Про досвід «тихого полювання» розповідають відомі люди Черкаського району (фото)

«Можу ще до роботи назбирати кошик грибів»

Треба лишень бачити, як сяє від задоволення обличчя Петра Івановича Данилішина, коли він розповідає про своє «тихе полювання» за грибами.

– Можу ще до сходу сонця збігати в ліс та назбирати кошик грибів. Найкращий заряд позитиву перед робочим днем. Або ж встигаю і після нього, хоч на годинку, доки стемніє заглянути в ліс. Люблю збирати всі гриби, проте найсмачніші мені лисички, особливо з мішаних лісів, – ділиться секретами осіннього релаксу Петро Данилішин, начальник управління агропромислового розвитку РДА (живе у Думанцях – авт.). – Сам готую. Це просто і швидко. Грибочки треба обдати окропом. Потім воду злити і на пательню їх. Чимало цибульки. Смажу до готовності на олійці. Немає нічого смачнішого за лисички!

На зиму в дбайливого господаря вже законсервовано та заморожено кілька десятків літрів і польських грибочків, і боровичків. Тепер знаєте, до кого на гостину ходити).

Перший гриб в цьому сезоні

Інна Меланіч, начальник відділу економіки, транспорту, ЖКГ та енергозбереження управління економіки РДА:

– Це перший гриб в цьому сезоні, знайдений в Чорнявському ліс. Поки я його знайшла, то люди вже по відру несли. Але після нього я назбирала два відра маслюків і біленьких. Задоволення – море. До речі, зазвичай виїздимо збирати гриби маленькою компанією. Стратегію напрацювали багаторічним досвідом: чим менше людей – тим більше збереш. Четверо в машині – не більше. Навіщо конкуренція в грибній справі? «Грибний улов» переважно заморожую  аби потім додавати в суп чи до картоплі.

І таке буває

Станіслав Швед, директор СКП «Райліс»:

Не повірите, але цієї осені ще жодного разу не вдалося виїхати в ліс, аби просто назбирати грибів. Хоча дуже люблю це заняття. Причому, немає різниці, які гриби збирати – білі, опеньки, маслюки. В маленькій компанії, де поруч з тобою двоє чи троє рідних людей, – якого кращого відпочинку забажати? На лоні природи забуваєш про буденні проблеми, турботи, клопіт.

«Більшого задоволення, ніж знайти білий гриб, немає»

Таїсія Селезень, бібліотекар, с. Сагунівка:

– Лише одного дня вдалося назбирати відро і кошик грибів. Зазвичай «накошували» по одному відру. Мабуть, за три останні тижні тільки два дні в лісі не була. Виїздили о четвертій ранку аби на восьму  на роботу потрапити. Гриби з ліхтариками шукали. Майже екстрим. Вже півсотні банок законсервувала на зиму. Переважно біленьких. Більшого задоволення, ніж знайти білий гриб, немає.

Коли збирання грибів – хобі

У Світлани Вовк та Надії Шафікової є свої секретні і перевірені місця для збирання грибів. Проте обидві очільниці населених пунктів Черкаського району заявляють, що «тихе полювання» дає їм, в першу чергу, можливість возз’єднатися з природою.

– Зазвичай за «біленькими» їздимо на Чигиринщину. Грибники­добувачі – я з сином, а потім усією родиною перебираємо та готуємо, – розповідає Світлана Миколаївна, сільський голова Свидівоцької сільської ради.

Надія Шафікова, сільський голова Тубільцівської сільської ради,теж надає перевагу білим грибам:

– Проте через посуху їх цьогоріч мало, тому довелося задовольнитися груздями, які я зазвичай солю. Попередньо їх кілька днів вимочую у прохолодній воді, аби прибрати гіркоту. Потім воду зливаю і гриби гарно перетираю сіллю. Під гнітом тримаю кілька днів. Сіль теж забере гіркоту. Потім грузді ще раз гарно перемиваю, солю та складаю в банки під тугі капронові кришки.

Зібрали з товаришем відро мухоморів та зо три десятка підосичників і маслюків

Ігор Чекаленко, сільський голова Хацьок, ані затятим грибником, ані особливим знавцем тонкощів «тихого полювання»  себе не вважає. Проте не відмовляється від нагоди прогулятися в лісі й пошукати білих та маслюків. «Це неймовірна релаксація», – ділиться він.

– Обіцяють дощі й дуже кортить на вихідні вирватися до лісу. Я якраз у відпустці, – розповів Ігор Миколайович. – У цьому сезоні по гриби ходив лише раз. Особливим «уловом» похвалитися не можу – посуха. Пройшли з товаришем кілометрів тридцять в бік Малого Бузукова та Голов’ятино, то він набрав відро мухоморів, на настоянку для лікування суглобів, і півтора десятка їстівних грибів. І я «вполював» маслюків та підосичників аж чотирнадцять штук.

Принагідно Ігор Чекаленко поділився простими родинними рецептами зберігання грибів.

– Ми їх чистимо, миємо, варимо, а потім складаємо в пакети й зберігаємо в морозилці. А взимку цю смакоту або на сковорідку, або в суп, – пояснює він. – Білі ж гриби ріжемо, сушимо й зберігаємо в трилітрових бутлях.

До слова

Сушимо білі гриби на зиму

Перший, головний і чи не єдиний секрет сушіння грибів — їх не слід мити, тільки механічно очищати від бруду!

Етапи підготовки і сушіння білих грибів у духовці такі:

Кожен гриб очищують ножем і протирають насухо.

Гриби треба нарізати тонкими пластинками (до 5 мм).

Грибні скибочки розміщують на листі, застеленому пергаментом так, щоб вони не торкалися один до одного.

За бажання можна цілий день в’ялити їх на сонці, а потім помістити у нагріту до 45 градусів духовку.

Коли гриби перестануть липнути до паперу, температуру можна підняти до 70 градусів, не закриваючи дверцята духовки наглухо.

Боровики з вершками

400 грамів боровиків очистити і порізати на великі шматки. В об’ємній пательні на вершковому маслі до золотавого кольору гриби обсмажити з подрібненою цибулею. Додати до них дрібку чорного перцю і декілька гвоздичок, а потім влити склянку жирних вершків і підсолити. 10 хвилин тушити постійно помішуючи. Гриби з вершками можна подавати гостям із гарніром із картоплі або відвареного рису.

Підготували Наталія Усенко та Ілона Левченко

Газета «Сільські обрії»