а потім про сучасну історію та соціально-економічне становище міста.

Канів — місто районного підпорядкування, центр однойменного району. Роз­ташований на правому гористому березі Дніпра, має пристань. Віддаль до найближчої залізничної станції Ліпляве (на Лівобережжі) — 7 км, до м. Черкас — 64 км. Населення — 17,3 тис. чоловік (за станом на 1971 рік).

Територія Канева та його околиці були заселені здавна.

На горах Княжій, Московці, Пилипенковій, на околиці міста в Ситниках відомі поселення доби бронзи. Поблизу Канева у скіфські часи існували два городища — Велике і Мале. Перед початком і на початку нової ери тут містилися ран­ньо-слов’янські поселення зарубинецької культури. Одне з них — на Пилипенковій горі — розкопане повністю (38 наземних жителів, 102 господарчі ями). Біля підніжжя Великого скіфського городища знайдено поховання черняхівської куль­тури, неподалік Княжої гори вивчено слов’янські поселення VII—IX століть. На цій горі містилося літописне місто Родня. Крім того, на території Канева зна­йдено 3 городища, а на Тарасовій горі — 3 поселення, курганний могильник та скарбів X—XIII століть.

Про походження назви міста є кілька гіпотез. Дві з них тлумачать її, як слово татарського походження. Означає воно — «ханський перевіз»^[1] та «місце крові»^[2]. За народним переказом, Канів походить від назви птаха-канюки^[3].

Перша літописна згадка про Канів датується 1144 роком. Тоді київський князь Всеволод заснував тут церкву св. Георгія, що її пізніше назвали Успенським собором[4]. Під 1149 роком про Канів мовиться як про місце перебування князя Гліба — одного з синів Юрія Долгорукого^[5]. Проте можна твердити, Канів існував ще в XI ст., бо у восьмидесятих роках XI ст. до Києво-печерського монастиря з Константинополя приїхав іконописець. В документах зазначено, що він «приидохом в Канев в лодиях». У середині XII ст. Канів став великим містом і відігравав важливу роль у житті Київської держави. 1155 року він відомий як офіційне місце зустрічей (переговорів) руських князів з половецькими послами. З того часу його назва часто зустрічається в документах.

• року татарська орда, очолювана ханом Батиєм, захопила Канів. У ньому постійно перебували баскаки, ханські намісники і збирачі податі.

Близько 1362 року Каневом заволоділи литовські феодали. З часом місто виросло на помітний торговельний центр. Тут діяла переправа для караванів, які везли з Аравії, Індії, Ірана, Сірії до північних країн дорогоцінні товари: золото, шовк, прянощі.

Канівський староста й інші визискувачі збирали з населення податі та змушу­вали відбувати повинності. З кожного диму (двору) князівські слуги брали по 7 гро­шей податку, за пасіку — 12 грошей, за полювання на бобрів — половину здо­бичі і третину рибного улову у рибалок. Населення міста мусило ремонтувати за­мок, наймати варту «для охорони воріт», «кінно й оружно» (збройно) ставати на ворога, давати підводи для чиновників старости та утримувати останніх. Мешканці платили старості колядки (по 6 грошей під різдво), 3 дні у рік ходили з ним «на лови» тощо. Біля 1503 року Сигізмунд І доручив оборону Черкаського та Канів­ського замків О. Дашкевичу, якого з 1511 року призначено канівським старостою. Він методично посилював утиски. Зокрема, запровадив подать «на замок» і збирав її у козаків та «оружного» люду з військової здобичі. Збільшував також інші податі.

Жителі міста не мирилися з посиленням гніту, зі здирствами. Після смерті Дашкевича в 1536 році повстали жителі Черкас, до них приєдналися міщани та козаки Канева. На місто зненацька напав каральний загін литовського князя і по­чав криваву розправу. Та повсталі вистояли. Очолені війтом П. Бродовичем і міща­нином М. Зенкевичем, канівці розгромили карателів. Уряд змушений був оголо­сити амністію повсталим і призначив до Канева нових чиновників^[6]. Вони продовжу­вали вести політику попередників, і канівці не припинили боротьбу за свої права.

Десь з цих часів Канів став своєрідною козацькою святинею. Літні запорожці, що вже не могли брати участі в походах і боях, почали селитися та доживали віку на Чернечій горі неподалік канівського монастиря. 1578 року козаки перевезли сюди останки скараного у Львові Івана Підкови — оспіваного в думах керівника боротьби українського і молдавського народів проти турецько-татарських загарб­ників. 1678 року монастир спалили турецько-татарські загарбники.

Перепис 1552 року фіксує навколо міста невеликі козацькі хутори. А 1600 року Каневу надано магдебурзьке право. За даними люстрації Київського воєводства 1616 року тільки у Каневі налічувалося 1346 козацьких («непослушних») і 160 «послушних» дворів^[7]. Канівські селяни на користь феодала відчисляли десятину з ниви, платили сіном і грішми, давали підводи і стацію. Ремісники і торгівці спла­чували державні податки і мито, ремонтували замок та несли сторожову службу. Крім хліборобства, скотарства, пасічництва, рибальства та мисливства, жителі займалися ремісництвом.

У XVII ст. канівці брали активну участь у повстаннях проти польсько-шля­хетського панування. Так, 1625 року гетьман Конецпольський за дорученням поль­ського уряду вирушив з Поділля на Україну, щоб приборкати козаків. 11 жовтня (н. с.) шляхта підійшла до Канева. 3000 козаків вийшли з міста. Під Мошнами прий­нявши бій, вони табором відступили до Черкас, де з’єдналися ще з двохтисячним загоном. В урочищі Ведмежих Лозах за Куруковим озером козаки відбили всі спроби розгромити їх. За Куруківською угодою до козацького реєстру польські комісари погодилися ввести 6000 козаків.

Населення Канева брало активну участь і у визвольній війні українського народу 1648—1654 pp. Канівський полк, що мав у своєму складі близько 3000 коза­ків, керованих полковниками Юрієм Голубом і Семеном Савичем (Савицьким), хоробро бився з ворогами під прапорами гетьмана України Богдана Хмельницького. Канівці 1648 року громили польсько-шляхетське військо під Пилявцями, наступ­ного — під Зборовом, 1651-го — під Берестечком, 1652-го — під Батогом. 1654 року вони присягнули на вірність Росії.

Богдан Хмельницький двічі був у Каневі. Перший раз у 1654 році, коли при­значив місто пунктом збору козаків, і вдруге 1655 року, коли з 60-ма тисячами козаків приєднався до російського війська на чолі з Шереметьєвим і вирушив на Ставище й Охматів.

Пізніше Канів не раз переходив з рук у руки. Після Андрусівського перемир’я 1667 року Канів відійшов до Польщі, а за Бучацьким мирним договором 1672 року — до Туреччини. Не бажаючи коритись султанові, 10 правобережних полків, у т. ч. й Канівський, у 1674 році возз’єдналися з Лівобережною Україною у складі росій­ської держави. 1683 року Річ Посполита знову захопила Правобережжя. Згідно т. зв. «Вічного миру» 1686 року південна Київщина стала нейтральною зоною. Ско­риставшись невдалим прутським походом Петра І, шляхетська Польща фактично відновлює на цих землях своє панування.

Шляхта та урядовці грабували люд і силоміць насаджували унію. Насилля переповнило чашу народного гніву. Під час Коліївщини (1768 рік) загін гайдама­ків на чолі з Семеном Неживим у червні підійшов до Канева (до них приєдналися жителі навколишніх сіл) і штурмом оволодів канівським замком^[8].

Після придушення Коліївщини з 1775 року Канів перейшов у особисту влас­ність польського короля Станіслава Августа. Через два роки він віддав місто своєму небожу, князю Станіславу Понятовському. Не маючи сили витримати гніт, канівці тікали з міста за Дніпро — на землі Російської держави. Понятовському довелось управляти майже безлюдним містом і 1800 року він продав свій маєток архіман­дриту Боніфатію Фізикевичу. Останній брав з жителів Канева за користування землею, сіножатями та лісом щорічно 6500 злотих.

У 1793 році Канів увійшов до складу Росії і один рік був повітовим міс­том Київського намісництва. 1837 року повітове управління і міську поліцію з Богуслава переводять до Канева і він знову стає повітовим містом. 1844 року Бо- гуславський повіт перейменовано в Канівський. Переведення повітових установ, введення пільг для купців та городян (1841 р.) сприяли припливу населення до повітового центру. За даними 1849 року в місті було 5138 жителів, у т. ч. 2863 чоловіки і 2275 жінок.

У 1844 році розроблено план забудови міста. Однак він фактично залишився на папері^[9].

1849 року тут працювали невеличка цегельня, 16 водяних млинів і 6 вітряків, що належали дрібним власникам. Неподалік від міста добували бутовий камінь, який вивозився до Києва. А 79 ремісників, що проживали у Каневі, займалися чинбарством, шевством, кравецтвом. Місто мало 18 крамниць, трактир і 11 пивних рундуків. Його прибуток за 1846 рік становив 3470 крб. Причому, від промисловості й торгівлі до міської казни надходило лише 466 крб. (трохи більше сьомої частини), решта — від податків та інших платежів. Майже третина бюджету витрачалась на утримання поліції та городових.

У 1830 році тут почала діяти лікарня. Вона мала 15 ліжок і обслуговувала хворих усього повіту. Ще гірше становище склалося з освітою. У місті було лише парафіяльне училище, в якому два вчителі навчали 22 учні^[10].

Влітку 1859 року після 12-річної розлуки на Україну прибув її великий син, революціонер-демократТ. Г. Шевченко. Перебуваючи в с. Прохорівці у свого давнього приятеля, першого ректора Київського університету професора М. О. Максимовича, Тарас Григорович не раз переправлявся човном на правий берег Дніпра, щоб побу­вати в селі Пекарях і місті Каневі та підшукати клапоть землі для садиби й хати. Чудові й неповторні своєю красою канівські краєвиди безмірно чарували його. Один з них («Біля Канева») Шевченко змалював в альбом. Замучений самодержав­ною неволею, 10 березня 1861 року великий поет і художник помер. Виконуючи волю Кобзаря, друзі й приятелі перевезли останки покійного з Петербурга на Укра­їну. 20 травня 1861 року пароплав «Кременчуг» з домовиною Т. Г. Шевченка прибув до Канева. На березі Дніпра труну з тілом поета зустріли жителі Канева та селяни навколишніх сіл. 22 травня біля старовинного Успенського собору зібралось кілька тисяч канівців і селян з Київщини та Полтавщини. «У три години після полудня,— писав приятель поета, художник Г. М. Честахівський,— винесли труну, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд... і повезли, як слід дітям, свого батька»^[11]. Була тоді велика повінь, і похоронна про­цесія пішла горами, полями, лісами. Чернеча гора прийняла тіло безсмертного Кобзаря і з того часу названа в народі Тарасовою.

Після реформи 1861 року промисловість у Каневі розвивалася повільно. Місто мало завод сальних свічок, два медоварних заводи, де працювало 7 робітників, сукняну фабрику, яка в кінці XIX ст. мала понад 20 машин і, не витримавши кон­куренції, закрилася, вальцьовий паровий млин, завод, що виробляв полив’яний посуд, майстерню для виготовлення карет, а також 20 вітряків і різні кустарні майстерні^[12].

Умови праці на промислових підприємствах були важкі. В тісних виробничих приміщеннях стояла нестерпна задуха. За робочий день, що тривав 12—14 годин, чоловік одержував 50—60 коп., а жінки й підлітки лише половину цього.

Місто поступово розбудовувалось. З 1839 по 1870 тут споруджено лише 248 бу­динків. У наступні чотири десятиріччя, в зв’язку із зростанням населення (1911 року у Каневі мешкало 12 228 чол.^[13]), розвиток міста пішов значно швидше. Забудовано вулиці і провулки, базарний і ярмарковий майдани, споруджено готель і заїжджий двір. За ініціати­вою передової інтелігенції 10 грудня 1877 року тут організовано громад­ську бібліотеку з публічною читаль­нею при ній. Вони тулились у двох кімнатах міської думи. 1883 року відкрито однокласне, а з 1890 — почало працювати двокласне міське училище. Навчалося в ньому 220 учнів.

Жорстока експлуатація і без­прав’я на початку XX століття за­гострили класові протиріччя. Невдо­волення трудящих Канева росло.

13 жовтня 1904 року близько 300 канівців з революційними піснями і гаслами «Припиніть російсько-японську війну!», «Хліба й роботи!» вийшли на демонстрацію. Місцева влада спробувала розігнати демонстрантів, але не змогла. Через два дні, заарештувавши робітника Івана Фрунта та деяких інших учасників демонстрації^[14], вкрай стурбований канівський справник повідомив київському гу­бернаторові: «В Каневі починається заворушення, важко угамувати натовп, по­трібні війська, наявних недостатньо»^[15]. Після січневих подій 1905 року у Петер­бурзі боротьба канівців проти самодержавства ще більше посилилась. У місті з’явилися листівки. Полум’я революції 1905—1907 охоплювало весь повіт. У жовтні 1905 року два дні не працювали робітники Великоприцьківського заводу на Канівщині^[16].

Особливого розмаху революційні виступи набирали у 1906 році. Організатором і керівником їх була Канівська повітова організація РСДРП^[17]. 1 травня 1907 року з її ініціативи проведено маївку на лівому березі Дніпра проти Канева. Вона орга­нізовувала страйки й демонстрації, діставала в Києві нелегальну літературу та поширювала її в повіті, вела пропагандистську роботу серед трудящих.

Під час столипінської реакції революційна боротьба в Канівському повіті три­вала. 1 липня 1907 року на острові Білій косі було організовано мітинг, в якому взяло участь близько 100 жителів Канева і селян навколишніх сіл. На мітингу вирішено негайно створити бойові дружини. Після мітингу жандарми вчинили обшук на квартирах місцевих жителів Я. Г. Мазуркевича та П. І. Ядловського і, знайшовши у них заборонені брошури, революційні листівки та вірші, кинули обох за тюремні грати^[18].

Неповторно плинуло культурне життя Канева кінця XIX — початку XX ст. 1896 року тут жила Марко Вовчок, 1913— Г. М. Хоткевич. У місті багато років мешкав відомий український археолог, етнограф й організатор музейної справи М. Ф. Біляшівський, який значну частину свого життя віддав вивченню минулого Канева та його околиць. У Каневі постійно жив і працював директором повітового училища поет і педагог В. С. Гнилосиров (А. Гавриш). Все тепло свого серця він віддавав доглядові за Чернечою горою, дбав про закріплення ярів, про створення килиму живих квітів навколо могили великого Кобзаря.

З наростанням революційного руху в країні росте і кількість відвідувачів Тара­сової гори. Віддати шану співцеві України ідуть не лише місцеві жителі та мешканці навколишніх сіл. До могили Т. Шевченка їдуть з усіх кінців України і Росії. Тут були визначні діячі літератури та мистецтва: Микола Лесков і Марко Кропивницький, Іван Бунін та Іван Нечуй-Левицький, Максим Горький і Михайло Коцю­бинський. Були тут Леся Українка, Михайло Старицький, Борис Грінченко, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська. Вшановували пам’ять Кобзаря композитори Микола Лисенко, Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Яків Степовий, артисти Марія Заньковецька, Олександр Ленський та ін.¹.

Царизм забороняв шанувати пам’ять поета. Найяскравіше його жорстокість проявилася у ювілейному 1914 році. Поліція, підсилена сотнею козаків, у дні столітнього ювілею поета оточила Тарасову гору. Навіть на його могилі лежали жандарми з гвинтівками напоготові. А тисячі трудящих ішли і йшли до могили великого співця.

Боротьба трудового народу проти визискувачів тривала і в 1914—1918 pp. Уже в перші дні війни селяни, що були мобілізовані до армії, перед тим як прийти на призовний пункт, забирали в поміщицьких економіях зерно, продукти, щоб забезпечити харчами свої родини. Завтрашні фронтовики громили і палили пан­ські маєтки². У ці роки ще більше погіршилося нужденне становище трудящих, ще більшою стала їхня ненависть до експлуататорів. Тому після Лютневої револю­ції 1917 року маси рішуче піднялися на боротьбу за політичні права й свободи. За постановою Канівського повітового земельного комітету від 16 липня 1917 року трудящі силою збирали урожай озимих на поміщицьких ланах, а необроблені зем­лі економій відбирали разом з реманентом та робочою худобою і передавали в оренду «хліборобським товариствам», що були утворені з безземельних та малозе­мельних селян. Частину панської землі земельний комітет передав в оренду без­земельним. В цей же час мешканці повіту рубали панські ліси, не дозволяли ви­возити з економій врожай цукрових буряків. Власники заводів та економій про­сили власті втихомирити селян. Так, управитель маєтку графа Браницького телег­рафував київському губернському комісару: «озброєний гранатами натовп солдат- селян розігнав прислугу економії... і б’є адміністрацію. Прошу допомогти». Але «допомогти» експлуататорам уже ніхто не міг. У листопаді 1917 року перемогла Велика Жовтнева соціалістична революція. Трудівники Канева з радістю зустріли звістку про неї.

Однак встановлення Радянської влади відбувалося в умовах жорстокої боротьби з        контрреволюцією. Щойно трудящі Канівщини під керівництвом більшовиків приступили до здійснення Ленінського декрету про землю, як у другій половині березня 1918 року місто захопили австро-німецькі війська і ліквідували перші завоювання революції.

Боротьбу проти окупантів очолили партійні групи. Основне більшовицьке ядро повіту на той час зосереджувалося у Таганчанській волості (у селі Поташні, поблизу Таганчі). Партизанським загоном керував С. К. Федоренко.

На початку січня 1919 року владу в Каневі за­хопили петлюрівці. За рішенням повітового ревкому група комуністів (М. Пащенко, В. Пилипенко, У. Радченко) на чолі з С. В. Гавриленком і неве­ликим загоном партизан 21 січня прибули до міста. Петлюрівські солдати почали залишати своїх коман­дирів. На заклик більшовиків на центральній площі зібрався мітинг, на якому ревком проголосив відновлення Радянської влади. Через деякий час петлюрів­цям знову вдалося захопити владу. Об’єднані сили парти­занського загону C. К. Федоренка і червоноармійськоґо полку, яким командував Лопаткін, завдали петлюрівцям рішучого удару і 9 лютого 1919 року визволили Канів^[19].

Новообраний повітовий військовореволюційний комітет, очолюваний М. Т. Дорошенком, знову відновив Радян­ську владу. У кінці місяця створено повітовий комітет КП(б)У, секретарем якого став С. В. Гавриленко. Пар­тійна організація і ревком організовували боротьбу проти контрреволюції, взяли на облік поміщицькі маєтки і майно, відновили розподіл поміщицької землі між біднотою, впроваджували в життя декрети Радянської влади^[20].

3-4 березня 1919 року перший повітовий з’їзд Рад від імені трудящих Канівщини надіслав телеграму В. І. Леніну. У ній говорилося: «Революційний повіт, кров’ю трудящих залитий, замучений канчуками гайдама­ків, ніколи не допустить влади буржуазії, і біднота його віддасть тіло і душу для повного торжества соціалізму»^[21].

З’їзд обрав виконком повітової Ради селянських і робітничих депутатів у складі 24 чоловік.

Під керівництвом 10 партійних осередків, які діяли в повіті, швидко утверджу­валась Радянська влада в усіх селах і містечках Канівщини. Половина складу пар­тійної організації працювала в селах. Комуністи організовували комітети бідноти і ревкоми, проводили збори, де обирали делегатів на волосні з’їзди селян-бідняків.

Перші успіхи Радянської влади викликали шалену лють ворогів. У повіті ще орудували бандитські зграї. Скориставшись відсутністю в Каневі збройного загону та військового комісара C. К. Федоренка, 5 квітня 1919 року банда Трепета ввірва­лась до міста і протягом п’яти днів по-звірячому чинила розправу над трудящими. 9 квітня місто було визволене об’єднаними силами червоноармійського полку та загонів партизан.

У запеклих битвах з ворогами пліч-о-пліч з комуністами йшла молодь Канева. Наприкінці квітня 1919 року тут організовується «Союз юних комунарів», перша комсомольська організація Канева, до складу якої тоді входило сім юнаків. Секре­тарем осередку товариші обрали комуніста Д. І. Кремінського. Відважна сімка стала душею комсомольсько-молодіжного загону, що налічував 80 бійців. Разом з 1-м Богунським, Богуславським та Корсунським загонами вони знищили банду Цвітковського. На початку червня в Каневі створено комуністичний осередок^[22], а в кінці місяця в напруженій боротьбі з есерами й анархістами відкрився 2-й пові­товий з’їзд Рад, який обрав більшовицький повітвиконком у складі 26 чоловік. Очолив його комуніст Г. І. Гусєв.

У зв’язку з наближенням денікінців до міста більшовики створили підпільний ревком на чолі з Г. І. Гусєвим. Бюро повітового комітету КП(б)У виділило під­пільну п’ятірку для організації роботи у ворожому тилу.

Денікінці захопили Канів у середині серпня 1919 року. Почався розгул білого терору. Тих, хто не з’являвся на мобілізаційні пункти, нещадно били. Підпільний ревком закликав жителів саботувати денікінські накази, ухилятися від мобілізації до ворожої армії. Партизани загону С. К. Федоренка, маючи на озброєнні 14 куле­метів і понад 300 гвинтівок, нападали на білогвардійців. З наближенням Червоної Армії партизанський загін 1 січня 1920 року визволив Канів^[23]. Того ж дня ново- створений ревком проголосив відновлення Радянської влади.

У винятково складних умовах розпочалась відбудова промисловості і господар­ства Канева. Підприємства не працювали. Не вистачало продовольства, палива, у місті лютували голод та епідемія тифу. Для оперативного керівництва відбудовою 23 лютого 1920 року канівці створили повітову Раду народного господарства. У своїй роботі повітовий партійний комітет і повітвиконком, обраний 27 квітня 1920 року, спиралися на робітників і селянську бідноту. В червні 1920 року тут створено комітет незаможних селян.

Оскільки Канів розташований на межі повіту, у 1921 році повітовий центр перенесено до Корсуня, а 1922 — до Богуслава. Канів залишився волосним, а з 1922 року став районним центром Шевченківського округу.

Вподовж 1921-1925 pp. в місті відбудовано промислові підприємства. Зросла потужність існуючого лісозаводу, стали до ладу електростанція, механізований млин, дав першу продукцію миловарний завод. Налагоджено виробництво конди­терської фабрики. Поліпшувались медичне обслуговування та народна освіта. На 1924 рік у місті працювало 5 лікарів. Тут були 2 початкові і семирічна школи. Тільки в неповній середній школі 11 вчителів навчали 696 дітей. 1925 року відчи­нилися двері кооперативної школи та дитячого садка. Доросле населення відвіду­вало 6 пунктів лікнепу.

У роки довоєнних п’ятирічок підприємства міста реконструйовано. На базі лісопильного заводу 1939 року створений деревообробний комбінат. Тоді ж почала працювати олійниця і маслозавод. Населення обслуговували дві промислові артілі «Нове життя» і «Новий побут». Перша спеціалізувалась на пошитті взуття та мала шапочний і рукавичний цехи, а друга — виробляла глиняний посуд, полотно, хустки, чорнило. 1933 року, з введенням в експлуатацію залізниці Золотоноша— Миронівка, яка пролягла через Канівський район, у місті споруджено вокзал, меха­нічні майстерні, залізничний міст через Дніпро.

У перші повоєнні роки комуністи розгорнули широку роз’яснювальну роботу серед селянства. Вони закликали переходити на колективний шлях господарю­вання. Цій справі присвячено районний з’їзд комнезамів, що відбувся весною 1923 року. Уже в березні 1924 року створено перше колективне господарство (ім. В. І. Леніна). Тоді ж організовано трудову сільськогосподарську артіль. Вони обробляли 356 десятин землі, були учасниками районних сільськогосподарських виставок^[24]. 1929 року на приміських землях створено два колгоспи — ім. Леніна та ім. Калініна, які господарювали на 922 га землі. Спеціалізувались вони на виро­щуванні городніх та баштанних культур, розвивали тваринництво. Значну допо­могу артілям подавала Канівська МТС, створена 1930 року.

Колгоспи з року в рік зростали і міцніли. Артіль ім. Леніна на своїх мало­родючих землях у 1939 році зібрала з кожного гектара по 118 цнт капусти, по 107 цнт огірків, по 207 цнт помідорів. Тільки з городництва вона мала 80 тис. крб. прибутку. У 1939 році артіль стала учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки. В праці зростали і майстри колгоспного виробництва. Серед них учасники Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року — комсомолець Микола Басистий, тракторист Канівської МТС, який у 1938 році виорав 789 га землі при нормі 535, і бригадир тракторної бригади Кость Сакун^[25].

З піднесенням економіки розвивалося і місто. До 1940 pp. тут поставлено 230 хат, забруковано 7 вулиць і 2 площі, відкрито готель, лазню, створено автоколону.

Поліпшувалося і медичне обслуговування. Напередодні Великої Вітчизняної війни лікарня мала 100 ліжок для стаціонарного лікування, діяли поліклініка, амбулаторія, диспансер, санепідстанція, аптека. Медичну роботу тут вели 14 ліка­рів і 42 спеціалісти з середньою медичною освітою.

1931 року прийняв перших студентів Канівський педагогічний технікум, а ще через чотири роки відкрито медичне училище. У довоєнні роки працювали 2 серед­ні, семирічна і початкова школи, вечірня середня школа. Тут навчалося понад 1500 учнів. В Канівській середній школі № 1 у 1939—1940 pp. в сьомому класі учився і Олег Кошовий, майбутній ватажок підпільної комсомольської організації «Молода гвардія».

Невпинно розвивалась культура міста. 1926 року почав свою роботу клуб на 500 місць, дві хати-читальні і бібліотека. При будинку культури діяли міський хор, драматичний і танцювальний гуртки, студія художнього читання.

На всій Наддніпрянщині Канів здавна відомий як самобутній центр гончарства. Покоління канівських гончарів славились керамічними виробами — полив’яними горщиками, макітрами, тиквами, а також фігурним посудом, іграшками. Особливо розвинулось канівське гончарство у передвоєнні роки. У музеях Ленінграда, Києва, Львова експонується розписний посуд канівських умільців.

Завдяки піклуванню Комуністичної партії і Радянського уряду багато зроб­лено для впорядкування Тарасової гори. З липня 1923 року на могилі Шевченка відкрито перший пам’ятник геніальному „ українському поету. За рішенням уряду Радянської України в 1925 році могилу Т. Г. Шевченка оголошено державним культурним заповідником і проведено роботи по закріпленню схилів Тарасової гори. На ній закладено парк площею 18 га.

Справжньою демонстрацією торжества української культури став день 18 червня 1939 року, коли на могилі великого Кобзаря зібралося понад 40 тисяч трудящих України і братніх республік з нагоди відкриття пам’ятника славному синові українського народу, поету-революціонеру Т. Г. Шевченкові та в зв’язку з 125-річчям від дня його народження. Перед учасниками мітингу постала у всій своїй величі постать безсмертного Тараса (скульптор М. Г. Манізер), було відкри­то літературно-меморіальний музей, збудований за проектом архітектора-художника В. Г. Кричевського й архітектора П. Ф. Костирка.

Канів ріс і набирав снаги. Перед ним вимальовувалися прекрасні перспективи, омріяне майбуття. Та на шляху подальшого розвитку стала війна. 15 серпня 1941 року німецько-фашистські війська захопили Канів. Близько 900 днів і ночей гітлерівці безчинствували в місті. Вони розстріляли і замучили 1200 радянських громадян, а 242 чоловіка вивезли на каторгу до Німеччини. Фашисти зруйнували і спалили залізничну станцію, деревообробний комбінат, міську електростанцію, водопровід, школи, лікарні, 257 хат. Окупанти пограбували державний заповід­ник «Могила Т. Г. Шевченка». У спустошених залах музею вони влаштували ка­зарму для своїх солдатів, а потім перетворили його в концтабір. Тільки одному заповіднику загарбники завдали збитків на 300 тис. карбованців^[26]. Та неспокійно почували себе вороги на Канівщині. У 1942—1943 pp. тут діяла підпільна група з 9 чоловік, очолювана білоруським учителем, пізніше відомим поетом P. І. Няхаєм, який прибув з партизанського з’єднання, керованого Ю. О. Збанацьким. Група організовувала диверсії на лісозаводі, друкувала й поширювала антифашистські листівки, повідомлення Радінформбюро, які приймалися по радіо і передрукову­валися на квартирі підпільника JI. Ю. Путія. Патріоти на станціях Таганча та Миронівка збирали відомості про проходження ворожих ешелонів і передавали по радіо партизанському загонові «КІМ», що знаходився у Білорусії. Деякі жителі міста боролися з окупантами у партизанському загоні «Баті» (K. К. Солодченка).

Та найбільше синів і дочок Канева героїчно боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Понад півтори тисячі їх за мужність і відвагу нагороджено орденами і медалями. Назавжди збережеться в пам’яті канівців воїн і письменник А. П. Гайдар. Ставши кулеметником партизанського загону, який діяв на території району, він разом з бойовими побратимами громив фашистських окупантів. У жов­тні 1941 року під час розвідки мужній патріот загинув у нерівному бою поблизу міста і тут похований. Його іменем названо одну з вулиць міста, а також бібліотеку-музей, збудований за почином піонерів на кошти, одержані за металобрухт.

Завдавши фашистам нищівного удару на Курській дузі, радянські війська визволили Лівобережну Україну. У вересні 1943 року передові частини 47-ї Армії під командуванням генерала Ф. Ф. Жмаченка вийшли до Дніпра проти Канева та сіл Пекарі і Селище. Разом з піхотинцями та саперами 3-го гвардійського меха­нізованого корпусу вони форсували могутню ріку. Битва за Канівський плацдарм стала суцільним подвигом, за який хоробрим синам російського, українського, грузинського, казахського народів посмертно присвоєно звання Героя Радянсь­кого Союзу — генерал-майору О. І. Корольову, рядовим та офіцерам — І. М. Алі- менкову, Д. П. Боєнку, П. М. Ганюшину, В. Т. Турину, С. А. Копилову, Б. О. Ко­тову, В. В. Котову, В. І. Матвееву, Ф. О. Надєждіну, М. П. Паханову, О. М. Сте­панову, C. X. Сікорському, О. А. Соснову, Н. О. Урушадзе, О. О. Шалімову та іншим. Сильним натиском лівого крила військ генерал-лейтенанта С. Г. Трохименка та військ генерал-лейтенанта К. А. Коротєєва фашистські війська було відкинуто. 31 січня 1944 року воїни 206-ї стрілецької дивізії 27-ї армії визволили Канів від загарбників.

З перших днів визволення почалося відродження міста. Тисячі мешканців працювали вдень і вночі. На найважчі ділянки роботи йшли комуністи і комсо­мольці. Уже в лютому 1944 року трудящі Канева ввели в дію хлібопекарню, пошту й телеграф. З попелу та руїн піднялись лісозавод, механічний млин, побутові майс­терні, поновили роботу промислові артілі «Нове життя» і «Новий побут». У віднов­лених майстернях Канівської МТС з прихованих у роки окупації частин складали плуги, лагодили сівалки тощо. Колгоспники з великим піднесенням зустрічали першу після визволення весну. З РРФСР та Казахстану надходили сільськогоспо­дарські машини, худоба. В цей же час реконструювалося та розширювалося промис­лове виробництво. На 1949 рік деревообробний комбінат уже виготовляв меблі, цегельний завод випускав 2,5 млн. штук цегли щороку.

Включившись у соціалістичне змагання, промислові підприємства достроково виконали план четвертої п’ятирічки. Значних успіхів добилися маслозавод, МТС, лісгосп. Тракторна бригада, очолювана комуністом М. С. Басистим, засто­совуючи погодинний графік роботи, в 1947 році виорювала трактором за зміну понад 16 га. ЦК КП(б)У схвалив досвід роботи цієї бригади. Наслідуючи приклад канівських механізаторів, цінну ініціативу підхопили тисячі тракторних бригад ^країни.

В 1946—1950 pp. поліпшився благоустрій міста. Введено в дію водогін, роз­ширено електромережу, відбудовано всі житлові та комунальні будинки, забру­ковано чотири центральні вулиці. За три роки трудящі посадили понад 400 тис. дерев і кущів. У зелені шати одяглися міські сквери, вулиці, під’їзні дороги і яри.

З року в рік зростав добробут трудівників. Відбудовано готель, відкрито нові майстерні для лагодження одягу, взуття і побутових приладів. Розширилася тор­говельна мережа. Медичним обслуговуванням населення займалась лікарня, полі­клініка, рентген-кабінет і протитуберкульозний диспансер. У місті працювали три початкові, семирічна та середня загальноосвітня школи, педагогічне училище, вечірня школа, будинок піонерів, дитячі ясла й дитсадок. Культурні запити канівців задовольняли будинок культури, клуб, районна бібліотека для дорослих і ди­тяча ім. А. Гайдара. Відбудовано й розширено експозицію музею на Тарасо­вій горі.

У день 31-ї річниці Великого Жовтня (1948 р.) на центральній площі міста відкрито пам’ятник В. І. Леніну.

Зусилля районних партійних та радянських органів у роки 5-ї п’ятирічки були спрямовані на краще використання резервів виробництва, на дальше підвищення продуктивності праці. Широко запроваджувалася механізація трудомістких про­цесів. Це дало можливість порівняно з 1940 роком збільшити випуск продукції на 59 проц. В роки семирічки на підприємствах провадилось оновлення основних фондів, розширення виробничих площ, спеціалізація і нарощення потужностей. На місці деревообробного комбінату виросли заводи побутових виробів і переробки деревини. 1957 року завершено будівництво харчокомбінату. 1963 року споруджено новий маслосирзавод, який щоденно переробляв 50 т молока.

При об’єднанні «Сільгосптехніки» збудовано нові майстерні. Введено в дію новий хлібозавод, міжрайонну коконосушильну базу, інкубаторну станцію. 1961 року до Корсунь-Шевченківської електромережі підключено міську електромережу, завдяки чому вдвоє зросло постачання міста електроенергією.

Новий етап у розвитку Канева почався 1964 року, коли розгорнулося будів­ництво Канівської ГЕС, що її споруджує орденоносний колектив «Дніпробуду».

Споруджують гідроелектростанцію трудівники 16 національностей. Тут пра­цюють українці, росіяни, білоруси, грузини, молдавани, чуваші. Від початку будівництва вийнято і переміщено 64 млн. куб. м. грунту та вкладено в основу споруди електростанції 530 тис. куб. м. монолітного залізобетону. РРФСР постачає будові лісоматеріали, металоконструкції, Білорусія — шифер, паклю, ізоляційні матеріали, Вірменія — мармур, Грузія — світильники тощо. Серед будівників Канівської ГЕС є 39 бригад та екіпажів, де працюють 720 ударників комуністичної праці. Перед у змаганні ведуть бригади, керовані кавалерами ордена Леніна Г. Ф. Вівтанником, Б. О. Дрогобицьким, Р. І. Антонюком, які щомісяця виконують план на 130—150 проц. Директивами XXIV з’їзду КПРС на дев’яту п’ятирічку передбачено повне завершення будівництва Канівської гідроелектростанції.

Велику роботу щодо попередження ерозії ґрунтів проводить створена 1958 року Канівська гідролісомеліоративна станція. Через 10 років після ЇЇ засну­вання відбувся Всеєвропейський з’їзд учених по боротьбі з ерозією грунтів, а роком раніше тут же проходив аналогічний всесоюзний з’їзд. Колектив станції захистив від ерозії понад 10 300 га орних земель, спорудив понад 250 км водозатримуючих і водовідвідних каналів. Серед її передовиків ланкові М. В. Драченко, В. Т. Козін, М. П. Малюк, які добилися майже повного приживання саджанців на своїх ділянках. Комуніст-бульдозерист О. П. Чабан за роки 8-ї п’ятирічки виорав понад 7100 га, підготував близько 400 га грунту для посадки лісу, засадив 230 га лісними куль­турами, нагорнув 17 296 погонних метрів водозатримуючих і водовідвідних валів. За успіхи, досягнуті в розробленні й виконанні заходів щодо захисту грунтів від ерозії, а також у виконанні п’ятирічного плану розвитку лісогосподарського вироб­ництва Канівську ГЛМС у 1971 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

У зв’язку з будівництвом гідроелектростанції та ростом промисловості виникла потреба в укрупненні та спеціалізації артілей. 1970 року об’єднаний кол­госп «Заповіт Леніна» мав 4885 га угідь, з них 3014 — орної землі. 1971 року трудівники цього господарства зібрали врожай зернових по 26,5 цнт з 1 га, в т. ч. озимої пшениці по 32,1 цнт. Господарство має птахоферму на 50 тис. курей-несучок.

Напередодні XXI з’їзду КПРС на підприємствах міста розгорнувся рух за комуністичну працю. Заспівувачем цього руху виступив колектив маслозаводу, а учасниками його стали й інші підприємства. Трудівники заводу побутових виробів і харчокомбінату з 1967 року розгорнули змагання за випуск продукції під девізом «Канівське — значить відмінне». Райком партії та первинні партійні організації постійно підтримували і скеровували рух за комуністичну працю. Завдяки цьому досвід ударників та колективів комуністичної праці став надбанням багатьох. Уже в 1969 році в Каневі не було жодного підприємства й установи, які б не мали колек­тивів, бригад або ударників комуністичної праці. Цей рух шириться і міцніє.

Великими трудовими успіхами зустріли канівці 50-річчя Великого Жовтня та ленінський ювілейний рік. ЗО листопада 1970 року вони рапортували про вико­нання восьмого п’ятирічного плану.

За післявоєнні роки Канів невпізнанно змінився, набрав рис соціалістичного міста. Його забудова здійснюється за генеральним планом. Лише у 1966—1970 pp. південно-західну околицю міста прикрасили 1240 добротних будинків. На вулицях ім. Леніна, Шевченка, Кошового виросли два зразково впорядковані житлові масиви гідробудівників, забудовані п’яти- і дев’ятиповерховими будинками. У 1971 році житлова площа комунальних квартир становила 48 206 кв. м. Споруджено нові будинки райкому партії і адміністративний, районного вузла зв’язку, готель «Дніпро», господарські будівлі заводу побутових виробів, маслозаводу. побут­і харчокомбінатів, автопідприємства, відділення «Сільгосптехніки».

З’явилися три типові приміщення середніх шкіл, три дошкільні комбінати, будинок культури, широкоформатний кінотеатр, поліклініка, аптека, два нові універмаги, 12 їдалень та ресторанів, 19 магазинів. Нові вулиці та центральні магістралі площею 28 тис. кв. м одягнені в бетон і асфальт. Улюбленим місцем від­починку трудящих став канівський парк. Великі зміни сталися і в побутовому обслуговуванні населення. У місті діють три побуткомбінати та ательє мод. Вулицями регулярно курсують автобуси. Населення обслуговують 36 магазинів і 42 кіоски.

У Каневі невпинно поліпшується медичне обслуговування трудящих. Тут є поліклініка, оснащена сучасною апаратурою та устаткуванням, лікарня на 275 ліжок, рентгенкабінет, протитубдиспансер на 50 ліжок, три фельдшерські пункти, зубопротезна лабораторія і санітарно-епідеміологічна станція. Профілак­тикою і лікуванням займаються 78 лікарів та 176 спеціалістів з середньою медичною освітою. Великий авторитет серед населення здобула заслужений лікар Українсь­кої РСР Н. в. Кузнецова, нагороджена орденом Жовтневої революції. У 1971 році діяли чотири дошкільні заклади, що охопили 1200 дітей.

Партійні та радянські органи велику.увагу приділяють розвиткові загальної і професійної освіти. Місто має 4 середніх, восьмирічну і дитячу музичну школи, середню школу робітничої молоді (навчається в них понад 3500 учнів). Важливу роботу серед дітей провадить будинок піонерів, станція юних техніків і дитячо- юнацька спортивна школа. Працює культосвітнє училище, в якому на стаціонарному та заочному відділеннях навчається 580 учнів; 200 юнаків і дівчат набувають спе­ціальності будівельника широкого профілю в професійно-технічному училищі. Вихованням і навчанням дітей займаються 286 учителів. Висококваліфікованими майстрами педагогічної праці зарекомендували себе заслужена учителька школи УРСР У. Г. Пилипенко та нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора вчителька О. А. Боровик.

На околиці міста розташоване навчально-дослідне господарство Київського ордена Леніна державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Культурно-освітнім центром Канева є будинок культури. Крім нього, тут діють три клуби і 5 кінозалів. При будинку культури працюють гуртки художньої само­діяльності — вокальний, драматичний, танцювальний і циркова студія. Особли­вий успіх серед глядачів здобули драматичний колектив та хорова капела. У 1967 році капела стала лауреатом Всесоюзного фестивалю самодіяльного мистецтва. Тоді ж за високу мистецьку майстерність драматичному колективу присвоєне звання самодіяльного народного музично-драматичного театру, у 1968 році звання само­діяльної народної хорової капели удостоєний хор районного будинку культури.

Канів має широку мережу бібліотек. Тут діють 5 бібліотек загального користу­вання, в т. ч. 2 районні, 2 міські для дорослих і дитяча. їх книжковий фонд переви­щує 106 тис. томів, ним користується близько десяти тисяч читачів. 1971 року жителі міста на кожну тисячу населення передплачували по 1427 газет і журналів.

У 1961 році за рішенням Всесвітньої Ради Миру 100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка відзначали на всіх континентах нашої планети. На могилі Кобзаря у травні відбувся людний мітинг, на якому виступив Голова Ради Міністрів УРСР В. В. Щербицький. А 1964 року трудящі всього світу вшановували 150-річчя від дня народження поета-революціонера. 31 травня на Тарасовій горі відбувся ба­гатотисячний мітинг. На ньому виступив Голова Ради Міністрів УРСР І. П. Ка­занець. На мітингу були присутні керівники партії та уряду Радянської Украї­ни, учасники міжнародного форуму діячів науки і культури —посланці 43 країн світу, представники братніх республік Радянського Союзу та всіх областей УРСР. Учасники свята поклали на могилу 150 вінків та посадили на Тарасовій горі 150 пам’ятних дубків. Того ж дня відбувся урочистий мітинг будівників Канівської ГЕС, у якому взяли участь член Політбюро ЦК КПРС, Перший секретар ЦК КП Укра­їни П. Ю. Шелест та Голова Президії Верховної Ради УРСР Д. С. Коротченко. Про цю пам’ятну подію на бронзовій плиті, вмонтованій у сірий граніт, викарбувано: «31.V.1964 р. на ознаменування 150-річчя від дня народження Т. Шевченка закладено перший кубометр бетону на будівництві Канівської ГЕС».

У ювілейні роки значно збагатився експонатами музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка». У десяти просторих залах розміщено понад три тисячі експонатів. Серед них дарунки полум’яних сердець, талановитих людей багатьох країн світу. За 110 років, що минули від часу поховання великого Кобзаря, на Тарасовій мо­гилі побувало понад 6,5 млн. відвідувачів з Радянського Союзу та представники 104 держав світу. «Ім’я твоє, Тарасе, житиме і сповнюватиме серця нашого народу, поки ревучий Дніпро котитиме свої хвилі в море і житиме наш край»,— так записали в книзі музею таджицькі письменники. Французький письменник П’єр Гамарра, відвідавши Тарасову могилу, занотував у цій же книзі: «Шевченко належить цій землі, але він належить усім людям, гідним цього імені, прославленого ним самим і його народом».

З усіх континентів світу пролягають до Канева, на Тарасову гору, шляхи. Щороку могилу і музей безсмертного Кобзаря обслуговує туристська база ВЦРПС на 180 місць (у літній час їх 300) та обласна дитяча екскурсійно-турис^гіська база на 150 туристів. Для тих, хто приїжджає в короткочасну екскурсію, є спеціальне бюро обслуговування, туристський клуб і станція прокату з усім необхідним туристським спорядженням. Великі роботи проведено щодо бла­гоустрою Тарасової гори. Серед мальовничої зелені поблизу дорогої усім могили споруджено красивий і зручний готель із залізобетону, скла, пластики та інших сучасних будівельних матеріалів.

У місті виходить районна газета «Дніпрова зір­ка», яка має тираж понад 10 000 примірників. Її по­заштатний відділ систематично випускає цікаву і змістовну сторінку «Кохаймо рідну природу». Про­тягом 1966—1970 pp. «Дніпрова зірка» за найкраще- висвітлення питань охорони природи займала на Україні перше місце серед усіх районних газет і нагороджувалась Почесною грамотою президії Ук­раїнського товариства охорони природи. У 1971 році за плідну роботу по комуністичному вихованню трудящих, мобілізацію їх на виконання завдань господарського і культурного будівництва газету нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

За радянського часу в місті народилися нові свята, традиції, обряди. Доброю традицією стало урочисте вручення юнакам і дівчатам комсомольських квитків коло могили письменника воїна А.П. Гайдара, прийом у піонери біля пам’ятника В.І. Леніну, вручення перших паспортів біля па­м’ятника борцям за Радянську владу.

Щороку в Каневі і районі широко відзначають Шевченківські дні. Працівники музею Т. Г. Шевченка, лектори товариства «Знання», колективи художньої самодіяль­ності будинку культури у місті та в селах проводять Шевченківські вечори. Кожного року в день поховання Великого Кобзаря в Каневі на Тарасову гору приїздять робітники, колгоспники, студенти, письменники, художники, співаки й артисти

з  усієї України. Біля могили геніального поета з вуст приїжджих і канівців звучать Шевченкові вірші, пісні про щасливе радянське життя.

Масового розвитку набули в місті фізкультура і спорт. На підприємствах та в організаціях діють 23 фізкультурні колективи. У їх користуванні 2 стадіони, десятки спортивних майданчиків, 5 спортзалів, де працюють різні спортивні секції, фізкультурою і спортом постійно займається понад 4 тис. чоловік.

Партійна організація міста йде в авангарді боротьби за здійснення накреслень партії та уряду. В її лавах налічується 1590 комуністів, об’єднаних у 40 первинних партійних організаціях.

Активним помічником комуністів є 27 комсомольських організацій, які об’єд­нують 2307 юнаків і дівчат. Комсомольці змагаються за звання кращого виробнич­ника, виступають ініціаторами суботників озеленення міста. Комсомольсько-моло­діжні бригади щороку виїжджають працювати на цілинні землі, на спорудження важливих виробничих об’єктів країни.

Цінні починання комсомольців Дніпробуду. 1971 року вони виступили ініціа­торами двомісячника збирання металобрухту на першу турбіну Канівської ГЕС. Дніпробудівські комсомольці організували змагання між молодіжними колекти­вами за право взяти участь у перекритті русла Дніпра та за право на монтаж пер­шого агрегату гідроелектростанції.

Заслужений авторитети повагу серед населення здобула міська Рада депутатів трудящих. Обрана 13 червня 1971 року, Рада 13-го скликання має в своєму складі 74 депутати, серед яких — 47 робітників промисловості, будівництва і транспорту, колгоспників, ударників комуністичної праці. Вона проводить велику роботу серед населення. Депутати з активом міськради глибоко вникають у питання промислового і сільськогосподарського виробництва, в роботу торговельних підприємств, ліку­вальних та культурно-освітніх закладів. Рада має 9 постійних комісій, в роботі яких, крім депутатів, беруть діяльну участь 168 активістів. Добре працюють вуличні комітети, які організовують мешканців на впорядкування й озеленення вулиць, майданів, садиб.

У своїй щоденній діяльності партійна організація та Рада депутатів трудящих міста спираються на профспілки. На підприємствах та в установах працюють вироб­ничі наради, побутові сектори.

Значну роботу провадять і добровільні організації. У місті є 18 первинних організацій товариства «Знання». 3419 чоловік є членами товариства охорони при­роди, 6 тис. членів налічує міська організація товариства охорони пам’ятників історії та культури. Тут активно діють народні контролери, добровільна народна дружина, жіноча рада, товариські суди.

Культурно-виховну діяльність серед жителів проводять громадські універси­тети торгівлі, сільськогосподарських, медичних і педагогічних знань. Кожен з них має по 3—5 факультетів (на 1971 рік було 936 слухачів).

У меморіальному парку Канева споруджено пам’ятники похованим тут росій­ському режисеру та актору О. П. Ленському і відомому радянському письменнику А.П. Гайдару. В колишньому Успенському соборі, збудованому 1144 року, міститься музей декоративно-ужиткового мистецтва. Гордість і слава Канева — його знатні передові люди виробництва, науки і культури. В місті виросли О. Г. Бузницький — Герой Соціалістичної Праці, голова відомого на Україні Миронівського колгоспу імені Жданова; доктор медичних наук М. С. Заноздра, український радянський учений в галузі зоогігієни А. К. Скороходько (1883—1954), український філолог і педагог М. О. Андрієвський (1842—1887), відомий педагог, історик і публіцист О. О. Андрієвський (1845—1902), літературознавець і письменник Κ. І. Арабажин (1866—1929). У Каневі народилась народна артистка СРСР, лауреат Державної премії О. Я. Кусенко, письменники Г. О. Гриненко, В. М. Лагоза.

Прекрасне радянське сьогодення Канева, ще кращим буде його майбутнє. За планом 9-ї п’ятирічки стане до ладу Канівська ГЕС, споруджуватимуться новий електромеханічний завод, маслосирозавод, річковий та автомобільний вокзали, ринок, готель, два дитячі комбінати, їдальня, продовольчі і промтоварні магазини, а також лікарня, культурно-освітнє і професійно-технічне училища, будинок куль­тури. Місто матиме природний газ. Зросте житловий фонд, невпізнанно зміниться архітектурне обличчя вулиць. Давня і нова частини Канева зіллються в єдине і красиве місто-парк.

Великий Шевченко понад сто років тому, «минаючи убогі села наддніпрянські, невеселі», мріяв про вільне і щасливе життя своїх нащадків. Воно прийшло, те життя, і саме так живуть тепер канівці. В єдиному строю з усім радянським народом вони активно бо­рються за здійснення величних планів побу­дови комуністичного суспільства. Завдяки їх невтомній праці росте, розвивається, красивішає соціалістичне місто над Дніп­ром.

І.І. Сорокопуд

Із видання «Історія міст і сіл Української РСР», том 24 – «Черкаська область»

Інститут Історії Академії Наук УРСР, Київ, 1972

Паспорт міста Канева. Офіційні дані на 1 січня 2015 року

( за даними офіційного сайту міста )

Схематична карта міста

 

Символіка

Герб міста Канева

Герб Канева — офіційний символ міста Канева затверджений 7 грудня 1999 року рішенням № 138 XIII сесії міської ради XXIII скликання.

У лазуровому полі на срібному пагорбі давньоруський ратник XII століття, у срібному обладунку, червоній накидці, чоботах і рукавицях, із мечем у червоних піхвах та червоним щитом, тримає правицею бойову сокиру з довгим держаком. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежами.

Повний Герб міста Канева

затверджений Канівською міською радою 05.06.2014 № 16 – 41 з метою відродження самобутності міста, його вікової культурної спадщини, виховання у населення почуття патріотизму. Додатково зображені синя корогва обтяжена ангелом із

золотим німбом над головою;

синя стрічка з написом срібними

буквами в її центрі «КАНІВ»; щитотримачі: справа – похилого віку

чернець, зліва –козак тримає в опущеній лівій руці золоту кобзу.

Прапор міста

Синій колір є ознакою вірності, чесності, шляхетності і лицарських чеснот: смуги цієї барви символізують річку Дніпро, на якій розташоване місто. Білий колір фону в геральдиці символізує цноту, чистоту, бездоганність та непорочність. Жовтий колір символізує багаті родючі землі.

 

Загальні відомості про місто

Дата утворення міста - 1078 рік.

Площа - 17,42 кв. км.

Відстань від міста Канева до міста Черкаси автошляхом 80км., до міста Києва автошляхом 155км.

З заходу Канів межує з землями Литвинецької сільради, з півдня -з Яблунівською сільрадою, з північної сторони примикає територія ГЕС, з південно –східного боку- з Канівським природним заповідником, який безпосередньо примикає до території Шевченківського національного заповідника.

Географічні дані

Місто Канів розташоване на півночі Черкаської області у лісостеповій зоні України у південно-західній частині Російської рівнини і розділений руслом Дніпра на дві частини. Перевищення місцевості над урізом Дніпра на правобережній частині 120-135м. Лівобережна частина міста розташована на території заплави з абсолютними відмітками 80,0-88,0м.

Поверхневі води представлені р. Дніпро, струмками р.Дунаєць, Сухий потік , Меланчин потік   та оз. Лимарка, що поєднане з дренажним каналом.

Кордони

Межує: з півдня -з Яблунівською сільрадою; на заході -з землями Литвинецької сільради; на півночі примикає територія ГЕС; з південно –східного боку - з Канівським природним заповідником, який безпосередньо примикає до території Шевченківського національного заповідника.

 

Чисельність населення на 01.01.2015	25,3 тис.чол. 2% від населення області
у тому числі:
сільське	0 тис.осіб
міське	25,3 тис.осіб

Коротка історична довідка

Місто Канів Черкаської області входить до списку історичних міст України. Дата заснування міста - 1078 рік. День міста – третя неділя вересня. З 15.04.1977 року - місто обласного значення.

Минуле Канева сягає пізнього палеоліту. На межі нової ери в Каневі існувало найбільше в Україні городище зарубинецької культури в районі сучасної Пилипенкової гори. В ХІ-ХІІ ст. літописний Канів виступає стратегічним центром Київської Русі, захищаючи південно-східні кордони держави. У 1144 p. Київський князь Всеволод Ольгович будує в місті церкву Св.Юрія - сучасний Успенський собор.

Під протекторатом Польщі у 1600 р. на Канів розповсюджується Магдебурзьке право. З волі гетьмана Михайла Дорошенка у 1626 році Канів стає фактично першою столицею української козацько-гетьманської автономії. По заповіту в Каневі поховано гетьмана Івана Підкову. В Канівському монастирі знайшли свій останній притулок гетьмани Яків Шах, Самійло Кішка, Яків Остряниця.

У 1793 році Канів входить до Київського намісництва, через 3 роки він стає уїзним містом. У 1837 році було відкрито магістрат та міську думу, а в 1852 році було затверджено герб.

22 травня 1861р. у Каневі відбулося перепоховання Пророка української нації Тараса Шевченка. Особливе місце в житті Канева займає Шевченківський національний заповідник, який піднімає статус міста до рівня міжнародного визначення.

У місті поховані письменник А. Гайдар та режисер і актор О.Ленський.

1960-ті роки: в Дніпровському каскаді гідроелектростанцій розпочинається будівництво Канівської ГЕС, відкрито електромеханічний завод «Магніт».

1970-ті роки: завершено будівництво Канівської ГЕС; збудовано 3-х поверховий лікувальний корпус Центральної районної лікарні.

1980-ті роки: видатна пам’ятка архітектури та історії XII сторіччя, Успенський собор, був переданий релігійній громаді міста.

1990-ті роки: рішенням сесії Канівської міської ради затверджена символіка Канева – герб та прапор міста. Встановлено пам’ятний знак на місці поховання загиблих під час голодомору 1932-1933 років. Відкрито Клуб - музей ветеранів війни і праці.

Третє тисячоліття : встановлено пам’ятник козацькому гетьману Івану Підкові, пам’ятний знак «Чорнобиль – наш біль довічний», відкрито сквер та пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам. У Каневі пройшов Всеукраїнський скульптурний симпозіум у камені «Шевченкова алея», було встановлено 30 скульптур. Відкрито пам’ятники святому Макарію, Пресвятій Богородиці біля Успенського собору. Відкрито туристичний комплекс «Авто-Ріка». Відбулося перейменування площі Комсомолу на площу Тараса Шевченка, вулиці Леніна – на вулицю Героїв Небесної сотні. У 2014 році на площі Соборній відкрито пам’ятний знак Героям Небесної сотні.

Природні ресурси (корисні копалини)

Основний тип ґрунтів опідзолені середньо і сильнозмиті, менше чорноземи малогумусні . У долині Дніпра розвинуті дерново-слабоопідзолені грунти. В геологічній будові приймають участь кристалічні породи докембрійського фундаменту і відклади осадового чохла. Кристалічний фундамент (граніти, габро, магматити) прикритий корою вивітрювання у виді первинних коалінів. На території міста розміщено родовища суглинків та піску.

Заповідники

Шевченківський національний заповідник

Шевченківський національний заповідник в місті Каневі – створений відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР  №287 від 21.11.1989 р. на базі існуючого Канівського державного музею-заповідника Т.Г.Шевченка з метою дбайливого збереження шевченківських меморіальних місць і навколишнього природного середовища в м.Каневі.  До складу Заповідника входять пам’ятки (об’єкти)  культурної спадщини українського народу, що становлять значну історичну і культурну цінність та органічно пов’язані з Шевченковою могилою в один меморіальний комплекс.

Заповідник об’єднує території історико-культурного та природно-заповідного фонду загальною площею 45 га. На його території знаходяться  пам’ятки археології, архітектури, історії, мистецтва та природи. Комплекс Шевченківського національного заповідника розташований на Чернечій горі (Тарасовій) горі, неподалік від Дніпра, в районі всесвітньо відомих Канівських дислокацій, які є не лише геологічною пам’яткою, а й пам’яткою природи. Документи підтверджують існування тут в 11 ст.  стародавнього Свято-Успенського Канівського монастиря,  в якому знайшли вічний спочинок українські гетьмани І.Підкова, Я.Шах, С.Кішка.  1701-03  тут  зведено дерев’яну козацьку церкву Покрова Пресвятої Богородиці. Історія  Тарасової гори починається після поховання на ній Шевченка  з 22 травня 1861. Музейна збірка налічує понад 35 тис. одиниць збереження. Початок формування її пов’язаний із створенням у 1884 році першого народного музею Т.Шевченка біля його могили „Тарасової світлиці”. Шевченківський національний заповідник в м. Каневі проводить велику культурно-просвітницьку роботу серед чисельних відвідувачів не лише з України, а й з багатьох країн світу, знайомить з життєвим і творчим шляхом поета і художника, з українською культурою, історією становлення української державності, поборником якої  був Тарас Шевченко.

Канівський природний заповідник

Природний заповідник, площею 2027 гектарів розташований неподалік Канева, на правому березі та заплавних островах річки Дніпра. Є науковим підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, базою практики студентів. 

Засновано у 1923 р. з ініціативи дослідника Канівських геологічних дислокацій В.В.Різниченка як Державний лісостеповий заповідник імені Т.Г. Шевченка. У 1933 р. його об`єднано з Державним заповідником "Конча-Заспа", внаслідок чого виник Середньодніпровський заповідник (у 1934 р. "Кончу-Заспу" вилучено з його складу). У 1939 р. заповідник був переданий Київському державному університету імені Т.Г. Шевченка як база навчальної практики і одержав назву Канівський біогеографічний заповідник; з 1 січня 1952 р. - Учбово-лісове господарство університету. Відновлено як Канівський державний заповідник у 1968 р. 

Заповідник об`єднує три різні за природними особливостями частини: надзаплавну "нагірну" - вкриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра - всесвітньовідомі Канівські геологічні дислокації: два заплавні острови на Дніпрі - Круглик і Шелестів; Зміїні острови у Канівському водосховищі. 

Заповідник має важливе значення для охорони типових та унікальних екосистем Середнього Придніпров`я України в межах Лісостепу. Функціонує Музей природи з відділами: історії заповідника, ботанічним, зоологічним, дендрологічним, палеонтологічним, археологічним, а також меморіальними кімнатами М.Ф. Біляшівського. 

Структура земельного фонду

Територія, усього	1742,0 га
у тому числі сільськогосподарські угіддя	456,3 га
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом	245,5 га
Забудовані землі	873,2 га
Землі водного фонду	167,0 га

 

Питома вага міста в економіці області
Продукція промисловості	3,9 %

Промисловість

Кількість підприємств, що знаходяться на самостійному балансі - 9 один.
Галузева структура промисловості по видах економічної діяльності	Питома вага, %
Промисловість	100,0
Добувна промисловість	-
у тому числі	-
видобування енергетичних матеріалів	-
видобування неенергетичних матеріалів	-
Обробна промисловість	18,2
у тому числі
харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів	18,2
Легка промисловість	0
у тому числі	0
текстильна промисловість та пошиття одягу	0
виробництво шкіри та шкіряного взуття	0
Виробництво деревини та виробів з деревини	-
Целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість та видавнича справа	9,1
Хімічна та нафтохімічна промисловість	9,1
у тому числі	-
хімічне виробництво	9,1
виробництво гумових та пластмасових виробів	-
Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів та скловиробів)	0
Металургія та оброблення металу	18,2
Машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування	18,2
у тому числі
виробництво машин і устаткування	9,1
виробництво електричного та електронного устаткування	9,1
виробництво транспортного устаткування	-
Виробництво та розподілення електроенергії, газу	18,2
Інші галузі	9,0

Фінансові та кредитні установи

Назва	Статутний капітал	Кількість філій	Кількість працюючих
Канівське відділення Черкаської обласної дирекції АТ “Райффайзен банк Аваль”	-	філія	12
Канівське відділення Черкаського головного регіонального управління ПАТ КБ “Приватбанк”	-	філія	6
ПАТ Державний Ощадбанк України   ТВБВ№10023/0165 філії Черкаського обласного управління АТ “Ощадбанк ” м.Черкас	-	філія	44
Канівське відділення ПАТ“Укрсоцбанк”	-	філія	4
Канівське відділення ПАТ “Банк Національний кредит”	-	філія	9
Канівське відділення ПАТ банк “Київська Русь	-	філія	5

Виконання бюджетів

Доходи місцевих бюджетів на 1 особу	2451,3 грн.
Податкові надходження на 1 особу	1118,9 грн.

Іноземні інвестиції

Обсяг на одну особу – 0,5 дол. США.

Зовнішньоекономічна діяльність

Темп приросту експорту	-47,3 %
Обсяг експорту на одну особу	704,5 дол.США
Сальдо зовнішньої торгівлі товарами	18538 тис. дол.США

Автомобільний транспорт

Підприємства, що виконують пасажирські перевезення	3 одиниць
Підприємства, що виконують вантажні перевезення	1 одиниць
Автомобільні дороги	30,45 км.
у тому числі
загальнодержавного значення	6 км.
республіканського значення	- км.
місцевого значення	24,45 км.

Зв’язок загального користування

Телефонний зв’язок
у містах	8210 апаратів
Міські телефонні станції	1 одиниць
Сільські телефонні станції	0 одиниць
Кількість основних телефонів на 100 жителів	32,5 одиниць
Вишки мобільного зв’язку	5 одиниць

 

Поштові заклади

2   одиниць

Споживчий ринок

Підприємства торгівлі	258 одиниць
у тому числі магазини	207 одиниць
Підприємства ресторанного господарства	41 одиниць
Зареєстровані ринки	2 одиниць
Обсяг роздрібного товарообороту на одну особу (у середньому за рік)	5243,7 грн.

Мале підприємництво

Кількість малих підприємств	133 одиниць
Середньооблікова чисельність працюючих на малих підприємствах	728 чол.
Обсяг реалізованої продукції (робіт і послуг) малими підприємствами	97042,4тис. грн.
Питома вага виробленої продукції (робіт і послуг) малими підприємствами від загального обсягу виробленої продукції (робіт, послуг) області	0,2 %
Питома вага надходжень від підприємств малого бізнесу до міського бюджету	63,3 %
Кількість зареєстрованих підприємців, фізичних осіб	100 одиниць

Соціальний захист

Чисельність пенсіонерів	9880 чол.
у тому числі:
за віком	7500 чол.
по інвалідності, регресники	2204 чол.
за вислугою років	108 чол.
які отримують соціальні пенсії	68 чол.

Виплата пенсій, соціальної допомоги

Місячний фонд

17,7 млн. грн.

Заробітна плата

Середньомісячна зарплата	2947 грн.
Місячний фонд оплати праці	15292 тис.грн.

Заборгованість заробітної плати 01.01.2015

Всього	0 тис.грн.
у тому числі:	0
в промисловості	0 тис.грн.
в бюджетній сфері	0-
у тому числі:	0
в організаціях, що фінансуються з державного бюджету	0грн.
в організаціях, що фінансуються з місцевого бюджету	0грн.

Трудові ресурси

Всього	15,6 тис.чол.
у тому числі:
працездатне населення у працездатному віці	15,6 тис. чол.
особи старшого віку, зайняті в економіці	тис. чол.
підлітки, зайняті в економіці	0
Зайнято в усіх сферах економічної діяльності, усього	10,2 тис. чол.
у тому числі:
в промисловості	2,8 тис. чол.
в сільському господарстві	0 тис. чол.
в державному управлінні	0,5 тис. чол.
в інших галузях	6,9 тис. чол.

Демографічні дані

Народилось	232 чол.
Померло	338 чол.
Щільність населення на 1 кв. км.	1452чол.

Стан ринку праці

Рівень зайнятості	65,4%
Рівень безробіття	3,5%

* у відношенні до працездатного населення працездатного віку

Гуманітарна сфера

Освіта

Вищі навчальні заклади IV-рівня акредитації, ІІІ-рівня акредитації	2
Чисельність студентів	222
Чисельність викладачів	57
Вищі навчальні заклади ІІ-рівня акредитації, І-рівня акредитації	2
Чисельність студентів	586
Чисельність викладачів	155
Професійно-технічні навчальні заклади	1 одиниць
Чисельність учнів	570 чол.
Чисельність викладачів	50 чол.
Денні загальноосвітні навчальні заклади	6одиниць
Чисельність учнів	2175 чол.
Чисельність вчителів	182чол.
Навчально-виховні заклади (інтернати)	1
Чисельність учнів	174
Чисельність вчителів	36
Постійні дошкільні заклади	8 одиниць
Чисельність дітей	1238 чол.
Кількість персоналу	99 чол.
Дитячі позашкільні установи (будинки творчості дітей та юнацтва, школярів, клуби юних техніків, екологів, авіа-автолюбителів, інші)	3 одиниць
Чисельність дітей	1208 чол.
Шкільні бібліотеки	6 одиниць
Книжкові магазини	1

Охорона здоров’я

Лікувальні заклади, поліклініки, амбулаторії, профілакторії - всього	одиниць
Кількість ліжок	206
Кількість лікарів	102
Кількість середнього медичного персоналу	268
Забезпеченість лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення	82,4
Планова ємність амбулаторно-поліклінічних закладів	580
Планова ємність амбулаторно-поліклінічних закладів у розрахунку на 10 тис. населення	232
Забезпеченість лікарями на 10 тис. населення	40,8 посад
Аптеки	11 одиниць

Культура

Назва	Одиниць	Кількість працюючих (чол.)
Кінозали	-	-
Бібліотеки	3	13
Заклади культури клубного типу	-	-
Музеї (включаючи філіали)	7	126
Будинки культури	2	29
Центри дозвілля	-	-
Клуби за інтересами	-	-
Дитячі музичні школи	-	-
Дитячі школи мистецтв	1	44
Дитячі художні школи	-	-

Перелік найвизначніших пам’яток

Найвизначніші пам’ятки	Одиниць	Кількість обслуговуючого персоналу (чол.)
Історії	41	11
Архітектури	5	11
Культури	-	-
Природи	5	20
Археології	7	-
Монументальні	1	44

Видатні історичні постаті району

Назва галузі	Прізвище, ініціали	Посада, професія, фах
Економіки	Модебадзе Нодар Григорович (1930-2006)	Начальник Канівського Будівельно-монтажного управління «Дніпробуд» (1989 р.); нагороджений орденом “Знак Пошани» (1963 р.) та орденом Трудового Червоного Прапора (1977 р.); у 1980 р. отримав звання Заслуженого будівельника УРСР; за заслуги в розвитку енергетики і електрифікації країни у 1990 р. отримав звання «Почесний енергетик СРСР»; у 2000 р. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Канева».
	Аршинов Анатолій Васильович (1930 р. н.)	На Канівському електро-механічному заводі «Магніт» очолював Раду наставників, обирався делегатом на ХV з’їзд профспілок СРСР, був членом Центрального Комітету профспілок радіо-електронної промисловості СРСР. У 1961 році А.В.Аршинова нагороджено орденом «Трудового Червоного прапора», у 1971 році йому присвоєно звання «Героя Соціалістичної Праці» та нагороджено орденом «Леніна».
	Нікулін Серафим Микитович (1923-2005)	Прораб Канівського будівельного управління «Дніпробуд» (1979-1988 рр.); депутат Канівської міської ради восьми скликань, делегат з’їздів КПРС та КП УРСР, член президії Черкаської обласної ради ветеранів війни і праці; у 1957 р. йому присвоєно звання «Героя Соціалістичної Праці»; нагороджений орденами «Леніна», «Жовтневої Революції», Золотою медаллю «Серп і молот».
	Синенко Іван Васильович (1941-2013)	Заступник директора Філії «Канівська ГЕС» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»; довголітній генеральний директор Канівської ГЕС; почесний працівник «Укргідроенерго», «Почесний енергетик України», «Заслужений енергетик України», нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня»; голова правління організації роботодавців м. Канева, визначений кращим роботодавцем Черкаської області у 2001-2004 та 2007 роках.
Історії	Іщенко Михайло Єфремович (1933 р. н.)	Завідувач головного лікаря з медичної частини Канівської районної лікарні (1965 р.); член Правління національної спілки краєзнавців України (1989-2012); нагороджений Золотою медаллю Пирогова за встановлення тисяч імен невідомих солдат Великої Вітчизняної війни (1983 р.); Заслужений працівник культури України (1985 р.); перший лауреат премій імені Олекси Кобця (Варавви) та Олекси Гірника у 1990-х роках; Почесний громадянин міста Канева (2014 р.).
Культури	Кусенко Ольга Яківна (1919-1997)	З 1973 по 1987 рік була Головою Правління Президії Українського театрального товариства. Була Депутатом Верховної Ради Української РСР 6-8-го скликань (1963–1975 роки). Народна артистка УРСР (1962 р.), народна артистка СРСР (1967 р.)
	Данилов Яків Михайлович (1920-1998)	Директор Канівського державного музею-заповідника «Могила Т.Г. Шевченка» (1951-1981 рр.); Заслужений працівник культури УРСР» (1978 р.), «Заслужений діяч мистецтв і культури Польської Народної Республіки» (1975 р.).
	Толок Віталій Павлович (1930 р. н.)	Режисер, народний арттист УРСР (з 1981 р.). Після закінчення 1955 року Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого працював режисером Черкаського (1955-1959 рр.), Ровенського (1959-1960 рр.), Вінницького (1960-1969 рр.) музично-драматичних театрів, з 1969 – головний режисер Житомирського українського музично-драматичного театру ім. І.Кочерги.
	Тарахан-Береза Зінаїда Панасівна (1939 р. н.)	Український літературознавець; кандидат філологічних наук; провідний науковий співробітник Шевченківського національного заповідника; лауреат премії імені Вернадського.
	Тараненко Іван Іванович ( 1965 р. н.)	Український композитор, виконавець, викладач кафедри композиції Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського. Член Національної спілки композиторів України (1994 р.), секретар правління НСКУ (2005 р.). Лауреат Премії ім. Л.Ревуцького (1999 р.); лауреат Всеукраїнського конкурсу імені С.С.Прокоф’єва (Донецьк, 1991 р.)
	Ліховий Ігор Дмитрович (1957 р. н.)	Український музейний діяч, політик, дипломат. Міністр культури та туризму України в уряді Єханурова. Серпень 1989 р. – жовтень 2005 р. – директор Канівського державного музею-заповідника Т.Г.Шевченка, генеральний директор Шевченківського національного заповідника. У 1997 р. отримав звання Заслуженого працівника культури України. Відповідно до Указу Президента України від 5 жовтня 2005 року №1415/2005 був призначений міністром культури і туризму України. З 6 лютого 2007 по квітень 2010 р. був послом України в Республіці Білорусь
	Приходько Людмила Іванівна (1945 р. н.)	Заслужена артистка України (1988 р.), народна артистка України (1993 р.). У Канівській середній школі імені Івана Франка у 1995 р. заснована стипендія її імені для відмінників з гуманітарних предметів. Кавалер Ордена княгині Ольги III ступеня, лауреат літературно-мистецької премії імені Лесі Українки, голова первинної організації Національної спілки театральних діячів України, член ради Спілки жінок України.
	Бонь Іван Григорович (1942-2001)	Керівник народного самодіяльного театру Канівського РБК (1969-1977 рр.); завідувач відділу культури Канівського міськвиконкому (1977-1982 рр.); викладач Канівського училища культури (1969-1999); «Заслужений працівник культури УРСР» (1988 р.), лауреат літературно-мистецької премії імені Олекси Кобця (Варавви) (1998 р.).
	Береза Василь Панасович (1936-2013)	Директор Канівської бібліотеки-музею ім. А.П.Гайдара; голова Товариства охорони пам’яток історії та культури в Каневі (1966-1984 рр.); «Заслужений працівник культури УРСР (1972р.)., «Заслужений діяч мистецтв і культури Польської Народної Республіки» (1975 р.).
	Дробот Іван Федорович (1939 р. н.)	Керівник хору Канівської Центральної районної лікарні; керівник чоловічого хору ветеранів війни і праці (1973-1983 рр.); у 1994 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури».
	Морозова Галина Володимирівна (1962 р. н.)	Художниця, керівник гуртка “Декоративний розпис» у Канівському районному будинку школярів та юнацтва (1994-2003 рр.); нагороджена багатьма грамотами та дипломами, почесними грамотами та відзнаками Черкаської облдержадміністрації серед яких диплом «Жінка – золоті руки» та відзнака «Видатна жінка року» в номінації «Жінка мистецтв».
Науки і освіти	Скороходько Антон Каленикович (1883-1954)	У 1922-29 роках керівник кафедри зоогігієни в Київському Ветеринарно-зоотехнічному Інституті (1924 -26 роки його ректор), пізніше засланий на північ; з 1947 р. – професор Київського Ветеринарного Інституту.
	Баренбаум Йосиф Євсеєвич (1921- 006)	Доктор филологічних наук (1967 р.), професор (1968 р.), академік РАЕН (1992 р.). В 1951-2002 роках – викладач Ленінградського державного інституту культури імені Н. К. Крупської. З 1978 по 1988 роки   – завідувач кафедри загальної бібліографії та книгознавства.
Інші	Махиня Микола Борисович (1912- 1990)	Радянський футболіст, нападник. Заслужений майстер спорту СРСР (1946 р.), заслужений тренер УРСР (1962 р.). З 1932 р. грав нападником у київському «Динамо». У 1940 р. отримує звання майстра спорту СРСР, у 1944 році він граючий тренер і капітан «Динамо», у 1946 році – Заслужений майстер спорту СРСР. Як гравець: чемпіон УРСР 1936 р., володар кубка УРСР 1937, 1938, 1944, 1946, 1947 роки, срібний призер чемпіонату СРСР 1936 р. (весна), бронзовий призер чемпіонату СРСР 1937 р. Як тренер: володар кубка УРСР 1944 р., чемпіон УРСР 1949, 1951 роки, чемпіон Збройних сил СРСР 1950 року.

Релігія

Назви конфесій	Кількість віруючих	Дані про керівництво конфесії, телефон
Парафія Успіння Божої Матері Української православної церкви	Близько 2 тисяч	протоієрей Поштовий Георгій Гаврилович, 3-23-95
Вознесенська парафія Української Православної Церкви	Близько 1 тисячі	Поштовий Георгій Георгійович, 3-23-95
Євангельські християни-баптисти		пастор Гейзе Сергій Анатолійович, 3-53-56
Релігійна громада Адвентистів сьомого дня	100
Іудейська громада „Шолом"	120	голова громади Житницький Борис Майович
Парафія Преображення Господнього Української автокефальної православної церкви	35	голова громади Червонніков Володимир Єлисейович, 0979117296; 0956446080
Незалежна релігійна громада християн віри євангельської "Блага Вість"	16	голова громади Романенко Олександр Петрович
Релігійна громада Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви	166	голова громади Червонніков Володимир Єлисейович, 0979117296; 0956446080
Адвентисти Сьомого Дня	35	пастор Пилипенко Олексій Іванович, 3-22-84
Релігійна громада Свідків Єгови	25
Парафія Святого Тарасія Української Православної Церкви	10
Парафія Святої Покрови Божої Української православної церкви - Київський патріархат	15
Євангельські Християни-Баптисти	28
Релігійна громада незалежної помісної церкви Євангельської віри «Благодать і любов Христа»	9	Цесар Тетяна Григорівна, д. т. 3-52-44
Релігійна громада християн Повного Євангелія   «Скінія Давида»	12

Кількість культових споруд

Церкви	7
Монастирі	-
Костели	-
Мечеті	-
Молитовні домі	5
Синагоги	-
Інші	-

Спортивні об’єкти

Стадіони	1
Спортивні зали	6
Спортивні площадки	2
Фізкультурно-оздоровчі центри	0
Лижні бази	0
Стрільбища, тири	3
Плавальні басейни	0
Тренажерні зали	1
Інші спортивні споруди	8

Суспільно-політичні дані

Органи місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування	Одиниць	Кількість депутатів чол.		Кількість штатних працівників чол.
Міська рада	1	46		2
			Одиниць	Кількість штатних працівників чол.
Виконавчий комітет Каніської міської ради			1	122,5
у тому числі:
управління			4	50
відділи			10	63,5
інспекції			-
інші структури			2	9

 

Назва територіального структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади у місті	Кількість штатних працівників чол.
Канівський міськрайонний центр зайнятості	15
Управління статистики в Канівському районі	8
Управління держземагенства Канівському районі	21
Канівське міськрайонне управління юстиції	4
Канівський райвідділ управління ДСНС України в Черкаській області	39
Канівське відділення Держказначейства України в Черкаській області	24,5
Управління Пенсійного фонду в м. Каневі та Канівському районі	49
Канівське відділення Корсунь – Шевченківської ОДПІ	14
Канівська об’єднання Державна фінансова інспекція Держфінінспекції	7
Канівський МВ УМВС України в Черкаській області	80

 

Назва судового та контролюючого органу влади в місті	Кількість штатних працівників чол.
Канівський міськрайонний суд	36
Канівська міськрайонна прокуратура	16

Дані про діючі при місцевих органах влади громадські дорадчі органи, комітети, спілки, інше

 

Назва	Кількість членів, чол.	Дані про керівника
Громадська рада	21	Корнєєв Олександр Васильович

Політичні партії

Назва	Кількість членів чол.	Дані про керівника
Канівський первинний осередок Народної партії	-	Кобилінський Володимир Якович
Канівський міський осередок Партії духовного, економічного і соціального прогресу	-	Пелих Григорій Васильович
Первинна організація №2 м.Канева Соціалістичної   партії України	-	Мельникова Надія Гаврилівна
Первинна організація №4 м.Канева Соціалістичної   партії України	-	Алєксєєва Ольга Іванівна
Первинна організація №3 м.Канева Соціалістичної   партії України	-	Лисак Олександр Миколайович
Первинна організація №9 м.Канева Соціалістичної   партії України	-	Тригуб Віктор Миколайович
Первинна організація №7 м.Канева Соціалістичної   партії України	-	Куртуков Ігор Іванович
Первинна організація №10 м.Канева Соціалістичної   партії України	-	Гладичева Любов Яківна
Первинна організація №5 м.Канева Соціалістичної   партії України	-	Грущанський Сергій Анатолійович
Первинна партійна організація Народної партії   м.Канів	-	Бабич Леонід Павлович
Первинна організація №8 Соціалістичної партії України	-	Антонов Анатолій Денисович
Канівська міська первинна партійна організація “Народної партії” №1	-	Порожній Микола Миколайович
Канівська міська первинна партійна організація “Народної партії” №2	-	Бебешко Ірина Миколаївна
Канівський первинний осередок Республіканської партії №1	-	Бойко Ганна Никифорівна
Канівський первинний осередок Республіканської партії №2	-	Козаченко Надія Григорівна
Канівський первинний осередок Республіканської партії №3	-	Ковальова Надія Федорівна
Канівський первинний партійний осередок Республіканської партії України	-	Сікан Віктор Васильович
Канівський первинний партійний осередок Республіканської партії України	-	Литвин Світлана Анатоліївна
Канівський первинний партійний осередок Республіканської партії України	-	Ядловська Ганна Олександрівна
Канівський первинний партійний осередок Республіканської партії України	-	Мокро Євгенія Ігорівна
Канівський первинний партійний осередок Республіканської партії України	-	Пінчук Ганна Миколаївна
Друга первинна організація Канівської міської організації політичної партії “Народний Союз Наша Україна”	-	Цибулько Василь Якович
Третя первинна організація Канівської міської організації політичної партії “Народний Союз Наша Україна”	-	Владиченко Дмитро Якович
Четверта первинна організація Канівської міської організації політичної партії “Народний Союз Наша Україна”	-	Водянов Сергій Миколайович
Восьма первинна організація Канівської міської організації політичної партії “Народний Союз Наша Україна”	-	Коваленко Ігор Володимирович
П’ята первинна організація Канівської міської організації політичної партії “Народний Союз Наша Україна”	-	Музиченько Сергій Миколайович
Шоста   первинна організація Канівської міської організації політичної партії “Народний Союз Наша Україна”	-	Савченко Віра Валентинівна
Сьома первинна організація Канівської міської організації політичної партії “Народний Союз Наша Україна”	-	Верхогляд Лідія Іванівна
Дев’ята первинна організація Канівської міської організації політичної партії “Народний Союз Наша Україна”	-	Скляр Анатолій Васильович
Канівський первинний осередок Народної партії	-	Чуйко Дмитро Ігоревич
Перша первинна організація Канівської міської організації політичної партії “Народний Союз Наша Україна”	-	Козуб Григорій Васильович
Четвертий первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Хіміч Олександр Володимирович
П”ятий первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Лазоренко Василь Петрович
Восьмий первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Хоменко Руслан Петрович
Перший первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Скляренко Тетяна Іванівна
Другий   первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Білянський Сергій Васильович
Третій   первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Чміль Тетяна Георгіївна
Шостий   первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Білан Лариса Андріївна
Сьомий первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Прошак   Олександра Вікторівна
Дев’ятий первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Панасенко Зоя Василівна
Десятий первинний осередок Канівської міської організації “Української Народної Партії”	-	Войтецький Юрій Васильович
Канівський первинний осередок Республіканської партії України	-	Федоренко Світлана Валентинівна
Канівський первинний осередок Республіканської партії України	-	Цюкало Михайло Григорович
Канівський первинний осередок Республіканської партії України	-	Костичева Валентина Миколаївна
Канівський первинний осередок Народної Партії	-	Авеян Абов Володайович
Канівська школа №6 первинний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Ходінська Ніна Миколаївна
Канівський школа №3 первинний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Борей Оксана Валеріївна
Канівський «Клуб Івазар» первинний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Голуб Світлана Сергіївна
Канівський МБК первинний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Хоменко Ольга Дмитрівна
Канівський гуртожиток училища культури пер-винний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Гаєць Тетяна Володимирівна
Канівський будинок побуту первинний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Людвенко Катерина Василівна
Канівське училище культури первинний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Кречмер Ніна Володимирівна
Канівське ВПУ-23 первинний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Боровик Наталія Миколаївна
Канівська школа №4 первинний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Слива Валентина Віталівна
Канівська школа №1 первинний осередок політичної партії «Третя сила»	-	Кравцова Ірина Іванівна
Первинна партійна організація №1 Канівської міської партійної організації СПУ	-	Кремер Юрій Євгенович
Первинний осередок Канівської міської організації політичної партії Промисловців підприємців України	-	Чупилка Володимир Павлович
Первинний осередок № 3 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Даценко Ірина Вікторівна
Первинний осередок с.Кононча Канівської районної організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Матвієнко Микола Васильович
Первинний осередок № 5 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Мірошниченко Неля Олегівна
Первинний осередок № 4 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Пєтухова Лариса Леонідівна
Первинний осередок № 6 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Телегатова Олена Анатоліївна
Первинний осередок № 7 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Передерій Анатолій Володимирович
Первинний осередок № 1 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Сліпченко Тетяна Володимирівна
Первинний осередок № 10 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Куча Олена Вікторівна
Первинний осередок № 9 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Сукманова Надія Вікторівна
Первинний осередок № 11 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Петрушина Людмила Миколаївна
Первинний осередок № 2 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Кутова Алла Станіславівна
Первинний осередок № 8 Канівської міської організації Єдиного Центру в Черкаській області	-	Булецька Тетяна Миколаївна
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
Канівська міська партійна організація соціалістичної партії України	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
	-
Канівська міська організація політичної партії “Демократичний союз”	-	Квачан Віктор Гнатович
Канівська міська партійна організація Соціалістичної партії України	-	Жила Андрій Андрійович
Канівська міська організація Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина”	-	Ткаченко Сергій Сергійович
Канівська міська організація Партії зелених України	-	Прогнімак Яків Іванович
Канівська міська організація Комуністичної партії України	-	Лисенко Микола Петрович
Канівська міська організація “Народної партії”	-	Кривинець Володимир Іванович
Канівська міська організація Партії регіонів	-	Коваленко Олексій Володимирович
Канівська міська організація Народно – демократичної партії	-	Шевченко Валентин Іванович
Канівська міська організація Української селянської демократичної партії	-	Олексюк Володимир Федорович
Канівська районна організація Селянської партії України	-	Квітко Лідія Павлівна
Канівська міська організація Селянської партії України	-	Симоненко Федір Іванович
Канівська міська організація “Жінки за майбутнє” Всеукраїнського політичного об’єднання	-	Яворська Валентина Євгенівна
Канівський міський осередок політичної партії малого і середнього бізнесу України	-	Коміссар Микола Васильович
Канівська міська організація Партії пенсіонерів України	-	Шатило Ашхен Сергіївна
Канівська міська організація Української республіканської партії “СОБОР”	-	Дзівалтовський Анатолій Антонович
Канівська міська організація політичної партії “Вперед, Україно!”	-	Васянович В’ячеслав Валерійович
Канівська міська організація партії “Солідарність”	-	Кремер Юрій Євгенійович
Канівська міська організація Молодіжної партії України	-	Степаненко Микола Михайлович
Канівська міська організація Української політичної партії Християнський рух	-	Колінько Ольга Петрівна
Канівська міська організація   прогресивної соціалістичної партії України	-	Щербина Валентина Михайлівна
Канівська міська організація Соціально-екологічної партії “Союз Чорнобиль Україна”	-	Голда Надія Анатоліївна
Канівська міська організація політичної партії “Слов’янський народно-патріотичний союз”	-	Коломієць Людмила Петрівна
Канівська міська первинна організація партії Національно-економічного розвитку України	-	Олійник Ганна Андріївна
Канівська міська організація Єдиного Центру в Черкаській області	-	Передерій Сергій Анатолійович
Канівська міська організація   партії “Справедливість”	-	Хорольська Людмила Степанівна
Канівська міська первинна організація   Всеукраїнської Політичної партії «Екологія та Соціальний захист»	-	Приказчиков Юрій Володимирович
Канівська міська політична партія «Наша Україна»	-	Браницький Олег Вікторович
Канівська міська організація Української Консервативної партії	-	Шимко Володимир Миколайович
Канівська міська організація Партії реабілітації народу України	-	Фесак Віра Миколаївна
Канівська районна організація Аграрної партії України	-	Манжула Володимир Іванович
Канівська міська організація Аграрної партії України	-	Роздобудько Віктор Петрович
Канівська міська організація Політичної партії «Фронт змін»	-	Ніколенко Борис Філимонович
Канівська міська організація політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка»	-	Черняк Катерина Андріївна
Канівська міськрайонна організація Народного Руху України	-	Петренко Володимир Іванович
Канівська міська організація Всеукраїнської партії трудящих	-	Суходол Віталій Дмитрович
Канівська міська організація Соціал-Демократичної партії України (об’єднаної)	-	Шевчук Станіслав Кіндратович
Канівська міська організація Демократичної партії України	-	Бузницький Леонід Васильович
Канівський міський осередок Партії духовного, економічного і соціального прогресу	-	Пелих Григорій Васильович
Канівська міська організація Української соціал-демократичної партії	-	Мартинюк Вадим Іванович
Канівська міська організація Української партії “Єдність”	-	Коваленко Сергій Андрійович
Канівська міська організація Народного руху України за Єдність	-	Литвин Світлана Анатолівна
Канівська міська організація Української народної партії	-	Носенко Віра Миколаївна
Канівська міська організація політичної партії “Яблуко”	-	Дадашев Вагіф Тофік-огли
Канівська міська організація партії “СОЮЗ”	-	Галаган Ірина Юріївна
Канівська міська організація Конгресу українських націоналістів	-	Фастовець Сергій Йосипович
Канівська міська організація   Соціал-демократичної партії України	-	Шамановська Марина Сергіївна
Канівська міська організація партії захисників вітчизни	-	Дятленко Сергій Анатолійович
Канівська міська організація партії «Громадська сила»	-	Губанова Наталія Костянтинівна
Канівська міська організація партії “Відродження”	-	Гнучий Олексадр Миколайович
Канівська міська організація партії “Народна влада”	-	Литовченко Сергій Сергійович
Канівська міська організація Партії “Єдина Україна”	-	Моргун Олександр Петрович
Канівська міська організація політичної партії “Реформи і порядок”	-	Шишкін Василь Павлович
Канівська міська організація Республіканської партії України	-	Богданова Галина Георгіївна
Канівська міська організація політичної партії “Третя сила”	-	Корнєєв Олександр Васильович
Канівська міська організація Української партії “Зелена планета”	-	Мартинюк Любов Іванівна
Канівська міська організація партії “Совість України”	-	Білий Олексій Никифорович
Канівська міська партійна організація всеукраїнської партії “Нова сила”	-	Кочерга Анатолій Іванович
Канівська міська   партійна організація Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю	-	Гнучий Олександр Миколайович
Канівська міська організація   політичної партії “Держава”	-	Балан Дмитро Володимирович
Канівська міська організація політичної партії Всеукраїнське об’єднання “Громада”	-	Коломієць Іван Петрович
Канівська міська організація політичної партії «Партія патріотичних сил України»	-	Москалець Наталія Миколаївна
Канівська міська організація політичної партії “Союз Лівих Сил”	-	Шевчук Станіслав Кіндратович
Канівська міська партійна організація Всеукраїнського об’єднання “Свобода”	-	Засенко Сергій Петрович
Канівська міська організація політичної партії «Всеукраїнська партія «Діти війни»	-	Мельникова Надія Гаврилівна
Канівська міська організація політичної партії «Українська платформа»	-	Квітко Іван Пантелейович
Канівська міська організація Всеукраїнської партії Народної Довіри	-	Кононенко Ігор Олександрович
Канівська міська організація політичної партії «Українські соціал-демократи»	-	Іванов Володимир Васильович
Канівська міська партійна організація політичної партії «Нова політика»	-	Шишка Руслан Іванович
Канівська міська партійна організація Політичної партії «Козацька Народна Партія»	-	Захаров Олексій Юрійович

Громадські організації, об’єднання, спілки

Назва	Кількість членів чол.	Дані про керівника
Канівський міський осередок Всеукраїнської громадської організації «Захист дітей війни»	-	Мельникова Надія Гаврилівна
Канівська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)	-	Сахно Анатолій Петрович
Громадська організація Канівська міська спілка інвалідів - учасників ліквідації та потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС «Родень»	-	Руденченко Микола Андрійович
Канівська міська громадська організація «Діти Чорнобиля»	-	Голда Надія Анатоліївна
Об’єднання громадян – інвалідів «КОЛО»	-	Нікіфоров Олег Васильович
Громадська організація «Фонд допомоги дітям-інвалідам»	-	Самко Валентина Іванівна
Канівська міська організація ветеранів України	-	Тулін Василь Іванович
Інвалідне товариство «Надія»	-	Яценко Анатолій Омелянович
Громадське об’єднання молодіжний центр інвалідів м.Канева «Відродження»	-	Капустян Наталія Іванівна
Канівське міськрайонне відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів	-	Гнучий Олександр Миколайович
Канівський районний осередок Всеукраїнської громадської організації «Захист дітей війни»	-	Зозуля Надія Дмитрівна
Канівська міськрайонна у Черкаській області громадська організація інвалідів “Союз Чорнобиль Україна”	-	Кас’яненко Василь Миколайович
Громадська організація «Асоціація перевізників Канівщини»	-	Маланчев Станіслав Васильович
Громадська організація «Спілка підприємців Канівщини»	-	Коржов Володимир Леонідович
Міська лікарняна каса міста Канева	-	Москалець Микола Васильович
Газетна Асоціація «Придніпров’я»	-	Бруслиновський Денис Євгенович
Спілка підприємців   Канівщини	-	Сухобрус Ігор Володимирович
Об’єднання громадян «Бізнесінформ»	-	Грабовський Генадій Генадійович
Творча спілка «Мистецька скарбничка»	-	Морозова Марина Володимирівна
Канівський союз енергетиків	-	Журов Костянтин Дем’янович
Культурно-спортивний клуб «Дивосвіт»	-	Хряпченко Антоніна Михайлівна
Громадська організація Канівський міський реабілітаційний центр для дітей з неблагополучних сімей та дітей вулиці «Екстрем»	-	Павленко Валентина Анатоліївна
Громадська організація «Фонд сприяння дитячо-юнацького спорту»	-	Хоменко Ігор Олександрович
Фізкультурно-спортивний клуб «Спарта»	-	Маланчев Станіслав Васильович
Дитячо-юнацький футбольний клуб «Зеніт»	-	Яхімович Євгеній Костянтинович
Громадська організація Фізкультурно-спортивний клуб «Івазар»	-	Іванов Олександр Васильович
Канівська міська організація спортивної громадської організації «Федерація футболу міста Канева»	-	Порожній Микола Вікторович
Громадська організація «Здоров’я та грація»	-	Чупилка Анатолій Михайлович
Громадська організація «Сильна та здорова нація»	-	Ядловський Роман Юрійович
Громадська організація спортивного танцю «Данс Майстер»	-	Майстер Леонід Євгенійович
Районна спортивна громадська організація   “Федерація футболу Канівського   району”	-	Порожній Микола Вікторович
Канівська міська організація товариства сприяння обороні Україні	-	Бузницький Олександр Іванович
Комітет багатодітних сімей міста Канева	-	Павленко Валентина Анатоліївна
Громадська організація «Шевченківська спілка інформації ліків»	-	Андрущенко Олена Іванівна
Канівська міська організація «Антикримінальний вибір»	-	Чиж Валентина Миколаївна
Канівська спілка в’язнів жертв нацизму	-	Бутко Володимир Андрійович
Канівське міське відділення товариства зв’язків з українцями за межами України	-	Батеровський Юрій Гаврилович
Канівська громадська організація «Союз ВДВ»	-	Анісімов Костянтин Євгенійович
Соціально-правозахисна громадська організація «Світле відродження»	-	Гонтар Євгеній Анатолійович
Громадська організація «Канівська міська спілка сліпих»	-	Приліпко Сергій Миколайович
Громадська організація «Канівський яхт-клуб «Чайка»	-	Зорін Євгеній Юрійович
Громадська організація «Канівське громадське об’єднання «Майдан»	-	Корнєєв Олександр Васильович
Громадська організація «Комітет захисту прав людини»	-	Бардичев Сергій Володимирович
Місцевий осередок Всеукраїнської громадської організації «Національний координаційний Комітет сприяння протидії корупції» м. Канів	-	Янковський Віталій Юрійович
Канівський міськрайонний комітет оборони прав людини	-	Скуратов Анатолій Семенович
Канівська міськрайонна громадська організація «Громадський актив Канівщини»	-	Чміль Віталій Олегович
Канівська міськрайонна громадська організація «Союз допомоги людям»	-	Синьоокий Іван Андрійович
Канівська міська громадська організація «Українська соціал-демократична молодь»	-	Туренко Андрій Віталійович
Громадська організація «Молодіжний парламент міста Канева»	-	Огій Віктор Віталійович
Молодіжна громадська організація «Родень»	-	Павлюк Юрій Володимирович
Канівський міський осередок ВМГО «Союз молоді України»	-	Фролов Сергій Ігорович
Канівський міський осередок Всеукраїнської спілки «Берегиня» України»	-	Павленко Валентина Анатоліївна
Спілка дитячих та юнацьких організацій Канівщини	-	Слободяник Ірина Олексіївна
Фонд музичного фестивалю «Фарботони» місто Канів	-	Тараненко Іван Іванович
Канівське міське об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка	-	Стрипко Ярослав Іванович
Громадська організація міста Канева «Нові обрії Канева»	-	Боровський Сергій Миколайович
Союз радянських офіцерів «Канівські витязі»	-	Зорін Володимир Олександрович
Громадська організація творчий союз «Батьки і діти Канівщини» Громадська організація фонд розвитку «Шевченків край»	-	Алексеєв Валентин Іванович Прогнімак Яків Іванович
Канівський козацький полк Черкаського крайового отаманства Українського козацтва	-	Мороз Михайло Миколайович
Канівська міська організація Українських націоналістів	-	Скорина Олександр Іванович
Канівська міська громадська організація «Канів»	-	Хмільківський Анатолій Васильович
Громадська організація «Громадська інформаційна мережа»	-	Передерій Сергій Анатолійович
Громадська організація «Канівсько-Трахтемирівська Козацька Січ»	-	Маштепа Олександр Петрович
Канівська міськрайонна громадська організація «Єдність»	-	Мушинський Владислав Сергійович
Канівський міськрайонний осередок громадської організації «Фронт Змін»	-	Ніколенко Борис Филимонович
Громадська організація Фонд сприяння розвитку молоді за допомогою інформаційної мережі «Інтернет покоління»	-	Чистов Артем Володимирович
Організація роботодавців Канівського району	-	Кулєшов Михайло Юрійович
Організація роботодавців міста Канева	-	Синенко Іван Васильович
Громадська організація товариство захисту тварин	-	Коробська Людмила Миколаївна
Еколого-культурний центр	-	Чорний Микола Гаврилович
Канівська регіональна спілка краєзнавців	-	Шостік Олег Іванович
Канівська міськрайонна громадська організація «Туристична Асоціація Канівщини»	-	Юрчак Олександр Володимирович
Комітет пріоритетних міст «Канів-Сонома»	-	Луковець Наталія Василівна
Громадська організація Фонд Українсько-Американського   партнерства і дружби	-	Сухобрус Ігор Володимирович
Громадська організація Фонд Українсько-Німецького партнерства і дружби	-	Сухобрус Ігор Володимирович
Фонд Українсько-Російського партнерства і дружби	-	Сухобрус Ігор Володимирович
Фонд Українсько-Польського партнерства і дружби	-	Сухобрус Ігор Володимирович
Громадська організація Фонд Українсько-Угорського партнерства і дружби	-	Сухобрус Ігор Володимирович
Громадська організація «Товариство поляків міста Канева «Ляторосль»	-	Веретєльнік Олена Петрівна
Канівська міська організація Громадської організації «Асоціація дружби міста Канева»	-	Леонтьєв Анатолій Олексійович
Громадська організація «Громада рибалок «Поплавок»	-	Підвласний Сергій Дмитрович
Громадська організація «Патріоти»	-	Краєва Наталія Яківна
Громадська організація «Жіночий клуб «Гармонія»	-	Коваленко Ольга Валентинівна
Громадська організація «Волонтер.К»	-	Івшин Валентин Юрійович
Громадська спілка «Всеукраїнська асоціація транспортників»	-	Сухобрус Ігор Володимирович

Благодійні, доброчинні, громадські фонди, організації

Назва	Кількість членів чол.	Дані про засновників та керівника
Благодійне об’єднання дітей-інвалідів м. Канева «Сім»ї допомагають сім’ям»	-	Почтар Лідія Василівна
Канівський благодійний фонд «Фірзен - Канів»	-	Хруст Олег Васильович
Канівський районний дитячо-юнацький Фонд допомоги дітям інвалідам «Добросердечність»	-	Горіна Вікторія Григорівна
Канівський благодійний фонд сприяння безпеки дорожнього руху Державтоінспекції	-	Харченко Лариса Володимирівна
Канівський благодійний фонд сприяння правоохоронним органам	-	Кобзєв Анатолій Сергійович
Благодійна організація «Фонд Тарасова Земля»	-	Іщенко Михайло Герасимович
Канівська   міська благодійна організація “Від серця до серця ”	-	Білецький Костянтин Сергійович
Канівський районний благодійний фонд “Людина і природа ”	-	Коноваленко Володимир Федорович
Благодійний фонд по збереженню і відтворенню   водних живих ресурсів та природи Дніпра “Родень”	-	Кононенко Василь Вікторович
Канівський благодійний фонд “ОБЕРІГ”	-	Торшина Оксана Володимирівна
Канівський міськрайонний благодійний фонд “Літературно-мистецький фонд Володимира Затуливітра”	-	Снісар Любов Василівна
Канівський благодійний фонд «Кобзарева світлиця»	-	Сандига Людмила Володимирівна
Канівський міськрайонний благодійний фонд «Мир вашій оселі»	-	Ромащенко Олександр Петрович
Канівська міськрайонна благодійна організація «Чисте серце»	-	Серневич Сергій Миколайович
Канівський міськрайонний благодійний фонд «Довіра»	-	Штих Андрій Миколайович

Засоби масової інформації

Газети

Назва	Тираж у місяць прим.	Дані про засновників (власників)	Кількість працюючих чол.
“Дніпрова зірка” ілюстрований громадсько-політичний тижневик	3300	Канівська міська рада, Канівська районна рада, колектив «Дніпрової зірки»	10
“ВІКА” інформаційна газета	8300	Рева Валерій Григорович	1
Інформаційний вісник Канівської міської ради „КАНІВ”	1500	Канівська міська рада,	1
Час Пік	3500	Зелененко Андрій Андрійович	1
Інформаційно-рекламна газета «Канівчанка»	1550	Трудовий колектив ВП ТОВ «Родень»	5

Телебачення

Назва	Дані про засновників (власників)	Кількість працюючих чол.
-	-	-

Радіо

Назва	Дані про засновників (власників)	Кількість працюючих чол.
-	-	-

РЕЗУЛЬТАТИ МИНУЛИХ ВИБОРІВ

Результати виборів Президента України 2004 року (1 тур)

Регіон	Лідер в районі	% за	Голосувало в регіоні	% оброблених протоколів
	Віктор Ющенко	61,38	9274	69,44
	Рейтинг інших кандидатів:
	Олександр Мороз	7,22	1091	-
	Віктор Янукович	17,8	2685	-
	Петро Симоненко	4,12	624	-

Результати виборів Президента України 2004 року (2 тур)

Регіон	Лідер в районі	% за	Голосувало в регіоні	% оброблених протоколів
	Віктор Ющенко	76,22	12120	75
	Віктор Янукович	19,56	3110	75

Результати виборів Президента України 2010 року (2тур)

Регіон	Лідер в районі	% за	Голосувало в регіоні	% оброблених протоколів
	Юлія Тимошенко	67,55	9306	61,6
	Віктор Янукович	25,96	3587	-

Результати виборів Президента України 2014 року

Регіон	Лідер в районі	% за	Голосувало в регіоні	% оброблених протоколів
	Петро Порошенко	55,2	7660	61,5
	Юлія Тимошенко	12,1	1680	-
	Олег Ляшко	11,1	1547	-
	Анатолій Гриценко	8,7	1207	-

Результати виборів до Верховної ради України 28 жовтня 2012 року

Регіон	Лідер в районі	% за	Голосувало в регіоні	% оброблених протоколів
	Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»	36,2	4748	56,4
Рейтинг інших партій:
	Політична партія «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка»	15,2	1929	-
	Партія Регіонів	13,1	1511	-
	КПУ	9,7	1066	-
	Політична партія Всеукраїнсь- ке об’єднання «Свобода»	16,2	2095	-

Результати виборів до Верховної ради України 2014 року

Регіон	Лідер в районі	% за	Голосувало в регіоні	% оброблених протоколів
	ПП "Народний фронт"	23,04	2835	54,32
Рейтинг інших партій:
	Партія "Блок П. Порошенка"	19,51	2400
	ПП "Політичне обєднання "Самопоміч"	9,44	1162
	ПП "Опозиційний блок"	3,30	406
	Радикальна партія О. Ляшка	7,70	947
	ВО "Батьківщина"	5,51	678

Фракції та групи у складі міської ради

(за результатами виборів 2010 року)

№ п/п	Назва фракції (групи)	Кількісний склад		Партія (м.партійні)	Керівник (П.І.Б., тел. Сл., дом)	Більшість (опозиція)	Вплив у районній раді (+, -)	Взаємини з головою ради (+, -)
1	Фракція «Батьківщина»		9	4/5	Касіч-Пилипенко Євген Леонідович 0985079214	-	+	+
2	Група «За майбутнє Канева»		9	5/4	Сандига Людмила Володимирівна 0974224323	-	+	+
3	Група „Соціально-екологічна група”		6	3/3	Демиденко Олександр Григорович 0971175685	-	+	+
4	Група «Канів – наш дім»		5	3/2	Коржов Володимир Леонідович 050 663 72 32	-	+	+
5	Група «За економічний розвиток м.Канева»		5	1/4	Маланчев Євгеній Станіславович 067 9077754	-	+	+
6	Позафракційні		12	7/5		-	+	+
	Усього:		46	23/23	-	-	+	+

 

 

 

^[1]  М. Тихомиров. Древнерусские города, вид. 2. М., 1956, стор. 302.

^[2]  Статистическое описание Киевской губернии, ч. 1, стор. 467.

^[3]  Канівщина. Дніпропетровськ, 1969, стор. 3.

[4] Н. Б о н д а р ь. Прошлое Канева и его окрестностей, стор. 50, 92—94.

^[5]  Полное собрание русских летописей, т. 2, стор. 317.

^[6]  Журн. «Україна». 1907, № 1. стор. 85—89.

^[7]  Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 1, стор. 308.

^[8]  Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст., стор. 368, 424.

^[9]  ЦДІА УРСР у Києві, ф. 692, оп. 1, спр. 6661, арк. 1.

^[10] Київський облдержархів, ф. 804, оп. 1, спр. 5, арк. 120.

^[11] Жури. «Киевская старина», 1898, № 2, стор. 173.

^[12] ЦДІА УРСР у Києві, ф. 442, оп. 55, спр. 447, арк. 37.

^[13] ЦДІА УРСР у Києві, ф. 127, ои. 1021, спр. 175, арк. 4; ф. 692, оп. 1, спр. 409, арк. 39.

^[14] Черкаський облдержархів, ф. 693, on. 1, спр. 15, арк. 4.

^[15] Революция 1905—1907 гг. на Украине, стор. 585.

^[16] Нариси історії Київської обласної партійної організації, стор. 54.

^[17] ЦДІА УРСР у Києві, ф. 274, on. 1, спр. 2287, арк. 1 — 14.

^[18] Там же, ф. 276, on. 1, спр. 5, арк. 158—159.

^[19] До історії більшовицьких організацій на Черкащині, стор. 100—102, 105, 106.

^[20] Черкаський облдержархів, ф. Р-104, он. 1, спр. 1, арк. 1, 14.

^[21] Трудящі України В. І. Леніну, стор. 15.

^[22] Киевщина в годы гражданской войны и иностранной военной интервеннии (1918—1920 гг.), стор. 247.

^[23] Газ. «Вісті» (Київ), 16 січня 1920 р.

^[24] Черкаський облдержархів, ф. Р-71, on. 1, спр. 254, арк. 49, 50.

^[25] Газ. «Соціалістична перемога» (Канів), 12 червня 1939 p., 16 лютого 1940 р.

^[26] П. Шестопал. Могила Т. Шевченка. Κ., 1954, стор. 83, 84.