У Маньківці судитимуть сепаратиста (фото)

Серед сепаратистів Донбасу воює уродженець села Юрпіль Маньківського району 46-річний Микола Кравченко. Має позивний «Крава». Після армії чоловік потрапив до в’язниці. Сидів за різними статтями. В тому числі за зґвалтування та зґвалтування в неприродний спосіб. Останнім часом жив у Єнакієво. З початком війни взяв до рук зброю. Воював у загоні так званого «Козиря». Брав у полон українських військових. Дослужився до звання «майора армії ЛНР».

– Я не приховую, що є російським найманцем, – каже в інтерв’ю на одному із проросійських сайтів.

58-річний Андрій Горопацький викладає математику в школі села Чорна Кам’янка. Діти з Юрполя вчилися в цьому селі. Миколу Кравченка пам’ятає дуже добре.

– Це була головна біль для школи – хуліган рідкісний. Бився, ламав парти, завдавав збитків. Після восьмого класу пішов у люди і відтоді зник із села. Приїздив уряди-годи в перерві між відсидками. Його брат – нафтовик у Сургуті. Батько й досі живе в селі. Мати – вмерла.

Батько сепаратиста 76-річний Іван Кравченко живе в Юрполі неподалік від місцевої ГЕС.

– Микола у банду ЛНР попав по дурості. Він шоб шкідливий, то нє. Але голови не мав. До армії закінчив 10 класів і Буцьке ПТУ. Робив трактористом у колгоспі. Як зараз помню, коли проводжали в армію, Коля сказав:

– Я додому не вернуся.

Із армії дважди тікав. Перший раз – сказав, що був по службі в Києві, то відпустили на пару деньків. Але тоді приїхали із воєнкомату і забрали в часть. Через деяке время знову появляється в селі. Утік на випроводжання друга Віктора Сиваченка (він уже покійний). Ото й посадили Миколу. Отбув срок. Оженився. Жінка із Чорної Кам’янки була. Поїхав із жінкою жити до сестри Ніни в Дніпродзержинськ. Там разом із дружками переспали із дівчатами. А ті й кажуть, давай гроші, а то посадимо. І посадили. Миколі дали – 9 років, ще двом по7 год. Досиджував у Бабанах. З первою жінкою розвівся. Опять женився у Чорній Кам’янці. Йому тоді за 40 було, а їй 17. Мати цеї невістки на Донбасі. Поїхали і вони. Там Микола устроївся на роботу шофером. Із цею жінкою нажив ще три сини. Теща із чоловіком, Степаном Гайдаєм, розвелася. Він зараз у Чорній Кам’янці

10 січня 2014 року Микола Кравченко був на похороні матері. Коли повертався, розбився біля Сміли. Лікувався. Його теща померла відразу після матері.

– Перед цим його сократили і Микола по три неділі їздив строїти РЕС, чи то в Миколаївську область, чи Донецьку. Тоді пішла суматоха, війна, – каже Іван Кравченко. – Спочатку, передзвонювався. А січас не дзвонить до мене. У січні прийшли з міліції, принесли кучу карточок. Кажуть Микола уже майор, польовий командір. Показали відео, як він стріляє. Один казав, як не піймаєм, то буде суд заочно. Возможно судитимемо в Маньківці, то щоб я обов’язково з’явився.

Дочка Івана Кравченка хотіла забрати його в Дніпродзержинськ, але він відмовився.

– Ноги останнім часом дуже болять, але я тут вік прожив. Тут моя жінка похована, батьки. Та й город, і бджоли тут у мене. А там, що?

Діти за батьків не відповідають… Чи відповідають за дітей батьки? – питання наразі риторичне (“Дзвін”)

Колишню дружину Миколи Кравченка – Оксану знаходимо вдома. Вона й досі на прізвищі свого першого чоловіка.

– Чесно кажучи, мені трохи дивно, що Микола пішов воювати проти української армії. Він же сам ізвідси. Виходить, проти своїх воює. Він давно в російському мірі. Як прийшов із тюрми, говорив тільки по-руськи. Українські слова де-не-де вставляв. Я з ним розвелася ще 11 років тому. Мали двох дітей. Каріні зараз 20 років, а сину Саші – 17. Дочка їздила до нього весною 2014 року. Він ще ніде не воював. Коли Каріна дзвонила, передавав мені привіт. У нього від другої жінки троє дітей. Зараз живу із іншим чоловіком – Тольою Звірком. Він в АТО. Не боюся, що зустрінеться із Миколою, бо Толя служить біля Маріуполя. Новий тесть Миколи – Степан Гайдай живе в нашому селі. Теж приїхав із Донбасу. Недавно йому люди морду натовкли. Не знаю, за що. Мабуть за сепаратизм.

Двері в будинку Кравченкового тестя Степана Гайдая відчинені. Гукаємо. Із хати ніхто не виходить.

– Степан п’яний спить, – кажуть сусіди. – Його син Йосип – теж сепаратист. Воює разом із Миколою проти України. Степана в селі кілька разів били. Дочка нібито має повернутися. Кажуть, що Микола її прогнав. Він тепер популярний. Знайшов собі інших любовниць.

Юрій Стригун, Олег Шатайло