Неукраїнські горизонти шполянського «Екватору»

Зайшла на канікулах до викладача. Тепер бачимося рідко, але погомоніти завжди є про що: він розпитує про студентство, згадує випускників, я ж цікавлюся новинами. Помітила, що у класі тихо (зазвичай, грав місцевий «Екватор»), питаю: «Де ж ваше радіо?». «Та там нічого хорошого не почуєш. Як не Кіркоров, то зрадниця - Повалій, — відповідає, — наче у нас немає хороших пісень! Краще б записали «Срібні струни», Оксану Скляр чи Руслану Лоцман, щоб слухали і знали своїх. хіба не так?»

І справді, в чому ж річ? Медіа постійно говорять про російську пропаганду, ставлять питання про те, як нам сьогодні позбутися від засилля російського в теле- і радіоефірі. Що ж ми бачимо натомість? Місцева FM-станція, що працює в межах кількох сусідніх районів, пропонує нам слухати музику made in Russia, та ще й не найкращу її частину. Є там дещо зі світового, є й українське, але статистика змушує сумно схилити голову: з 10 треків, що прозвучали за півгодини – лише один українською мовою. У чому ж причина? Чому на хвилі патріотизму, яка піднялася серед населення за останній рік, не змінилися такі, здавалося б, очевидні речі. Чому такий, на перший погляд, цікавий проект, що мав би бути джерелом якісного інформаційного та музичного продукту, аж ніяк не сприяє поширенню української культури, музики зокрема? Чому чудові українські виконавці та гурти «Океан Ельзи», «Скрябін», Джамала, «Бумбокс», «ТНМК», «Мандри», Руслана, С.К.А.Й, «Рокаш», «АнтитілА», «Піккардійська Терція» чи «Onuka» (навмисно зробила перелік задовгим, щоб продемонструвати багатство вибору) мають якісь незрозумілі перешкоди на шляху до шполянського слухача? Чому черкаські «Ефект метелика», «Спів братів» чи «Pechwork» ніколи не були в ефірі? Чому місцеві виконавці теж не можуть співати на місцевому ж радіо? Хто ж, як не вони, відкриють шполянам нові горизонти сучасної української музичної культури? Невже Б’янка чи Вінтаж, а, може, Кіркоров? Впевнена, що ні.

Ще більше дивує рубрика «Погода в Шполе», яку ведуча зачитує російською з помітним акцентом. У мене є два варіанти цього явища: перший – у Шполі не розуміють української, другий – це вияв толерантності чи дружби народів. Але обидві мої версії хибні. Бо російською у нашому місті не розмовляють, а дружба зі східним сусідом остаточно закінчилася. Тоді чому ж? Вкотре не знаходжу відповіді…

Вирішила пошукати відповіді в мережі Інтернет. Виявилося, що «Екватор Fm» має власний сайт, де є розклад програм, контакти для привітань та реклами. Але вразило мене інше: вся інформація на сайті російською (!) мовою. Далі пошуки мене привели на сторінку пані Тетяни Болотової, яка зазначена директором радіо. Я вирішила зв’язатися з нею через приватні повідомлення. На запитання про відсутність української музики пані директор запропонувала надіслати пісні, які хотілося б почути. Я надіслала з двадцять українських треків. На це пані Тетяна відповіла, що, мовляв, для 40-річних людей це незрозуміле «завивання», натомість у них є Павлик, Пономарьов, Могилевська та Козловський. Моїм аргументом було те, що аудиторія у «Екватора» не лише 40-річна, та й «Віа Гра» якось тоді все одно «не вписується». На це мені відповіли так: «Приємно було почути Вашу думку, але, на жаль, реальність є такою, коли, як ви кажете, "завивання" Б’янки та Вiа Гри користуються бiльшим попитом, нiж деякі виконавцi, яких ви назвали. Ми ж працюємо для середньостатистичної публiки».

Шкода, що керівництво станції не припускає думки про те, що популярність окремих виконавців напряму залежить від їх «ротації» на радіо та телебаченні. І тому й далі сприяє зростанню рейтингу неукраїнських виконавців.

Що до цього додати? Хіба що слова укаїнського письменника Юрія Андруховича, який каже: «Яку музику слухаємо – так і живемо». Тож, може, на часі змінити платівку?

Олена Високолян, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Шполянські вісті http://www.shpolavisti.com.ua/suspilstvo/2681-neukrainski-horyzonty-shpolianskoho-ekvatoru