Тальне – тут уміли торгувати
- 19-01-2018, 19:25
- Черкаси та область / Наш край
- опублікував Сергій Корнелюк
- 1
- 2827
Містечко розташоване при Гірському Тікичі, на поєднанні багатьох доріг для переправи через річку. Щодо походження назви населеного пункту, то слово «Таль» у древніх літописців означає «заручник». Відтак виходить, що назви Тальне, Тальянка – древньослов’янські, названі так ще у сиву давнину.
Тальне вперше згадується в документах під 1664 роком. За іншими даними, під 1609 роком, коли це поселення придбав Калиновський. Із 1725 років належало Оранським, Калиновським, Потоцьким. У середині ХІХ століття Тальне належало графині Ользі Станіславівні Шуваловій (у дівоцтві Потоцькій). Землі було 3926 десятин. Тут проживали: євреїв – 3161, православних – 1861, римських католиків – 251. У Тальному уміли торгувати – тут проживали 26 купців, щоправда лише третьої гільдії.
До Тальнівського ключа належали 11 населених пунктів. Тут проживали 5520 ревізійних душ – так тоді називали платників податків. Загалом землі було 30440 десятин землі з великими лісами. Тому Тальнівський ключ вважався заповідним місцем.
У Тальному була кам’яна Троїцька церква з дзвіницею. Її побудував генерал Наришкін у 1846 році. Звів замість старої дерев’яної. На місці її престолу на площі поставили пам’ятник. Церква мала 65 десятин землі.
Дотепер у Тальному зберігся мисливський палац графа Миколи Шувалова. Палац був збудований у стилі французького Ренесансу голландським архітектором у 1893-1903 роках. Хоча на думку кандидата історичних наук Михайла Відейка, замок і парк довкола нього з’явилися ще наприкінці XVIII століття, одночасно з уманською «Софіївкою». Тут теж була скеля кохання, каскад ставків та обов’язковий підземний хід. За версією вченого, Шувалов на початку XX століття лише перебудував існуючий мисливський замок. Палац прикрашений гербом Шувалових.
Археологи досліджують Тальне з 1971 року. Знайшли численні трипільські городища. Кажуть, що тут більше як 5 тисяч років тому жили люди і вирощували хліб, культивували аж 15 видів злаків.
Володимир Чос
Газета «Нова Доба»