Про черкащан, Памір та аномальну зону

Продовження попередньої публікації Як черкащани на Памірі шукали снігову людину.

1. Неймовірні фотографії

Якось ми завітали в гості до Валери Чепурка. Ми – це черкаські учасники експедиції «Гісар-91»: родина Бондарів (Світлана, Сергій і малий Сашко) та ваш покірний слуга, які брали участь у пошуках снігової людини на Памірі, і, як це не дивно, знайшли її сліди.

Так от, після жвавого обміну спогадами і кількох склянок чаю Валера раптом поліз до книжкової шафи та дістав звідти два дивовижних фото.

На першій фотографії, що була зроблена на віддаленому гірському перевалі, видно чіткий, і, головне, свіжесенький відбиток на піску здоровезної лапи [1].

«І що ж це таке було?» - запитуємо. Валера спантеличено розводить руками. Хто ж знає, хоча є кілька варіантів: може, велетенський гірський варан [2] (малих варанів ми там бачили неодноразово), або навіть інший його холоднокровний родич з тамтешнього парку Юрського періоду.

Але найбільше нас вразило друге фото.

Передісторія його така. Якось, під час однієї з попередніх експедицій на Памір, хлопці сфотографувалися на фоні диких чагарників. А коли, вже після повернення додому, плівку проявили, то виявилося, що на фото з’явився новий персонаж.

Причому невідома істота, яка тоді ховалася у кущах, мала явно неземне походження: бліда шкіра обличчя, непропорційних розмірів лиса голова, глибоко посаджені велетенські очі, два отвори замість носа та вузька щілина рота. Саме так нині прийнято змальовувати у фантастичних творах прибульців з космосу [3].

Нагадаю, що на той час (1991 рік) ніякого «Фотошопу» у широкому вжитку не було, та і комп’ютери тоді були дуже примітивні: цілком годилися для набору текстів, але аж ніяк не для маніпулювання з фотографіями. З високою вірогідністю, фото сірого прибульця, що нам показав Валера Чепурко – не підробка.

2. Озеро духів

Серед відрогів Гісарського хребта, на висоті 2 кілометрів, знаходиться дивовижне озеро. Місцеві жителі називають його Пайрон [4], тобто «озеро духів, або озеро фей», і вперто обходять його десятою дорогою.

Але українським шукачам пригод – гори по коліна: черкащани настільки круті, що неодноразово туди навідувалися. І ось що вони потім розповідали.

Фото з особистого архіву автора

Лежиш оце собі вночі у спальному мішку під відкритим небом, мрієш про щось та зорями милуєшся, коли, глянь, звідкілясь прилітає і зависає на висоті НЛО [5].

Або бувало так. На дворі стоїть глупа ніч, навколо – темрява і тиша. Раптом до намету залітають якісь незрозумілі вогняні об’єкти, деякий час нишпорять всередині, лякають дівчат чи хлоп’ят, а потім так же несподівано ушиваються собі геть.

І ось в цей самий момент багатьом українським шукачам пригод одночасно приходила в голови шокуюча думка, що, може, місцеві забобони не такі вже й забобони, а сувора правда життя.

І якщо добре помізкувати, то можна було легко пригадати деякі подробиці місцевих легенд про духів та фей, які мешкають в гірських озерах Таджикистану. Як розповідають легенди, саме тут з давніх давен полюбляють селитися так звані «парі» - духи дівчат казкової краси, і найчастіше їх можна спостерігати саме в околицях озера Пайрон [6].

Озерні феї виглядають як примарливі світлячки [7]. Особливо помітними вони стають вночі, коли нахабно залітають в намети, сновигають там та заважають людям спати.

Далі буде…

Вадим Мишаков, спеціально для сайту «Новини Черкас»

Використані джерела:

1. Публікація «Комодо: природа острова»

2. Сайт «Komodo National Park»

3. Сайт «Фотографії прибульців»

4. Публікація «Пайрон» на сайті Вікіпедії

5. Публікація «Did BBC cover up Sky At Night UFO film?»

6. Публікація «По следам снежного человека: загадки и тайны Таджикистана»

7. Сайт «ANGEL FAIRY ART»