Лісничий Вільховецького лісництва Сергій Щирбул - з плеяди майстрів-новаторів
- 3-10-2017, 09:09
- Черкаси та область / Суспільство
- опублікував Тетяна Стеценко
- 0
- 1791
Сучасний будинок, альтанка, газони в обрамленні самшиту, доріжки, гостроверхі туї і ялини немов застигли у задумі… Від цієї краси завмирає душа, і стає зрозумілим, що у ДП “Звенигородське лісове господарство” цінують і примножують природні багатства. І лісничий Вільховецького лісництва – Сергій Щирбул також із плеяди майстрів-новаторів та ентузіастів, які просто не мислять свого життя без лісу. Хоча на зорі юності він, син лісника, мріяв про іншу професію. Усвідомлення того, яка то насолода для душі і рук – зберігати і поновлювати лісову скарбницю, зародилося, коли учнем факультету лісового господарства Городищенського агротехнікуму проходив практику у Будянському лісництві – “заговорили” таки батьківські гени! А вже з 2004 року працював хлопець звалювальником лісу у Смілянському держлісгоспі, де доля звела його з прекрасним керівником і фахівцем Віктором Дмитровичем Харченком.
– Аби не потрапив під скорочення (часи ж тоді були непевні), він порадив мені перейти у Корсунь-Шевченківський держлісгосп, де на той час була вакансія майстра. Мабуть, відчув у мені потенціал, – згадує Сергій Олександрович.
Старання молодого спеціаліста запримітили, призначивши його старшим майстром. А у 2009 році, за пропозицією колишнього директора Ігоря Миколайовича Снігура, Сергій Щирбул влився у колектив ДП “Звенигородське лісове господарство”. Працював майстром із лісозаготівель у Козачанському лісництві. Ініціативний, беручкий до роботи, він на льоту схоплював усе новітнє і креативне, використовуючи і досвід, і знання, здобуті у Національному лісотехнічному університеті України. Тож невдовзі Сергія Щирбула призначили лісничим Вільховецького лісництва.
– Можна сказати, що усі щаблі професійного росту пройшов, оминувши лише посаду помічника лісничого, – віджартовується Сергій Олександрович. – І це чималий досвід. Хоча то були часи невиплати заробітних плат і відпусток за власний рахунок, який перевіряв людей на витривалість. А ще нам дуже поталанило на хорошого керманича. Анатолій Петрович Проценко – вдумливий, компетентний, виважений у діях, а ще – людина щедрої душі, яка не оминає увагою жодної проблеми. Ми допомагаємо соцсфері, пенсіонерам, учасникам АТО і вчасно сплачуємо податки, дбаючи про завтрашній день і добробут людей. З ним комфортно працювати.
У Вільховецькому лісництві дуже потужний колектив. Якраз із тих перевірених часом спеціалістів, які переймаються проблемами збереження природи, розширенням лісових площ на невдобах та вибалках, котрі щораз поповнюють новими насадженнями.
– Люди з досвідом і навичками, на яких я можу покластися, знаючи, що будь-яку роботу вони виконають бездоганно і якісно. Вони знають, як потрібно працювати, як створювати і як зберігати. І це головне, бо будь-який керівник без свого колективу нічого не вартий, – каже Сергій Олександрович.
А господарство Вільховецького лісництва – то 4100 га площі, на яких успішно доглядають 715 га молодих та 173 га середньовікових насаджень. Щорічно тут проводять близько 100 га рубок для поліпшення якісного складу лісів, у тому числі і рубку догляду за лісом. Окрім того, тут щороку створюється близько 28 гектарів лісових культур. Для цього заготовлюється півтори тонни лісового насіння. Окрім того, у теплиці, дотримуючись необхідних умов, вирощують теплолюбні самшит, ялівець різноманітних форм, тую та інші унікальні декоративні рослини. Потім вирощене висаджуються у шкільне відділення. Увесь тривалий процес вирощування рослин Сергій Олександрович знає на зубок і ставиться до цього по-особливому, бо ж кожен пагінчик, вирісши і набравшись сил, поповнить зелений фонд нашого краю, даруючи людям естетичну насолоду. І тоді усі спрямовані на його вирощування зусилля (ялівець, наприклад, росте років із три-чотири) не видаються клопітними. Реалізовують вирощене здебільшого серед населення Звенигородщини. Хоча приїжджають із інших районів нашої області і навіть гості із Запоріжжя закупили 600 кущів самшиту.
Доглядають вільховецькі лісівники і територію гідрологічного заповідника “Привороцький”, слідкують за відтворенням і раціональним використанням державного мисливського фонду на території угідь лісництва, прикрашають подвір’я свого спільного дому декоративними насадженнями. А у минулому році закінчили і ремонт приміщення адмінбудинку, провели опалення, створили затишок, щоб людям працювалося у ньому комфортно. Тож своє професійне свято лісничий Сергій Щирбул зустрічає з почуттям виконаного обов’язку. Якраз до свята Сергію Олександровичу вручили подяку від Державного агентства лісових ресурсів України за професійність, компетентність, почуття обов’язку, відданість справі і велику любов до одного з найцінніших природних багатства держави – Лісу. І це вселило надію і впевненість, що його праця – одна з найпотрібніших і найблагородніших.
Алла Слинько, газета «Шевченків край»