Ветерана Великої Вітчизняної війни, учасника бойових дій привітали з 90-річним ювілеєм

Жителю міста Чигирин, ветерану Великої Вітчизняної війни Миколі Михайловичу Нечистенку днями виповнилося 90 років. З визначною датою іменинника привітали голова районної державної адміністрації Володимир Клименко, голова міської організації ветеранів Віктор Пархоменко, його заступник Григорій Сугак і голова Чигиринської районної організації Всеукраїнської спілки радянських офіцерів Василь Кувшинов. Ювіляру подякували за проявлену мужність і героїзм у роки війни, за невтомну працю у післявоєнний час, за активну громадську роботу.

- Прийміть глибоку шану та повагу Вашій мужності та самовідданій праці. Ви є яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню. Щиро бажаємо Вам міцного здоров’я, довголіття, благополуччя, підтримки і уваги близьких людей. Дай Вам Бог на землі ще багато світлих днів і щасливих років, – сказав Володимир Клименко.

Голова міської організації ветеранів Віктор Пархоменко, дякуючи ювілярові, зауважив, що тільки завдяки героїзму ветеранів Другої світової війни ми мали змогу жити під мирним небом упродовж 70 років.

- На вас ми рівнялися, з вас брали приклад, хотіли бути схожими у вашій вірності Батьківщині, вашій самовідданій праці у відбудові повоєнної країни, - сказав Віктор Михайлович.

Подарунком на свято стало присвоєння ветеранові чергового звання – капітана ІІ рангу. Відбулось це за сприяння голова Чигиринської міської організації ветеранів Віктора Пархоменко та завдяки турботі про батька його доньки Світлани.

Змістовне, сповнене і радісними, і сумними подіями життя прожив Микола Михайлович Нечистенко: народився 25 травня 1925 року в місті Чигирин. У 1943 році, відчувши палке патріотичне бажання захистити рідну землю від ненависного ворога, поповнив ряди борців за свободу та пройшов дорогами війни від рідного порога до Японії.

Повернувшись з війни у 1948 році, «закотивши рукава» працював над розбудовою рідної чигиринської землі. Й особисте життя склалося так, як мріялося: з восьмого класу дружив він з Євдокією, дівчиною, що під час війни була відправлена до Німеччини. Зустрівши її у 1948 році, зрозумів, що саме вона – єдина і неповторна, з ким хотів би він прожити все своє подальше життя.

Спочатку працював оператором на маслозаводі, потім водієм - і завжди з повною віддачею справі. Сьогодні пишається своєю донькою Світланою, онукою Ларисою й правнуками Олексієм, Світланою та Ярославом.

- Головне в житті - мати міцний стрижень, який у нас, українців, був, є і буде. В цьому я впевнився, проживши свої перші 90 років, - і жартома, і серйозно зауважив ветеран, капітан ІІ рангу Микола Михайлович Нечистенко.