20 робіт із своєї персональної виставки художниця Любов Міненко подарувала музею

У науково-дослідному відділі "Народне декоративне мистецтво Канівщини" Шевченківського національного заповідника нещодавно відбувся творчий вечір "Світ у моїх долонях" і відкриття ювілейної виставки "Соната канівських ночей" талановитої художниці Любові Міненко

Любов Міненко - член Національної спілки художників України, переможець ІІІ і ІV Міжнародного "Конкурсу без кордонів", лауреат премії імені Василя Стуса. Світогляд мисткині сформований під впливом творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Григорія Сковороди та маминих пісень. У її роботах є відчуття вольності й волі, в них живе душа України.

Народилася Любов Павлівна 5 травня 1950 року в м. Канів. Вона з дитинства поринула в прекрасний світ мистецтва, який пізніше став життєдайною силою її власних творів. Під впливом незбагненно мальовничої краси народжувався й утверджувався талант художниці.

Потяг до малювання в Люби проявився в 5-у класі. Першим його помітив директор школи №2 Іван Сорокопуд. За талант нагородив школярку поїздкою до Москви. Директора підтримав і батько Любові, він сказав: "Я завжди думав, що Люба буде художницею". Мама також заохочувала художницю, в усьому їй допомагала.

Після школи Любов вступила до художнього інституту. Важко підкорявся їй пензель, але вона наполегливо й сумлінно пізнавала мистецтво живопису. Своїм учителем у вузі вважає Данила Лідера. Він навчав вкладати в картину не лише руку, а й серце.

У 1973 році Любов Павлівна вийшла заміж за Миколу Міненка, інженера, художника. За розподілом подружжя поїхало до Хмельницького, працювати там у музично-драматичному театрі. Згодом подружжя повернулося до Києва. Через якийсь час Л. Міненко отримала замовлення від монументального цеху при Національній спілці художників - викарбувати для Київського Палацу одруження панно.

Утім, найбільш потужним поштовхом для творчості стала виставка в музеї Т.Г.Шевченка в Києві, де подружжя експонувало свої роботи. І ось, нарешті, воно - справжнє натхнення! Таке, як вітер - невловиме, тендітне - як перший цвіт яблуні, як веселка - різнобарвне, тепле й ніжне - як перше кохання. Працювала художниця до знемоги й за три місяці зробила близько сотні картин і тканинних аплікацій.

Виставка стала сенсацією. Захоплення викликали не стільки Миколині, як Любині твори. Їх відразу купували іноземці для своїх колекцій.

А далі - запрошення на виставки в різних музеях Києва, Москви, Львова, Черкас, Канева.

Доробок у нашої талановитої землячки великий - більше 1000 акварелей, 300 полотен олією й темперою, понад 100 авторських аплікацій, 20 пастелей. Значна частина творів зберігається в приватних колекціях за кордоном: у Франції, Австрії, Австралії, Ірані, Голландії, Великобританії, Канаді, Німеччині, США, Хорватії й інших країнах світу.

Джерелом натхнення для творчості художниці є рідні доньки Ярослава і Леся, внуки Катерина й Данилко.

2003 року, відмовившись від столичних спокус, художниця повернулася до рідного краю - в Канів, на свої рідні Бовани, і створила кількасот вражаючих полотен. Тож маємо картини: "Канівські кручі", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Ой, ти, місяцю-місяченьку".

Як сказав літератор та художник Анатолій Горовий: "Любов Павлівна пише не пейзажі, а енергетику Канева".

…На вечорі в науково-дослідному відділі "Народне декоративне мистецтво Канівщини" Шевченківського національного заповідника були присутні шанувальники творчості художниці, люди, не байдужі до безцінного надбання мистецтва, до невичерпного джерела людської душі. Із словами привітання виступили: представник Канівської міської ради Микола Москалець, в. о. генерального директора Шевченківського національного заповідника Мар'ян Піняк, директор Канівського коледжу культури і мистецтв, відокремленого підрозділу Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини Віктор Тихомир, викладач Канівського коледжу культури і мистецтв Ірина Ренькас, працівниця міського відділу культури Галина Заболотна, викладач Канівського коледжу культури і мистецтв, член Cпілки майстрів України Володимир Толстоп'ятов, художниця, голова Канівської творчої спілки "Мистецька   скарбничка" Марина Морозова, викладачі Канівського коледжу культури і мистецтв, подружжя Галина й Василь Туліни, донька художниці Любові Міненко Ярослава, художниця Ольга Плетінь, старший науковий співробітник Києво-Печерської лаври, літератор, художник Анатолій Горовий, поетеса, берегиня Війська Запорізького Низового Олеся Чайка.

Також ювілярку привітали піснями: хор ветеранів війни і праці "Лада", студенти, бандуристки Канівського коледжу культури і мистецтв і Олеся Чайка.

Любов Міненко подякувала присутнім за привітання й повідомила, що всі свої 20 робіт із цієї виставки дарує музею.

Ніна Басиста, старший науковий співробітник Шевченківського національного заповідника