В Монастирищі учні ліцею вшановували своїх мам

В Монастирищі в професійному ліцеї відбулась виховна година «Люди добрі мої! Бережіть матерів! Як себе бережіть! Як свою Україну!», де учні групи №241 (кл. керівник Тадєєва О.В.) вшановували своїх мам. На заході звучали легенди присвячені мамам, пісні, вірші, в рядках яких звучала невимовна подяка за дароване життя, за любов і піклування, за підтримку і віру, за молитву і щедрість…

Нікого з присутніх не залишили байдужими слова вдячних синів і дочок, коли вони висловлювали подяку найріднішим людям. Районною бібліотекою була підготовлена книжкова виставка «Моя сім’я – моя родина», повідомляють Новини Черкас.

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає сім’я, родина. Сім’я – святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, любові, вірності, піклування. Сім’я – це невсипуща хранителька національних звичаїв і традицій, пам’яті предків. Рід, родина, народ – безсмертні.

Роде наш красний! Що може бути прекраснішим від того дня, коли до отчого порога, під рідну батьківську стріху, мов ластів’ята до рідного гнізда, злітаються діти, онуки, правнуки. Злітаються, щоб низько вклонитися матері, заглянути в її ясні очі, які так часто не стулялися ночами, коли ми хворіли; поцілувати натруджені материнські руки, що так ніжно гладили нас по голівці, оберігали від спеки і холоду, знімали жар із нашого чола, випікали смачний духмяний хліб.

Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і сміливі воїни, філософи і мудреці, просто добрі люди. “Якби не мамина пісня, - казав один древній історик, - наше життя було б набагато біднішим.”

Найбезкорисніша – це матері душа,

Вона і самовіддана й чутлива.

І доки ще матусенька жива,

Не забувай її красу і силу.

Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «мама» мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилялася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро - добра й вічна Берегиня роду людського. Початок дороги – це отчий поріг…