Жителі Сходу хочуть миру, але чужими руками, – кіборг із Черкас

– Зібралися їхать додому, не було квитків на поїзд. Відвели нас до начальника поїзда, вмовили його, щоб нам за 150 гривень без квитка посидіть 9 годин у вагоні-ресторані. А на наступній зупинці теж сіли хлопці, так з них здерли 300 гривень, уявляєте. Як виявилось, в касі цей квиток із постіллю коштував 127 гривень. Так, вони хочуть миру, бо їм набридла ця стрілянина, але хочуть миру чужими руками, самі для цього нічого не роблячи, – про це нам розповів командир 95 аеромобільної бригади Олександр, який вже 2 місяці перебуває в найгарячіших точках АТО.

Хто б міг подумати, що наші захисники, які щохвилини ризикують життям, не заслужили від жителів Сходу хоч на якусь мізерну подяку у вигляді квитка додому.

Олександр за фахом юрист, два роки служив у Нацгвардіі, працював будівельником. Зараз одружений, виховує двох дітей. За десять днів відпустки молодша донечка не відпускає батька ні на хвилину, постійно тримає за руку, повідомляє Вчасно.

Дружина була шокована його рішенням іти воювати, проте зрозуміла. До цього їхній кум вже поповнив лави добровольців. У свою чергу, жінка теж допомагає армії як може: веде гуртки, проводить майстер-класи, на яких вчить дітей Черкащини робити сувеніри-обереги для бійців.

Після 2 місяців підготовки в Житомирі Олександра відправили на завдання – захищати Донецький аеропорт.

– Як тільки приїхали на Схід, жили в пустому холодному приміщенні, води не було. Щоб попити чай, треба було розколоти та розтопити лід, по-різному… Взагалі важко передати словами побутову атмосферу, коли постійні обстріли, це треба побачити. Але зараз вже обжилися, хлопці навіть варять борщі, є обігрівач, – розповідає командир.

На думку бійця, не варто ідеалізувати цю війну. Друга сторона медалі є і в українців. Багато хлопців ідуть на декілька днів в АТО, щоб отримати пільги. Це ні для кого не секрет. Хтось перепродує допомогу волонтерів чи відсилає назад, а тут вже перепродують родичі тим же волонтерам.

Зараз Олександр відпочиває, переводить дух, а вже за кілька днів знову поїде в АТО, пообіцяв боротися до перемоги. Постійна підтримка людей, волонтерська допомога, діти у вишиванках, які читають вірші українською, домашня випічка, зроблені дітьми обереги і малюнки не дають впасти духом.