А спогади залишилися в серцях...

Минає двадцять шість років, відколи радянські солдати полишили негостинну афганську землю. А пам’ять дедалі частіше повертає їх в опалену неоголошеною війною молодість. Зі щемом згадуються образи далекої країни, криваві сутички з душманами, бойові побратими, обеліски на узбіччі гірських серпантинів. Найголовніше було вижити і повернутися додому з відчуттям виконаного інтернаціонального обов’язку. А сьогодні найважливіше для них – бойове братерство, чоловіча дружба, відчуття якої загострене афганською війною.

Сто тридцять чотири молодих юнаків служили в Демократичній Республіці Афганістан, четверо з них повернулися додому у цинкових домовинах. 4 січня 1981 року скосила ворожа куля майора Олега Петровича Главацького. Через 2 роки 2 жовтня 1983 наклав головою на чужині 19-річний сержант Микола Бондар. 30 квітня 1984 року загинув прапорщик Володимир Миколайович Сивокобиленко. 04 травня 1986 року загинув рядовий Сергій Галета. За свою звитягу на полях брані полеглі в боях посмертно нагороджені орденом Червоної Зірки. На спомин про героїв їхні побратими встановили в центрі міста обеліск із викарбуваними їх іменами.

14 лютого голова Христиівської райдержадміністрації Олександр Ковбасюк, голова районної ради Олександр Коваль, керівник апарату райдержадміністрації Станіслав Пилипишин та учасники бойових дій в далекому Афганістані відвідали матір загиблого в Афганістані Сергія Галети Олену Миколаївну. З теплими словами вдячності за виконання інтернаціонального обов’язку та подвигу сина звернулися до матері керівники району та воїни-інтернаціоналісти, а також вручили квіти та грошову допомогу. Далі делегація вирушила на кладовища с.Сичівка, с.Івангород, м.Христинівка, де поклала квіти до могил загиблих Сергія Галети, Миколи Бондаря, Олега Главацького, Володимира Сивокобиленка, померлих Миколи Гуця, Володимира Панського, Віталія Щербини, Ярослава Голика та вшанувала пам’ять героїв хвилиною мовчання.

Життя колишніх афганців, які віддали Батьківщині не лише найкращих друзів, а й частину свого життя та здоров’я, непросте. З кожним роком воїнів-інтернаціоналістів стає все менше. Але живі пам’ятають про загиблих і померлих побратимів, свято оберігаючи військову дружбу, виховують молодь на славетних бойових традиціях, інформує відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату РДА.