У Черкасах 91-річна жінка шиє ковдри для захисників України (фото)
- 7-03-2022, 16:08
- Черкаси та область / Війна РФ проти України / Фото
- опублікував Тетяна Стеценко
- 0
- 2698
За часів Другої світової вона підлітком допомагала партизанам.
У Черкасах активізувався волонтерський рух – безліч чоловіків та жінок об’єдналися для перемоги України у війні з Росією. Шиють ковдри, плетуть сітки, діляться речами, готують теплі обіди – кожен намагається допомогти всім, чим може: і захисникам, і людям, які приїхали із найбільш постраждалих міст.
«Я ще підлітком допомагала партизанам у роки Другої світової і ніколи не думала, що через 70 років мені доведеться знову боротися з ворогом», – розповідає 91-річна Ніна Посипайко, волонтерка комітету самоорганізації населення «Дніпровський».
Ніна Іванівна пережила багато лиха: голодомори, війну, відбудову. Виростила двох дітей, має онуків. Працьовита і небайдужа до біди інших людей.
«Слава Богу, ще бачу нитку й голку на машинці, тому допомагаю нашим воїнам та переселенцям: шию подушки, заготовки на ковдри. Я дуже хочу миру і перемоги!», – додає вона.
«Ми пишаємося нашою волонтеркою Ніною Іванівною! До речі, її син, колишній воїн-афганець, зараз теж у рядах самооборони міста, – каже голова КСН мікрорайону «Дніпровський» Любов Здоровенко. – Взагалі колектив нашого комітету від початку війни 2014 року й дотепер виготовив понад півтори тисячі маскувальних сіток!».
За її словами, тут, серед іншого, шиють теплі шкарпетки, подушки, ковдри й матраци. Збирають допомогу та відправляють її захисникам.
«Зараз, коли в усій Україні почалася війна, ми активізувалися максимально. Щойно закупила продукти для наших воїнів, будемо передавати. Вірю в перемогу! Слава Україні!», – підсумовує очільниця комітету.
«Я без погонів не уявляю свого життя», – говорить 30-ти річна сержант Ольга, працівник військової частини.
Вона була студенткою Уманського державного сільськогосподарського університету і шукала роботу фінансиста. Натомість їй запропонували… службу у військовій частині!
«Спершу був шок, – згадує Ольга Леонідівна. – Усі в формі, строгі. Я тоді взагалі не орієнтувалася у званнях, уставі, традиціях. Склала присягу на вірність народу України і почала працювати у відділі забезпечення. А через 10 років уже не уявляла іншого життя! Більше того: через сімейні обставини звільнялася, 2 роки працювала фінансистом у цивільних закладах. Але знову повернулася у військову частину!
Я без погонів не уявляю свого життя. Тут зовсім інший ритм, інші люди. У нашому черкаському військкоматі хороший колектив, усі одне за одного, допомагають. З роками я стала помічати у собі риси військової людини: люблю чіткість і злагодженість. Є графік – є порядок».
2017 року несла службу в гарячій точці, у частині забезпечення видавала боєприпаси. Там познайомилася зі своїм чоловіком. Зараз виховують донечку, їй –10 років.
«В останні роки багато жінок в Україні ідуть на військову службу, обирають професію військового. Я пишаюся їхнім вибором і відвагою, – ділиться Ольга – У часи воєнного стану служба цілодобова. Важко неймовірно, причому не тільки фізично, а й психологічно. Але я вірю в нашу армію, в наш народ. Останні події нас згуртували і ми стали однією великою родиною. Всі свої страхи трансформуємо в гідність, а сумніви – у віру. За нами – Перемога. Слава Україні!».
5000 порцій гарячих страв та сухих пайків щодня готують у «Центрі гуманітарної підтримки армії», який обладнали при ДНЗ «Черкаське вище професійне училище» (за адресою: Подолинського, 20).
Близько 200 людей щодня беруть участь у приготуванні страв, нарізці бутербродів, плетінні сіток та облаштуванні сховищ.
«Наші черкаські жінки безупинно годинами працюють на кухні, чоловіки вантажать і розвантажують продукти, містяни та жителі області передають тони продовольства, українці перераховують кошти!, – говорить директор закладу Сергій Воронов. – Тільки за перші дві доби війни від жінок Черкас пролунало майже 2 тисячі телефонних дзвінків із бажанням допомогти! Дякую всім за невтомну працю, всім, хто долучився до спільної справи, адже зусилля кожного це маленька цеглинка Великої української перемоги! Все буде Україна!».