Історія про те, як черкащанин із вісьмома гривнями в кишені об’їздив півсвіту

Починав із подорожей Україною, маючи в кишені вісім гривень, а сьогодні на рахунку Матвія Цимбала 25 країн Європи, Азії, Африки та Півчнічної Америки. Із солідним мандрівним досвідом за плечима черкащанин дійшов висновку: в Україні не все так погано, як ми звикли думати.

“Усі, хто мріють подорожувати, але кажуть, що не мають змоги, просто шукають виправдань. У свою першу подорож у Полтаву я поїхав із другом, маючи 8 гривень на двох. П’ять із них ми витратили на те, щоб переїхати на маршрутці дамбу, бо за нею шансів зловити машину на Полтаву було більше, а на три гривні, здається, купили води. Не треба одразу намагатися побувати у Штатах. Для початку хоча б помандруйте Черкащиною, що, до речі, я роблю часто і з задоволенням”, – зазначає мандрівник, пише “Вікка”.

Із того часу Матвій об’їздив чимало куточків світу. Був у Індії, Кенії, Руанді, Танзанії, Уганді, Туреччині, Англії, Мексиці, Словаччині, Польщі, Іспанії, Ґватемалі, Італії, Німеччині, Чехії, Естонії, Фінляндії, Індонезії, Малайзії, Греції, Австрії, Египті. Перелік неповний, адже не всі країни, де бував, мандрівникові вдалося одразу згадати.

“Поки що найгарніше місто із усього побаченого – це Лондон. Для багатьох столиця Великобританії не є чимось особливим. Але колір цегли будинків, двері квартир, типографіка на кафе і табличках назв вулиць, комбінація суперсучасного і суперстарого – все це в купі дуже мене вразило”, – розповідає мандрівник.

Зачарує бездоганними білими пляжами та лазурними водами, лісами та заповідниками Малайзія. Там можна знайти усе для відпочинку.

“Малайзія крута тим, шо там недороге житло, і здебільшого це хмарочоси з басейном і спортзалом на даху. І ціни на продукти харчування теж невисокі. На 70 гривень в українському еквіваленті я наївся не гірше, ніж в Черкасах. Я не думав, що десь ще у світі можуть бути такі ціни, але виявляється, що це можливо”, – пригадує Матвій.

Минулої зими Матвій із дружиною Лерою поїхали на Балі. Хотілося пожити там, де не холодно і можна серфити. Острів вразив усією своєю різноманітністю: там є і океан, і вулкани, і джунглі, і скейтпарки, і вулканічні пляжі, і ліси з мавпами.

На острові подружжя пережило одну з найекстремальніших ночей. А почалося усе з того, що вони вирішили піднятися на вулкан Батур. Для цього треба було виїжджати до світанку.

“Ми і ще одні наші друзі виїхали на двох мопедах о третій годині ночі. Їхати нам було кілька годин, але в якийсь момент ми зрозуміли, що у нас закінчується бензин, і всі заправки вночі закриті. Більше того, ми повернули не там, де треба, і почали спускатися з гори по дорозі, точніше по дуже крутому серпантину, по якому вантажівки возять якусь гірську породу. Це було просто жахливо: темна ніч, ти на мопеді намагаєшся щось розгледіти і не бути роздавленим фурою, тиснеш на гальма з усіх сил, ще й на додачу в якийсь момент передні гальма відмовили. Дивом ми доїхали до цілі. Це була найгірша ніч на Балі. А коли ми зранку піднялися на вулкан, то так нічого і не побачили через густий туман, що застелив усе навкруги”, – розповідає Матвій.

Та ніщо так не змушує переглянути свій світогляд, як місіонерські поїздки. Вперше Матвій доєднався до команди волонтерів, яка працювала з сиротами і дітьми з дуже бідних сімей по всій Калькутті. Вдень вони фарбували і ремонтували шкільні класи, а ввечері спілкувалися з дітьми, разом грали в футбол чи крикет.

Потім черкащанин їздив у Африку, де будував резервуари для збору дощової води.

“В Африці ми побували в чотирьох країнах. І в кожній із них допомагали: десь фарбували, десь будували, десь копали ями, щоб встановити контейнери для збору води. В Уганді дуже погано з питною водою. Її майже немає там. А та, яку вони п’ють, така брудна, як у нас в калюжах. І навіть за цією водою треба йти з каністрою вниз в долину близько кілометра, а потім нести її на голові на гору, і так щодня по кілька разів”, – пригадує Матвій.

Одні із найяскравіших вражень привіз черкащанин із Ґватемали. Це була його третя місіонерська поїздка. Волонтери робили ремонт у початковій школі, допомагали будувати церкву та вчили дітей англійської.

“Ґватемала – надзвичайно небезпечна країна. Там весь час точиться війна між двома найбільшими у світі кримінальними бандами і тому майже всі, з ким я там познайомився втратили друзів або родичів. На вулицях часто можна бачити дірки від куль у стінах. У деякі райони самому можна зайти тільки раз – назад вже винесуть. Але, на противагу цьому, я також чув багато історій про те, як Бог рятував від смерті людей в останню секунду”, – розповідає мандрівник.

Матвій зазначає: такі поїздки змінюють світогляд людей.

“Народ в Україні не дуже заможний і у нас самих дуже багато проблем, але суто українська позиція “моя хата скраю” – це не найкраща філософія життя. Дуже корисно побувати у місцях, де все ще гірше, ніж тут, докласти там свої зусилля. Після цього дуже змінюється погляд на життя, на свою країну і приходить розуміння, що робити далі. Багато людей цього не розуміє і з піною біля рота намагається доводити, що це абсолютно неправильно їздити в інші країни допомагати комусь іншому, коли і у нас тут все так погано. Але, по-перше, найчастіше це люди, які самі взагалі ніде нічого не роблять, а по-друге, ті, які ніколи не бували в більш бідних країнах”, – переконаний черкащанин.