Отаман Мамай з Чигиринщини хотів позбавити всіх росіян права вчителювати в Україні

"Доживете, привітайте від мене вільну Батьківщину. Для неї, невільної, я зробив що зміг", – сказав отаман Яків Мамай.

Це були його останні слова. Отамана повстання Холодного Яру стратили більшовики у Черкасах близько 00:00 27 квітня 1929 року.

Справжнє ім'я Якова Мамая – Яків Опанасович Щириця. Народився в селі Боровиця, недалеко від міста Чигирин Черкаської області. Був шостою дитиною в сім'ї. Працював 8 років вчителем. На військову службу до царської армії потрапив у 1914 році. Після закінчення Київської військової школи в 1917 році отримав офіцерський чин. Яків підтримував українізацію тогочасних військових частин Російської імперії. Він був обраний головою полкової ради 78-ї пішої Української дивізії на австрійському фронті в Першій світовій війні.

У 1918-му Яків Щириця повернувся до вчителювання. Став членом шкільної ради, тимчасово завідував Чигиринським відділом народної освіти та впроваджував політику позбавлення всіх росіян права вчителювати в Україні. Стверджував: "Кацапи завжди вимагають більшої зарплати, через це селяни незадоволені учительством, а тому і до нас, українців, ставляться вороже".

З пожвавленням антиукраїнських дій з боку "денікінців" та підрозділів чигиринського анархо-комуніста отамана Свирида Коцура, Яків очолює формування "самооборони" в районі сіл дніпровського побережжя Чигиринського повіту, яке переростає в Білоярський полк. Це військове формування веде бої з "білими", "червоними" та "анархо-комуністами" впродовж 1919 та 1920 років.

Після запеклих боїв при спробі захоплення Черкас, чисельних втрат, військових маневрів Яків Щириця передає командування отаману Скирді з Полтавщини. І в кінці 1920-го перебирається на Катеринославщину. Працює учителем Дніпропетровського землевпорядного технікуму поки його не арештовують співробітники Державного політичного управління від уряду СРСР.

У матеріалах справи "Злочинної діяльності громадянина Щериці Якова Опанасовича" зазначили: "організація в 1919-20 роках повстанського руху проти Радянської влади на території колишнього Чигиринського повіту".

На закритому судовому засіданні Шевченківського суду 19 квітня 1929 року винесли вирок:
"Щирицю Якова Опанасовича, 42 років за санкцією 54-2 арт КК до вищого заходу самооборони – розстріляти; від конфіскату майна як не імущого звільнити", – вирішили у суді, незважаючи на визнання вини підслідним і апеляції до судових органів.

Яків Щириця не реабілітований. В архіві УСБУ в Черкаській області є інформація по справі Якова за №1083 на учасників Білоярського полку: "Постановою №44с-197 Президії Черкаського обласного суду від 4 червня 1992 року засуджених визнано винними і такими, що не підлягають реабілітації".

Gazeta.ua