До 95-річниці від Дня народження генерал-майора, двічі Героя Радянського Союзу Степаненка Івана Никифировича

Днями на Черкащині відзначали 95-ту річницю від Дня народження генерал-майора, двічі Героя Радянського Союзу Степаненка Івана Никифировича. Вшанували пам'ять відомого льотчика й у Канівському районі. Відповідні заходи відбулися у школах, бібліотеках та закладах культури району.

Довідково:

Степаненко Іван Никифорович – Герой Радянського Союзу

«З чого починається Батьківщина... Для мене, наприклад, з батьківського дому, з села Нехайок, що в Драбівському районі на Черкащині. Село як село – маленький клаптик неозорої нашої Батьківщини. А проніс я його в душі крізь полум’я фронтів, найтяжчих воєнних років…» ( І.Н.Степаненко «Полум’яне небо»).

Народився І.Н. Степаненко 13 квітня 1920 року в селі НехайкахДрабівського району. Прославився як військовий льотчик, генерал-майор авіації, заслужений військовий льотчик СРСР та двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945).

Уперше віч-на-віч з ворогом зустрівся Іван Степаненко у червні 1942 року. Тоді відкрив і рахунок збитих ним ворожих літаків. Лише один виліт у фронтове небо, під ворожим вогнем, участь лише в одній єдиній атаці можна назвати подвигом. Під час таких атак від льотчика вимагалося напруження всіх фізичних і моральних сил, вміння бездоганно володіти потужною технікою, кмітливість, стійкість. На Брянському ж фронті лише у червні 1942 року льотчик-винищувач Степаненко взяв участь майже в 100 бойових вильотах, збив два літаки противника у групових боях і одного особисто, за що був нагороджений першим бойовим орденом Червоної Зірки.

В одному з боїв над Волгою у вересні 1942 року І. Н. Степаненко прикрив свого товариша на пошкодженому літаку. В цьому бою він збив «Ме-109», але і сам був тяжко поранений. Вибиваючись із сил, хоробрий пілот посадив літак у розташуванні наших військ. Після одужання Іван Степаненко знову охороняє небо. В одному з боїв його було поранено. Незабаром груди відважного воїна прикрасили ще бойові відзнаки: ордени Червоного Прапора і Вітчизняної війни II ступеня. На його рахунку було вже 7 збитих літаків противника. Після боїв над Кубанню Іван Никифорович Степаненко взяв участь у визволенні Брянщини. У серпні 1943 року він здійснив новий бойовий подвиг. Прикриваючи наші наземні війська в районі Мощеного (Брянський фронт), сім літаків «ЯК-9» під командуванням Степаненка зустріли майже шістдесят ворожих бомбардувальників «Хе-121» і «Ю-88».

Сміливість і рішучість радянських льотчиків внесли розлад у ворожі ряди і фашисти були змушені безладно скинути бойовий вантаж на територію, зайняту своїми військами. В цьому бою групою Степаненка було знищено п'ять літаків противника, два з яких збив особисто Іван Никифорович. На 2-му Прибалтійському фронті, куди незабаром передислокувалася частина, за Степаненком закріпилася слава кращого розвідника-винищувача авіакорпусу. Лише за рік бойових дій на 2-му Прибалтійському фронті ескадрилья Степаненка здійснила 893 бойових вильоти, взяла участь у п'ятдесяти повітряних боях, збила 40 літаків противника.

На початку 1944 року на рахунку українського пілота І. Н. Степаненка було вже 232 бойові вильоти, 14 літаків ворога збитих особисто і 8-у групових боях. За ці високі подвиги йому присвоєно звання Героя. «Яка ж то була радість, – схвильовано мовить Іван Никифорович, - та ще й в день народження, 13 квітня сповнилось 24 роки».

З початком 1945 року майор Степаненко здійснив 414 бойових вильотів, особисто збив 33 фашистських літаків. Його вдруге було нагороджено Золотою Зіркою Героя. У 1949 році він закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе, а в 1957 році - Академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР. Працював на відповідальних командних посадах у Військово-Повітряних Силах СРСР. У 1966 році І Н. Степаненку присвоєно почесне звання «Заслужений військовий льотчик СРСР». Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора та багатьма іншими орденами, медалями.