На фасаді школи №4 встановили меморіальну дошку «кіборгу» Олексію Панченку

23 вересня в черкаській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки колишньому учневі та випускнику школи 1991 року, бійцю 95-ї аеромобільної бригади 90-го окремого аеромобільного батальйону Панченко Олексію Анатолійовичу. Чоловік загинув 19 січня 2015 року прориваючись на бронетранспортері на допомогу до «кіборгів», які тримали оборону в будівлі терміналу Донецького аеропорту.

У 1991 році Панченко Олексій закінчив 11 класів Черкаської ЗОШ №4 і тоді ж вступив до омріяного Черкаського пожежно-технічного училища МВС України. Його він закінчив у 1994 році з відзнакою і мав звання лейтенант внутрішньої служби. Залишився працювати в Черкаському пожежно-технічному училищі і в 1995 р. вступив до Харківського інституту пожежної безпеки. У 1996 р. отримав звання старший лейтенант внутрішньої служби. Одружився. Закінчив інститут у 1998 році за спеціальністю «пожежна безпека». Став батьком сина. Працював у структурі МВС України і в 2000 році отримав звання «капітан». У 2001 році був звільнений в запас через скорочення штатів. Працював на комерційних підприємствах. Останнє місце роботи в державній службі на посаді начальника відділу лінійного контролю управління Укртрансінспекції у Черкаській області. У 2008 році прийняв присягу державного службовця і мав 13 ранг держслужбовця.

Війна відгукнулася в його серці. Олексій захоплювався історією, географією, збирав військову бібліотеку з найбільших світових воєн. Був патріотично налаштований, збирав українську символіку, зокрема тризуб, який подарували йому товариші, прикрашав його кабінет.

Під час трагічних подій на Майдані Незалежності в Києві він упевнився в тому, що треба відстоювати свободу, незалежність та бути єдиним народом. А коли розпочалась АТО він сам пішов у військкомат із проханням відправити його на передову. Йому тричі відмовляли, але в ході третьої хвилі мобілізації 22 серпня 2014 року він таки був добровільно мобілізований рядовим до 95-їа аеромобільної бригади 90-го окремого аеромобільного батальйону. Кілька місяців був на навчаннях у Житомирському військовому центрі, а потім його направили в зону бойових дій. Олексій довго не розповідав, що став «кіборгом» і захищає Донецький аеропорт. У військовому підрозділі він зумів навколо себе згуртувати і молодих хлопців і старших за віком. Його поважали у взводі. Він був ерудованою людиною, мав добре, чуйне серце і завжди намагався допомогти людям як і його батько, який відразу поїхав як лікар на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Їхній підрозділ 95-ї аеромобільної бригади перебував на передовій у Донецькому аеропорту. 19 січня 2015 року разом з бійцями Олексій проривався на бронетранспортері на допомогу до «кіборгів», які тримали оборону в будівлі терміналу. Був жорстокий перехресний бій і Олексій загинув. 22 січня 2015 року в Будинку рад сотні черкащан прийшли попрощатись з «кіборгом» і провели в останню путь живим коридором: хлопці й дівчата взялися за руки і стали на одне коліно. У почесній варті стояли викладачі і курсанти Черкаської пожежної академії, бойові побратими Олексія.

Олексія Панченка посмертно нагороджено відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» та пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня за проявлений героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України.

Цього дня до загальноосвітньої школи №4 на урочисте відкриття меморіальної дошки завітали сім’я Олексія Панченка: батько Анатолій Миколайович, мама Тетяна Сергіївна, дружина Вікторія Олександрівна та син Сергій; бойові побратими, воїни-афганці, курсанти Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля на чолі з виконуючим обов’язки начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Олександром Тищенко та директор департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Марина Бакланова.

Кожен, хто говорив про нашого героя-«кіборга» наголошував на його високих загальнолюдських якостях, який вмів товаришувати та завжди приходив на допомогу іншим.

– Це приклад для кожного учня, як потрібно захищати нашу Батьківщину, – розповідає директор ЗОШ №4 Василь Іванович Сабодаш. – Сьогодні йому мало б виповнитися 41 рік. Відкриття дошки – вшанування пам’яті та нагадування про його подвиг справжнього героя-захисника.

Директор департаменту освіти та гуманітарної політики Марина Бакланова висловила глибоку подяку батькам за сина, справжнього захисника Вітчизни, який став прикладом для всіх учнів.

Невимовно сумували близькі Олексія Панченка, а тато Анатолій Миколайович зауважив, що тягар із душі впав, коли побачив закарбовану пам’ять про сина для прийдешніх поколінь та подякував педагогічному, батьківському та учнівському колективам, за кошти яких була встановлена меморіальна дошка.

Також відбулося освячення меморіальної дошки та хвилиною мовчання вшанували пам’ять героя. Насамкінець відбулося покладання квітів до пам’ятного знаку.