Василь Дрючило (12 січня 1935 р., с. Щербинівка – 30 січня 2008 р., с. Щербинівка)

Народився майбутній художник січневої холодної пори 1935 року в селі Щербинівка . В сім років сталась трагедія. Василько – від природи допитливий хлопець, – знайшов снаряд і заходився розбирати його. В результаті – вибух, втрата лівої руки, пошкодження зору…

Малювання згоїло і тілесні і душевні травми. В роду у Василя Івановича був прадід – художник-богомаз, знаний іконописець Полтавщини. Після травми розкрився у юного Василька дар малювання. Середню школу закінчив у Золотоноші – а це неблизько від рідного села: і в мороз, і в дощ пішки йшов кілометри шляху… А далі- закінчив заочне відділення Московського університету народної творчості.

Повернувся в рідне село. Працював в місцевому колгоспі, будував дім, з дружиною виростили трьох синів... і творив, творив, творив.

Перша творча презентація відбулась в Черкасах (1957рік), потім – Ярославль ( 1983), Москва ( І, ІІ, ІІІ Всесоюзні фестивалі народної творчості), Золотоноша ( 1986, 1997).

У 1996 році роботи художника представлені на виставці художніх картин українських митців у Торонто (Канада). До канадської виставки було замовлено буклет з фото робіт. В ньому видрукуване побажання Народного художника України Данила Нарбута: «Любити Україну – це велике щастя. Дай Бог пану Василю продовжувати це щастя до кінця свого життя. Дивіться і радійте».

«На луках», «Сіножать», «Літній вечір», «Ранок над Тясмином», «Вид на Красногірський монастир» і ще багато-багато картин з українським колоритом, хатами під стріхами, вербами біля річки радують око і тривожать ностальгічно душу…

В нашому музеї є етюди і картини Василя Івановича. «Бакаївська далечінь», «Річка у Щербинівці», «Кропивнянський полк вирушає на бій з польською шляхтою».

В творчому доробку митця переважають пейзажі. Сам Дрючило сказав: «Природа все може: і плаче, і журиться, і сміється… Вона щедра, мудра, чесна і добра як мати. Ніколи не єхидствує, як людина».

У 2005 році Василю Івановичу присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України.

Зима і січень стали знаковими в житті художника. Нажаль, дата – 30 січня 2008 року – остання в земному житті митця.

Віта Ямборська,

директор Золотоніського краєзнавчого музею ім. М.Ф. Пономаренка